Мета написання курсової роботи…………………………………….	5
Тематика курсових робіт та основні вимоги до тем………………….	6
Загальні вимоги до оформлення курсової роботи....................	8
Основні вимоги до складових курсової роботи…………………..	12
Основні вимоги до підготовки доповіді та захисту курсової роботи......................................................................................	15
Рекомендації до написання курсової роботи...........................	17

Не можна примусити людину вчитися,

можна тільки допомогти їй відкрити

у собі здібності до навчання.

Г. Галілей

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні стрімко розвивається ринок страхування, через який перерозподіляється 5 – 7 % вартості ВВП держави. Зазначені послуги та механізм організації їх розробки та продажу, тенденції у практичному використанні страхового захисту вимагають осмислення, детального вивчення та практичного застосування. Тому навчальна дисципліна “Страхування” посідає значне місце в системі підготовки фахівців економічного профілю.

При вивченні предмету “Страхування” студенти відвідують лекції та семінари, опрацьовують поданий матеріал; вирішують ситуаційні завдання та задачі, обґрунтовують їх результати; готують доповіді та інформаційні повідомлення; вивчають науковий та практичний досвід діяльності страховиків, зустрічаються з представниками страхових компаній та страховими агентами, готуються до колоквіумів, виконують тематичні завдання тощо.

Під час підготовки в університеті спеціалістів в галузі економічних знань, у тому числі при вивченні предмету “Страхування”, застосовується низка форм самостійної роботи та підготовки студентів, що сприяє формуванню фахівців із синтезованими знаннями та вміннями, що адекватні кваліфікаційним вимогам, які висуваються до них.

Однією із форм самостійної та індивідуальної роботи студента є курсова робота, на підставі якої можна зробити висновок про якість засвоєння ним теоретичних, методичних та практичних знань

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певної навчальної дисципліни або з окремих її розділів з метою:

• закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами під час вивчення предмету;

• застосування набутих знань до комплексного вирішення конкретного завдання із страхування;

• розвиток вмінь і навичок опрацювання спеціальної, періодичної літератури, законодавчих та нормативних актів;

• набуття навичок критично оцінювати сьогоднішній стан практики виробництва й продажу страхових послуг та пошуку проблемних питань обраної теми курсової роботи;

• виявлення рівня теоретичної підготовки студентів в галузі страхування;

• одержання вміння самостійно викладати матеріал у вигляді злагодженої системи теоретичних положень та методичних рекомендацій;

• набуття навичок експериментальної роботи;

• навчитися використовувати одержані знання в конкретній практичній ситуації;

• розвиток навичок теоретичного обґрунтування отриманих результатів, що включає здатність чітко формулювати результати та робити з них висновки, грамотно, без помилок написати текст роботи відповідно до правил оформлення; навчитися логічно будувати доповідь, захищати сформульовані положення та висновки; проявити здібності до самостійного пошуку розв’язання поставлених задач.

Типова структура курсової роботи має вигляд:

• титульний аркуш;

• рецензія;

• план (в окремому файлі);

• зміст;

• вступ;

• розділи та підрозділи, що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи;

• висновки;

• список використаної літератури;

• додатки.

Теми курсових робіт розробляються викладачами кафедри та затверджується на засіданні кафедри.

Запропоновані нижче теми відповідають завданням навчальної дисципліни та тісно пов’язується з практичними потребами страхування.

Теми для написання курсових робіт з предмету

“Страхування”

1. Актуарні розрахунки як галузь страхової справи.

2. Аналіз страхової діяльності: організація та методика проведення.

3. Договір страхування та його особливості.

4. Доходи та витрати страховика.

5. Зовнішній та внутрішній контроль діяльності страховика.

6. Інвестиційна діяльність страховиків.

7. Інформаційне забезпечення управління в страховій компанії.

8. Класифікація у страхуванні: вітчизняний та зарубіжний досвід.

9. Ліцензування страхової діяльності в Україні.

10. Майнове страхування: характеристика, стан та тенденції розвитку.

11. Методи та системи страхування.

12. Моделі та методи фінансового планування в діяльності страховика.

13. Необхідність страхового захисту та його форми.

14. Оподаткування страхових компаній в Україні.

15. Організація процесу страхування.

16. Організація страхового посередництва в Україні.

17. Особисте страхування: характеристика, стан та тенденції розвитку.

18. Особливості формування та використання резервів зі страхування життя.

