3.3 Swot-аналіз розвитку рекреаційної діяльності Одеської області.
Переваги Недоліки
• Наявність сильних сторінобласті зі світовою популярністю.
• Стійкі стереотипи в рекреаційній значимості міста для країн СНД.
• Природно-кліматичні умови, унікальні події - День гумору, джазовий фестиваль, "Гоблін-шоу", "Одеський трамвайчик".
• Історичні визначні пам'ятки зі світовим ім'ям (Оперний театр, Потьомкінські сходи).
• Імідж торговельного міста, закріплений популярністю найбільшого в Україні торговельного ринку "7-ий км".
• Активне міжнародне співробітництво бізнес-структур.
• Соціальна активність бізнесу в підтримці спортивних, культурних й інших подій міжнародного масштабу. • Послаблення деяких символів міста (вітрильник Одеської кіностудії, "морячок" Гуморини).
• Відсутність або слабке просування сучасних брендів (Аркадія - центр розваг).
• Невідповідність дійсності популяризації міста Одеси як курорту.
• Мало дитячих розважальних комплексів.
• Зниження якості товарних брендів, створених в Одесі з її ім'ям.
• Відсутність єдиного інформаційного центру.
• Відсутність системи інформаційної підтримки.
Одеса - альтернативний курорт (мається на увазі той факт, що вибір Одеси для відпочинку - це свого роду компроміс між якістю й ціною).
Можливості Загрози
• Перенасичення найближчого конкурента (Крим) туристами.
• Одноплановість і застарілий формат виставочної діяльності в Україні.
• Реальне цілеспрямоване прагнення міської влади до розвитку туризму.
• Інвестиційна привабливість сфери відпочинку й розваг.
• Наявність інвестиційних проектів розвитку зон відпочинку й приватних проектів будівництва парку розваг.
• Негативне відношення до збільшення туристичних потоків у жителів.
• Неготовність співробітничати з
міською владою туристичного бізнесу.
• Екологічні кризи (розливи нафти й т.д.).
• Продаж Припортового заводу й пов'язаний із цим PR-потік на тему погіршення екології.
• Дії "на випередження" територій-конкурентів в області туризму (будівництво об'єктів відпочинку й розваг, створення програм для ділового туризму).
• Відсутність засобів фінансування Програми.
Висновки
Відпочинок, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психо-фізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення лише у другій половині XX ст., зокрема у рекреології. Отже, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал. Найбільшою освоєністю, розвитком і удосконаленням структури рекреаційного господарства відзначається Причорноморський регіон, в межах якого рекреація є провідною галуззю спеціалізації. До Причорноморського регіону входять: Одеська, Херсонська, Миколаївська області та АР Крим. Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та міжнародне значення.
Місто Одеса та область являються одним великим пам’ятником архітектури епохи класицизму. Більшість центральних вулиць міста своїми житловими будівлями, палацами, культурними та мистецькими спорудами являють величезну архітектурну цінність. Це саме те, що цікаво туристам і всім, хто відвідує місто. На жаль, нині це все в сумному стані. Одеса має амбіції туристичної столиці. Поки що це нереалізовані амбіції. Дійсним туристичним центром в країні є головний Одеський конкурент у цій сфері Крим. Водночас курортно-рекреаційний і культурний потенціал міста та регіону дають шанси для серйозних сподівань. Уже багато мовлено про те, що цей потенціал давно час реалізовувати і перетворювати туризм чи не в головну індустрію Одеської області. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам'ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні. Звичайно, необхідно витрачати кошти на рекламу, однак, коли споживач таки спокушається на рекламований продукт і наштовхується одразу ж на його недоброякісність, ефект створюється протилежний очікованому. Нині немає прямих показників, які дозволяють визначати реальну кількість приїжджих до міста. Ускладнюється ситуація і тим, що комерційні туристичні служби не особливо схильні афішувати свої доходи. Водночас мерія дійшла висновку, що в літній період 2011р. Одесу відвідало понад 800 тис. осіб і ця кількість щорічно повинна зростати. Щодо зеленого туризму, який набув останніми роками широкої популярності, особливо серед іноземних туристів, то одеська новітня практика свідчить, що він надзвичайно цікавий іноземцям, зокрема німцям. Останнім часом особливо популярними стали тури із груп по 12 осіб у заповідні зони Дністра та Дунаю. Однак у зв'язку із планами будівництва суднохідного каналу в гирлі Дунаю в зоні ландшафтного заповідника в екологів виникають серйозні питання, і тому перспективи розвитку зеленого туризму мають туманні обриси.. Сьогодні спостерігається тенденція до порушення архітектурної цілісності міста шляхом вкраплення у архітектурну композицію інших стилів, які абсолютно не гармонують. Це стосується в першу чергу комерційних установ, магазинів, виробничих організацій та інших юридичних осіб, які після викупу споруди перебудовують її за своїми вподобаннями та функціональними потребами.
