2.3 Архітектурні пам’ятки.
Місто Одеса має значну кількість архітектурних пам'яток, пам'ятників видатним діячам культури та мистецтва. З 13 державних музеїв області 7 знаходяться в Одесі. Серед них - Одеський археологічний музей, найбільший в Україні з унікальними античними колекціями з міст Ольвії, Пантикапеї, Тіри, Херсонеса та о. Березань; Одеський художній музей з експозицією українського народного мистецтва та сучасних українських художніх шкіл; Одеський музей західного і східного мистецтва, де зберігаються картини Караваджо, Д.-А. Каналетто, П. Брейгеля, Ф. Гальса[13.с.67]
Найбільш популярними на сьогодні об'єктами туризму в Одесі є Троїцька церква (1808 p.), Стара біржа (1828-1834 pp.), будинок Морського музею (1842 p.), Одеський театр опери та балету (1884-1887 pp.), Готель "Лондонський" (1827-1899 pp.) та ін.; у Білгород-Дністровську - Аккерманська фортеця та Генуезький замок (XIII-XV ст.), Підземна церква Св. Іоанна Сучанівського (XIV-XVII ст.), Вірменська і Грецька церкви (XIII-XIV ст.); в Ізмаїлі — пам'ятки турецької архітектури: фортеця та Мала Мечеть, де зараз розташовано діораму "Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами в 1790 р."; у Кілії — Миколаївська церква і дзвіниця (XIII-XVIII ст.); у Болграді - Мавзолей Інзова (1825 р.) та Преображенський собор (1838 p.)[3. с. 125]
Традиційні ремесла, обряди та діалекти різних етносів, що населяють терени області, є ресурсами для розвитку етнографічного туризму. На розвиток регіону помітно вплинули культури багатьох народів. Тут мешкають різні етнічні групи: молдавани, росіяни, українці, албанці та болгари. Кожен народ має свої традиції, культуру, тому цей регіон неодмінно привертає увагу туристів. Представники різних етнічних груп живуть окремо у великих селищах, кожне з яких має свою культуру як в архітектурі, так і у фольклорі. Так, місто Болград є центром болгарського фольклору. Цікавим для відвідування є селище Тарутине (Тарутинський район), де щорічно проходить Бессарабський ярмарок за участю болгарської, молдавської, гагаузької та російської діаспори.
Палац Воронцова
Починати мандрівку Одесою з прогулянки Приморським бульваром, в кінці якого замріяно завмер палац Воронцова. Двоповерхова ошатна будівля чаїться просто над морем, відкрита сонцю й літу. Будував цей палац протягом 1826-1834 років італійський архітектор Франц Боффо, творець знаменитих Потьомкінських сходів та низки інших відомих будівель, які давно стали візитівками Одеси. Власник же палацу на Приморському бульварі – губернатор Новоросійського краю граф Воронцов обрав місце для своєї резиденції не випадково. Саме тут колись стояла турецька фортеця Єні Дунья (за іншими джерелами – Хаджибей), а ще за століття до того розміщувався давньогрецький поліс Борисфен (середина VI -початок Vст. д.н.е.).
Воронцовський палац у класичному стилі славився розкішними інтер’єрами, мармуровими камінами, кришталевими люстрами, англійськими меблями, вишуканою паркетною підлогою. Проте до наших часів дійшло зовсім небагато предметів розкоші з цього палацу: позолочені двері з Михайлівського палацу в Петербурзі, куплені власником на аукціоні, а ще ліпнина на стінах і стелі, мармуровий камін та плафон, розписаний художником Іваном Ковшаровим. Екскурсоводи розповіли, що під час Другої світової війни румунські війська винесли з палацу майже все, що могли підняти. У буремні революційні роки у Воронцовському палаці засідала перша Рада робітників та селян Одеси. А з 1936 року тут було створено Палац дітей та юнацтва ім. Яшi Гордiєнка, що міг одночасно вмістити до 2000 юних гуртківців[14. с.89]
Палац із підземним гротом
Неподалік від Воронцовського палацу розташувалась ще одна прекрасна садиба кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. – палац польського магната Потоцького. Цей двоповерховий маєток був збудований для дочки графа –Ольги, яка вийшла заміж за друга Олександра Пушкіна, першого красеня Одеси графа Наришкіна. Палац для молодят із шестиколонним портиком кокетливо заховався за розлогими акаціями. Проте його красу важко приховати, адже це був один з найкращих палаців Одеси.