19. Перестрахування: методи та форми проведення.

20. Показники страхової статистики, їх застосування

21. Поняття страхових послуг, їх необхідність.

22. Поняття та зміст страхової термінології.

23. Порядок формування та використання страхових резервів за видами страхування, відмінних від страхування життя.

24. Прибуток страховика: особливості формування та використання.

25. Процедура банкрутства та фінансового оздоровлення страхової компанії.

26. Рейтингова оцінка страховика.

27. Роль страхування у ринковій економіці.

28. Соціально-економічна сутність страхування.

29. Співстрахування: призначення та механізм.

30. Страхове посередництво в Україні.

31. Страхове регулювання в країнах ЄС.

32. Страховий продукт: поняття, концепції та життєвий цикл

33. Страховий ризик, його місце в системі страхового захисту.

34. Страховий ринок України, напрямки його розвитку.

35. Страхування відповідальності: характеристика, стан та тенденції розвитку.

36. Сучасний стан та розвиток страхових послуг в Україні.

37. Фінансова надійність та платоспроможність страховика.

38. Фінансова стратегія, фінансова тактика та фінансова політика в страховій компанії.

39. Фінансові відносини страхової компанії.

40. Фінансова безпека страхової компанії.

41. Поняття страхових відносин, їх ефективність.

42. Ефективність страхових відносин, їх аналіз.

43. Розвиток страхової справи в Житомирській області.

45. Тема, запропонована студентом.

Якщо студент вирішив обрати тему дослідження самостійно, то він повинен пам’ятати, що основними вимогами до теми курсової роботи є її актуальність, відповідність сучасному стану та перспективам розвитку, а найголовніше, безпосередній зв’язок з дисципліною.

Керівництво курсовими роботами здійснюється викладачами кафедри. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових робіт покладаються на лектора.

Виконання курсової роботи повинно відповідати встановленому графіку, затвердженого на засіданні кафедри.

Після того, як студент обрав тему курсової роботи, він повинен затвердити план у лектора, написавши заяву відповідного зразка (додаток А).

У плані курсової роботи мають висвітлюватися головні проблеми обраної теми дослідження. Питання повинні бути розміщені в логічній послідовності з метою повного розкриття обраної теми.

УВАГА!

План в обов’язковому порядку подається для затвердження керівнику курсової роботи. Лише після затвердження студент може приступати до написання курсової роботи.

Курсова робота виконується у письмовій формі або друкується на одному боці аркуша формату А4/80 або А4/60. По краях сторінки повинні бути поля:

Якщо текст пишеться від руки, то писати належить чітким, розбірливим почерком чорнилом одного темного кольору (синім або чорним). Забороняється використання кольорових чорнил або фарб.

Якщо курсова робота виконується комп’ютерним набором, то розмір шрифту повинен бути 13, гарнітура – Times New Roman, інтервал між рядками – множник – 1,3.

Обсяг роботи має складати приблизно 40-50 сторінок, а сама робота повинна бути оформлена в окрему папку.

Курсова робота обов’язково повинна містити титульний аркуш (додаток Б).

Сторінки курсової роботи слід нумерувати. Загальна нумерація сторінок починається з титульної сторінки. Порядковий номер сторінки проставляють з третьої (це має бути вступ), арабськими цифрами у правій частині верхнього поля. Додатки не нумеруються, замість цифр проставляються великі літери української абетки. Після великої літери крапка не ставиться.

Підшивають курсову роботу разом із затвердженим планом, який належить вкласти у файл і помістити у папку після титульної сторінки перед рецензією, після якої розміщують зміст. План у загальну нумерацію сторінок не входить.

Заголовки типу “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” слід виконувати великими літерами з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом з нової сторінки. Заголовки підрозділів (підпунктів) друкуються маленькими літерами, окрім першої, з абзацу.

Номер розділу позначають арабською цифрою після слова “РОЗДІЛ” без крапки, а після цього друкують назву розділу.

Крапка в кінці назви заголовку або підпункту не ставиться.

Підпункти нумеруються в межах розділу. Крапка проставляється між цифрами і після останньої (наприклад, 2.3.). Далі, в тому ж порядку, подається назва підпункту (не з нового рядка).

Не допускається розміщення назви розділу чи підпункту в нижній частині сторінки, якщо далі подається лише рядок чи декілька тексту.

Таблиця – це цифрові дані, розміщені в певному порядку за графами.