Підсумовуючи все вищенаведене, можна прийти до досить простого, але водночас вирішального висновку. Можна з впевненістю стверджувати, що в формуванні туристично-рекреаційних комплексів Причорноморського регіону і в галузі туризму зокрема, проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання природно-рекреаційних ресурсів та недостатня увага з боку держави і органів місцевої влади до цієї галузі. Малорозвинена інфраструктура, низька якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про курорти, санаторії говорять про низький ступінь задоволення рекреаційних потреб в Причорноморському регіону. Одним з стратегічних напрямів розвитку Причорноморського регіону є пріоритетне освоєння рекреаційного потенціалу. Розвиток рекреаційної галузі в регіоні визначено прийнятою у 2004 році "Програмою соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя регіону".
Список використаних джерел та літератури
1. // oda. Odessa.gov.ua//
2. Андриевський Н.Ю. Одесса. Путеводитель-справочник.-О.,1984.
3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Навчальний посібник / О.О. Бейдик. – К.: Вища школа, 2001. – 112 с.
4. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О.О. Бейдик. – К.: Палітра, 1997. – 130 с.
5. Забарна Е. Оцінка та перспективи розвитку Одеського регіону //Економіст. - 2008. - № 1. - C. 44-47
6. Комісаров С. Одеська область - на старті п’ятирічки туризму //Профспілки України. - 2007. - № 9. - C. 3-4
7. Коротун І.М. Природні ресурси України: Монографія / І.М. Коротун, Л.Н. Коротун, С.І. Коротун. – Рівне: Преса, 2000. – 345 с.
8. Коршунечко А. ”Грязевые“ регионы Украины//УТ.-2010.-2.
9. Кочевих О. Одеса: втілений міф //Політика і культура. - 2001. - № 21. - C. 36-38
10. Курорти України. Минуле та сучасність.-К.,2002.
11. Курортні ресурси України.-К.,1999.
12. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторовий аспект). – К.: «Альтерпрес», 2002. – 436 с.
13. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2007. – 369 с.: іл., картосхеми
14. Масляк П.О. Країнознавство Підручник. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2008. – 292 с. (Вища освіта XXI століття).
15. Національний атлас України / [наук, редкол.: Л.Г. Руденко та ін.]; Інститут географії НАН України [та ін.]. – / [наук, редкол.: Л.Г. Руденко та ін.]. – К., 2007. – 436 с.
16. Никинелова Е. М., Беленький К.Э. Проявление минеральных вод и месторождение лечебных грязей в приморской зоне междуречья Дунай-Днестр, их современное использование// Мінеральні ресурси України.- 2003.-№2
17. Одеський історико-краєзнавчий музей //Музеї України. - 2006. - № 1. - C. 16-17
18. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник / Є. В. Панкова. – К.: Альтерпрес, 2001. – 352 с.
19. Панченко Т.Ф. Передумови туристичного розвитку Одеської області: природні ресурси, культурна спадщина, економічна перспектива //Будівництво України. - 2007. - № 8. - C. 24-30
20. Панченко Т.Ф. Передумови туристичного розвитку Одеської області: природні ресурси, культурна спадщина, економічна перспектива //Будівництво України. - 2007. - № 8. - C. 24-30
21. Пламеницька О. Історичний центр міста-порту Одеси як об'єкт номінації до списку Всесвітньої спадщини UNESCO //Пам'ятки України: історія та культура. - 2005. - № 2. - C. 3-19
22. Романов А.А. География туризма: Учебное пособие / А.А. Романов, Р.Г. Саакянц. – М.: Советский спорт, 2002. – 464 с.
23. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України: Монографія / В.П. Руденко. – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 356 с.
24. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності: Підручник / За заг. ред. В.Ф. Орлова. – К.: Грамота, 2006. – 264 с.
25. Фоменко Н.В. Туристичні ресурси та курортологія.- Ів.-Фр.,2001.
26. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.
27. Шеляг-Сосонко Ю.Р та ін. Курортно-рекреаційні зони Криму. Довідник 2000. – Одеса, 2000. – 235 с.
28. Шуйський Ю.Д. Довжинв берегів Чорного та Азовського морів у межах України// У Геогр. Ж.- 2001.