Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра економіки та безпеки підприємства

Індивідуально науково-дослідне завдання

на тему:

«Правове регулювання безпеки підприємницької діяльності згідно Цивільного кодексу України»

Підготувала:

студентка 56 групи

Павліха Анастасія

Луцьк 2013 р.

ЗМІСТ

Вступ

1.Відносини, що регулюються цивільним законодавством. Учасники цивільних відносин. 2.Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності. 3.Поняття юридичної особи. Відповідальність юридичних осіб. 4.Підприємницькі товариства.

5.Право власності. Захист права власності від протиправних посягань.

6.Комерційна таємниця.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

вступ

Важливим кроком у контексті загального реформування економіки є інтеграція в економіко-правове середовище України ринкових фінансово-господарських інструментів. Введення будь-яких нових методів управління економічними процесами вимагають не тільки їх імплементації в організаційно-правову інфраструктуру фінансово-господарських відносин, а й ретельного розроблення конкретних схем їх застосування з тим, щоб отримати найбільш ефективний результат. Це питання є принциповим тому, що від перших успіхів нововведення у вигляді реалізації конкретних проектів залежить майбутнє його використання у підприємницькій діяльності загалом.

1.Відносини, що регулюються цивільним законодавством. Учасники цивільних відносин.

Цивільне право – це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності в її різноманітних формах, товарно-грошові відносини і деякі особисті немай-нові відносини за участю громадян, організацій та інших суб’єктів.

Основними джерелами цивільного права є Конституція України таЦивільний кодекс України від 15 лютого 1963 р.

Цивільний кодекс, як і цивільне право, складається з двох частин: Загальної та Особливої.

Загальна частина присвячена об’єктам та суб’єктам цивільного права, підставам виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин, питанням представництва, захисту та строкам здійснення цивільних прав, відповідальності у цивільному праві, праву власності тощо.

Особлива частина цивільного права включає інститут зобов’язального права та окремі види зобов’язань, зокрема договори купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, майнового найму, оренди, найму житлового приміщення, зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; авторське право; спадкове право; право на об’єкти промислової власності тощо.

Норми цивільного права регулюють дві групи відносин:

-    майнові відносини;

-    особисті немайнові відносини.

За змістом майнові відносини поділяються також на дві групи: відносини власності та відносини у галузі товарообігу.

Відносини власності – це майнові відносини, які відбивають існуючий розподіл матеріальних благ між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, адміністративно-територіальними утвореннями та іншими соціальними утвореннями).

Власність – це відношення особи до належної їй речі як до своєї, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею.

Отже, власність – це суспільні відносини між людьми з приводу привласнення (присвоєння) матеріальних благ. Майнові відносини у галузі товарообігу – це відносини, зв’язані з переходом матеріальних благ від одних суб’єктів (виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матеріальних благ), наприклад, майнові відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, поставки. Майнові відносини в галузі товарообігу інакше називають товарно-грошовими, оскільки вони виникають на базі товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника чи посередника до споживача.

Особисті немайнові відносини виникають у зв’язку із здійсненням особистих прав. В одному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, честь, гідність, ім’я, авторство.

Особисті права поділяються на групи:

-    особисті права, зв’язані з майновими, наприклад особисті права авторів творів у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій;

-    особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто не зв’язані з ними, наприклад право на ім’я, честь, гідність, на листи, щоденники, записки тощо.

Для того, щоб виникли цивільні правовідносини, необхідна погоджена воля хоча б двох їх учасників (суб’єктів).

Учасниками цивільних правовідносин відповідно до ст.2 ЦК України є:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• особи публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави).

Особливістю осіб публічного права як учасників цивільних правовідносин є те, що в таких відносинах вони виступають на рівних з юридичними та фізичними особами. Наприклад, при поставках продукції для державних потреб держава виступає не як носій суверенітету, а як замовник продукції, який має рівні права та обов’язки з постачальником (фізичною чи юридичною особою).

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (ст.24 ЦК України)

Основною характеристикою фізичної особи як учасника цивільних правовідносин є її правосуб’єктність, тобто здатність бути суб’єктом цих правовідносин.

Елементами цивільної правосуб’єктності фізичної особи є:

• цивільна правоздатність – здатність особи мати цивільні права та обов’язки;

• цивільна дієздатність – здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2.Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.

Фізичні особи України мають законодавчо встановлене право на здійснення самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, якщо дана фізична особа не обмежена у правоздатності або дієздатності та зареєстрована належним чином в органах державної влади.

Суб'єкти малого підприємництва мають суттєву перевагу над платниками податків у великому бізнесі: вони можуть самостійно обрати спосіб оподаткування, обліку та звітності з-поміж кількох варіантів – загальної системи та кількох спрощених.

Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців відбувається у п'ять етапів:

1. Реєстрація у державного реєстратора.

2. Реєстрація в податковій інспекції.

3. Реєстрація у Пенсійному фонді України.

4. Реєстрація у фондах соціального страхування.

5. Реєстрація у відділі статистики.