Вимоги до оформлення таблиць:

1. Таблиця обов’язково повинна мати номер (який ведеться в розрізі розділу) і назву, та бути розміщеною з нового рядка після першого згадування про неї в тексті. Після назви таблиці крапка не ставиться.

2. Якщо у таблиці однакові одиниці виміру (грн., кг, км тощо), то вони наводяться один раз за межами таблиці.

3. Якщо одиниці виміру різні, то їх слід наводити у кожному найменуванні графи;

4. Графи таблиці потрібно нумерувати.

5. У таблиці не може бути незаповнених клітин. Якщо у вас немає відомостей про певне явище, слід ставити (...); якщо явище відсутнє, то слід ставити (–); якщо клітина таблиці не підлягає заповненню взагалі, то ставиться (х).

6. Всі числові дані таблиці необхідно наводити з однаковою точністю (якщо в першій графі ви написали, наприклад, 2,0 то інші графи таблиці ви повинні заповнювати з такою ж кількістю десяткових знаків – наприклад, 3,2, а не 3,21).

7. Якщо таблицю потрібно перенести на наступну сторінку, то зверху нового аркушу зазначається “Продовження табл. (зазначити номер)” і повторюється нумерація граф.

8. Якщо таблиця друкується, то її слід виконувати розміром шрифту 11, інтервалом одинарний.

9. Нумерація таблиць наскрізна в межах розділу. (Наприклад, друга таблиця в третьому розділі – Таблиця 3.2; друга таблиця в першому розділі – Таблиця 1.2.).

Наприклад:

Таблиця 1.1. Динаміка розвитку страхового посередництва

в 2000 – 2002 роках

Показники	2000	2001	2002
1	2	3	4
Страхові агенти, чол.	6314	7231	7969
Страхові агентства, од.	49	46	59
Страхові брокери, чол.	101	139	185

Продовження табл. 1.1.

1	2	3	4
...
Частка валових платежів страхових брокерських компаній у загальній сумі страхових платежів, %	12	14	14

Після таблиці належить вказати її джерело чи зазначити те, що це власна розробка студента. Окрім того необхідно проаналізувати дані таблиці та зробити висновки.

Рисунок – це зображення предмета на площині.

Вимоги до оформлення рисунків:

1. Рисунок обов’язково повинен мати номер (нумерація наскрізна в межах розділу) і назву.

2. Номер та назва рисунку повинні бути розміщені по центру безпосередньо після самого рисунка відразу після згадування про нього в тексті. Після назви рисунка крапка не ставиться.

Наприклад:

Рис. 1.1. Форми страхового фонду

Ілюстрація – це приклад, який наочно пояснює певне явище. До ілюстрацій відносять схеми, графіки, діаграми тощо.

Вимоги до оформлення ілюстрацій:

1. Ілюстрація обов’язково повинна мати номер (який ведеться в розрізі розділу) і назву.

2. Номер та назва ілюстрації повинні бути розміщені по центру безпосередньо після самої ілюстрації відразу першого згадування про неї в тексті. Після назви ілюстрації крапка не ставиться.

3. Обов’язково повинна бути легенда або пояснення умовних позначень.

4. Весь ілюстративний матеріал має відповідати єдиному стилю графічного виконання (оформлення).

5. Ілюстрації слід супроводжувати змістовним підтекстом, який потрібно розмістити звичайним текстом з абзацу після номеру та назви ілюстрації.

Формула – це вираження відношення між величинами, записане за допомогою математичних знаків.

Вимоги до оформлення формул:

1. Формули у роботі (якщо їх більше одної) нумерують арабськими цифрами у межах розділу.

2. Номер формули складається з номеру розділу та порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою.

3. Номер вказують з правої сторони аркушу на рівні формули у круглих дужках. Наприклад:

k_sf = (2.5).

Далі дається тлумачення позначок формули.

Посилання – уривок, витяг з якого-небудь твору з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку.

Вимоги до оформлення посилань:

У тексті (перед тим, як поставити крапку в кінці речення) обов’язково в квадратних дужках вказуйте порядковий номер джерела, на яке посилаєтесь (згідно списку літератури), та номери сторінок. Наприклад, [3, С. 52-54].

УВАГА!

Курсові роботи, у яких відсутні посилання, будуть повернені на доопрацювання.

Посилатися потрібно за необхідності. Не обов’язково робити посилання після кожного речення. Послатися не слід на загальновідомі факти і твердження.