Його власниця Ольга Потоцька дбала про свій маєток і не шкодувала для цього ні фантазії, ні коштів. Наприклад, паркет у центральній танцювальній залі, викладений з 9-ти порід дерева і досі вражає ювелірністю виконання його творців.
Ще однією «родзинкою» палацу Потоцьких є підземний грот, який і нині приховує безліч таємниць. Ідея його створення також належала графині Ользі, яка, очевидно, сумувала в Одесі за прекрасною уманською Софієвкою. Тож за примхою господині було споруджено грот, що імітував природну печеру з водоспадом. Частина коридорів цього підземного дива відкрита й нині для гостей музею, проте в часи Потоцьких лабіринти були значно довшими і вели аж до морського узбережжя.
Після династії Потоцьких садиба кілька разів змінювала власників, а в 1888 році її викупив за 100 тис. рублів Григорій Маразлі. Новий власник подарував палац місту для облаштування в ньому музею витончених мистецтв, відкриття якого відбулося в 1899 році.
Тоді в ньому налічувалось всього 232 експонати і він був одним з перших в країні, до якого могли потрапити всі охочі, звісно, купуючи квиток. Нині в Одеському художньому музеї в 15 залах налічується понад 10 тис. експонатів – твори західноєвропейський, російських та вітчизняних митців.
Захисниця Білгород-Дністровського
Та не лише Одеса може здивувати своїх гостей архітектурними «перлинами». Справжній скарб доби середньовіччя височіє над лиманом Білгород-Дністровському. Акерманська фортеця – справжній велет, якому вже понад 700 років, і нині стереже спокій Дністровського лиману.
Побудована в далеких XIV-XV ст. фортеця прекрасно збереглася й до наших днів. Це й не дивно, адже її неприступність важко було переоцінити: з боку моря фортецю захищали води лиману, а із суші – рів глибиною до 20 м і шириною 14 м, вирубаний в скелі. За необхідності рів наповнювався водою, до того ж внутрішня стіна рову піднімалася в зріст людини і була захистом для його охоронців.
Найстарішою спорудою Білгородської фортеці є цитадель-фортеця ХІІІ ст., побудована, ймовірно, генуезцями. У чотирьох кутах цієї будівлі були зведені чотири потужні вежі висотою до 20 м і товщиною до 5 м. Загалом фортеця має форму неправильного багатокутника, що займає площу понад 9 га. Оборонні стіни по периметру простягнулися на 2,5 км, висота стін і башт коливається від 5м до 15м, а товщина стін – від 1,5 м до 5 м.
З боку міста до фортеці можна було потрапити через Головні (Кілійські) ворота, що включали колись: підйомний міст, двоє стулкових воріт, дві загострені решітки, отвори і щілини для смоли і окропу. Важливе значення в обороні фортеці відігравали також підземні укриття, секретні ходи, які на сьогоднішній день до кінця не вивчені.
На межі XІV-XV ст. Придністровські землі увійшли до складу Молдавського князівства, проте не зважаючи на міцність укріплення, Білгородська фортеця після тривалої облоги у 1484 р. була захоплена військам Османської імперії. Турки перейменували місто на Акерман, що означає «білий камінь».
Вже у XVIII ст. результаті трьох російсько-турецьких воєн Білгород-Дністровський і фортеця були визволені. У 1832 році вона втрачає свої функції військово-оборонної споруди, а в 1896 році її проголошено історико-архітектурним пам'ятником.
У наш час Акерманська фортеця має статус пам'ятки національного значення, приваблюючи безліч туристів і кінематографістів. Тут були зняті фільми «Отелло», «Адмірал Ушаков», «Капітан Немо», «20 років потому», «Зцілення любов'ю», «Приречена стати зіркою» та інші. Окрім того, на території фортеці проходять пісенні фестивалі, її стіни «штурмують» учасники театралізованих дій, а в дворах сходяться в поєдинках середньовічні лицарі.
Говорячи про одеські об'єкти, ініціатор акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» можна спрогнозувати, що саме Акерманська фортеця, швидше за все, потрапить у фінал цього проекту. «За інфраструктурою, закінченістю й історичною складовою Акерманська фортеця є однією з найпотужніших і найсерйозніших в Україні. Тому можна говорити, що і Білгород-Дністровський, і Акерманська фортеця після проведення нашої акції можуть стати центрами історико-культурного відпочинку», - зазначив Микола Томенко.
Розділ 3. Загальна характеристика стану туризму в Одесі та області.