Міністерство освіти і науки, України
Дніпропетровський технікум зварювання та електроніки імені Є.О.Патона
СРС №8
з предмету "Культорологія"
Тема:"Культура стародавньої Індії."
Студента Волока Микити
Група КМП-13-1/11
Перевірив Важданова А. І.
2013-2014 н.р.
Індія, яку наприкінці XX ст. населяють 970 млн. чоловік, займає помітне місце на міжнародній геополітичній арені. Народи Індії ще у глибокій давнині створили самобутню культуру, яка суттєво вплинула на культурний роэвиток сусідніх народів, яскравим прикладом чого є, зокрема, розповсюдження буддіэму у Півдеяно-Східній Азії.
Стародавня Індія була розташована у Південній Азії на гігантському півострові Індостан. В наш час на цій території існують дві держави - Індія і Пакистан, проте у давнину вони були єдиним цілим у географічному, історичному, економічному і культурному відношеннях.
Індійці називають свою країну Бхаратварша, тобто "країна нащадків Бхарати". Бхарата - легендарний індійський цар, уславлений у давньоіндійському єпосі "Махабхарата". Назва Індія потрапила у сучасні європейські мови через греків і походить від слова "сіндху" /ріка, море/. Сіндху на мові давніх індійців - це назва найважливішої у Північно-3ахідній Індії ріки Інд.
Найдавніший період Історії і культури Індії охоплює середину ІІІ тис. до Р.Х. - середину ІІ тис. до Р.Х. Наступна доба в індійській історії і культурі називається ведичною. Ця епоха починається з вторгнення в Індію з північного заходу у середині ІІ тис. до Р.Х. племен, що називали себе арії. Вони говорили на мові, яку часто називають ведичною, так як створені цими племенами найдавніші пам'ятки індійської літератури носять назву Вед.
У ведичну добу в Північній Індії виникають державні утворення. До середини I тис. до Р.Х. вся Північна Індія була вже поділена між досить сильними державами, В той же час посилюється ідея об’еднання Індії під владою єдиного правителя. Ця ідея, що вперше з’являється у Брахманах, втілюється у реальність у ІV ст. до Р.Х., коли вся Північна і частина Південної Індії об’єднуються під владою держави Магадхі. Після походу Александра Македонського у Північно-Західну Індію, Чандрагупта /321-297 рр. до Р.Х./ заснував одну з наймогутніших давньоїндійських династій Маурья і встановив своє пануввння майже над всією Індією. В часи слабких нащадків могутнього Ашокі /272-232 рр. до Р.Х./, біля 190 р. до Р.Х. Греко-Бактрійська держава захоплює Пенджаб, а потім гирло Інду. На заході Північної Індії у ІІ ст. до Р.Х. - I ст. н.е. правили династії з грекобактрійців, парфян, шаків /саків/. У I ст. більша частина Північної Індії опиниласа під владою Кушанів. Після розпаду держави Кушанів у Північній Індії в ІV ст. знову почала посилюватись держава Магадха. У Vст. Індія вступає в період феодалізму.
Найдавніша цивілізація Індії
У Північно-3ахідній Індії внаслідок археологічних розкопок були знайдені руїни двох великих міст - Мохенджо-Даро /Сінд/ та Хараппи /західний Пенджаб/, побудованих за чітким планом. Планування міст відображає досить високий рівень містобудування і свідчитъ про наявність централізованої державної влади. На захід від міст Мохенджо-Даро I Хараппи знаходиться комплекс будівель, які можна розглянути як резиденцію правителя.
Планування Мохенджо-Даро і Хараппи має багато спільних рис. У Мохенджо-Даро місто поділяється на квартали великими вулицями, ширина головної з яких досягає 10 м., які тягнуться паралельно з півночі на південь і зі сходу на захід. Місто забудовано двох-, трипо-верховими будинками з обпаленої цегли. У кожному домі була кімната для омивання з водостоком. У Мохенджо-Даро і Хараппі існувала най-більш досконала у давнину система каналізації, що складалася з від-стойників, глиняних каналізаційних труб і каналів, викладених обпаленою цеглою.
Про певний рівень розвитку ремесла, ужиткового мистецтва свідчить велика кількість предметів з міді і бронзи, бронзові статуетки людей і тварин, мідні дзеркада з Хараппи, прикраси: браслети, кільця, сережки, підвіски, буси з золота, срібла, міді, бронзи. Розписна кераміка, виготовлена на гончарному крузі, покривалася червоним грунтом, на який потім наносилися чорні візврунки. Майстри з великим мистецтвом виготовляли глиняні іграшки.
Жителі Мохенджо-Даро і Хараппи підтримували торговельні зв’язки з Белуджістаном, звідки поступали деякі метали, зі Східною і Південною Індією, з Шумером, куди експортувалися бавовняні тканини, про що свідчать знайдені під час розкопок шумерійських міст Ур і Кіш печатки індійського виготовлення.
Населення Індії тієї доби користувалося картинною ієрогліфічною писемністю. Археологами були знайдені багаточисельні написи на металевих, кам’яних і глиняних пластинах, частина яких слугувала печатками, а частина - амулетами. Через відсутність білінгвістичних написів, довгих текстів, виконаних цим найдавнішим індійським письмом, всі спроби дешифрувати цю писемність не можна вйзнати результативними, хоча вже встановлено, що ця писемність носила складовий характер.
Археологічні розкопки дають також певне уявлення про релігійні вірування населення доби найдавнішої індійської цивілізації. Знайдені у багатьох місцях статуетки Богині-Матері свідчать про значне поширення цього культу. Знайдені також зображення трьохликого бога з рогами на голові, що сидить на троні у ритуальній позі, підібравши під себе ноги, який нагадує пізніше індійське божество Шіву в образі Пашупаті - "Володаря звірів". Численні зображення на печатках і амулетах показують, що обожнювалися також і тварини - тигри, буйволи, крокодили. Танок мав ритуальне значення: знайдені статуетки танцівниць, часто зовсім оголених, зображують храмових танцівниць - жінок бога, або прислужниць богині.
Наявність державноі влади, самобутньої матеріальної культури, давніх форм мистецтва, релігії, ієрогліфічної писемності вказує на те, що найдавніші індійські міста виникли і існували в період створення і існування держави деспотичного типу 2500-1500 рр. до Р.Х. Культуру доби найдавніших індійських міст можна порівнювати з культурою інших давньосхідних народів і держав, зокрема Шумеру і Аккаду. Існують різні гіпотези щодо причин занепаду найдавнішого індійського суспільства і лише подальше дослідження проллє світло на невідомі сторінки історії і культури давньоіндійської цивілізації. Загибеллю Мохенджо-Дари і Хараппи у середині ІІ тисячоліття до Р.Х. завершується найдавніший період індійської історії і культури.