Рецензія (відзив про наукову роботу) – це робота, яка полягає у критичній оцінці основних положень і результатів дослідження. Рецензія пишеться науковим керівником. У його рецензії дається загальна характеристика роботи, зазначаються відповідність її змісту і плану, ступінь розкриття теми, проілюстрованість, якість оформлення, недоліки, робиться висновок про можливість допуску до захисту, виставляється попередня оцінка. Остаточне оцінювання курсової роботи відбувається на захисті при комісії.

УВАГА!

До курсової роботи слід обов’язково додати бланк рецензії (додаток В).

Рецензію слід розміщувати після титульної сторінки перед планом, після якого міститься зміст. Рецензія не входить до загальної нумерації сторінок.

У вступі потрібно розкрити актуальність обраної теми, визначити предмет дослідження, чітко сформулювати мету і завдання дослідження, визначити об’єкт, предмет та методи дослідження і практичну цінність роботи, а також вказати джерела інформації.

Вступ повинен займати 1-2 сторінки.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки.

Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта). Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношення об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюється двоступеневе: перша частина у вигляді суспільної корисності; друга у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Бажано також вказати, які вчені досліджували дане питання (тему).

Курсова робота повинна складатися з трьох розділів.

У першому розділі на основі огляду сучасної вітчизняної і зарубіжної літератури висвітлюються основні теоретичні положення, що є предметом дослідження обраної теми. Бажано також викласти специфіку об’єкта дослідження.

У цьому розділі студент повинен сформувати і аргументувати власну позицію щодо визначеного кола проблем, які потребують розкриття і вирішення.

Важливо навести дефініції ключових визначень, що стосуються обраної теми.

У другому розділі здійснюється аналіз і виявляються тенденції розвитку явищ і показників, що характеризують предмет дослідження. Визначаються фактори впливу на розвиток досліджуваних явищ.

Аналіз бажано проводити у таблицях, графіках, рисунках.

На базі проведеного аналізу виявляються тенденції розвитку досліджуваних явищ.

У третьому розділі на основі проведеного аналізу і виявлених тенденцій розробляється стратегія і тактика, власні пропозиції щодо виходу із кризових ситуацій, які виявилися під час дослідження.

Характер і зміст рекомендацій мають логічно випливати із перших двох розділів, враховувати поетапність їх запровадження.

Всі розділи повинні бути логічно ув’язані між собою, підпорядковані єдиній ідеї, яка має бути “протягнута” через всю роботу. Окрім того, кожний підпункт розділу має закінчуватись висновками.

Загальна кількість сторінок трьох розділів повинна складати 35-45 аркушів.

Кращу вагомість на значимість курсовій роботі надає використання статистичних матеріалів, матеріалів з практики роботи страхової компанії тощо.

Висновок – остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.

В стислій формі у висновках узагальнюються результати виконаного дослідження. Слід уникати “розмитих” і загальновідомих фраз. Висновки потрібно формулювати чітко, точно і у логічній послідовності, ґрунтуючись на висновках підпунктів розділів.

Загальний висновок до всієї курсової роботи повинен займати 1,5-2 сторінки.

У списку використаної літератури наводиться перелік сучасної літератури: монографії, підручники, посібники, методичні рекомендації, періодичні видання, законодавчі та нормативні документи, які використовувалися при написанні курсової роботи.

Насамперед слід зазначити різницю між поняттям “список використаної літератури” і “списком використаних джерел”. Перше поняття включає в себе весь перелік літератури (книг, журналів, нормативних актів тощо), яку ви опрацювали. Друге поняття більш ширше. Воно включає в себе й інші додаткові джерела, які не входять до складу літератури, зокрема, це Інтернет. Якщо ви використовуєте дані, що містяться на сайтах і вносите їх до загального переліку, то вам слід вживати назву “Список використаних джерел”, а не “Список використаної літератури”.

Список використаної літератури (або джерел) складається в алфавітному порядку. Однак, спочатку подаються Закони України (зазначаються обов’язково із датою введення в дію і з джерелом, звідки вони взяті) та нормативні акти у хронологічному та ієрархічному порядку і лише після цього інші використані джерела в алфавітному порядку.

Літературні джерела оформлюються за правилом бібліографії (із зазначенням назви, автора, видавництва, року видання, кількості сторінок).

Приклади оформлення літературних джерел: