Вступ

Одеська область розташована на півдні країни та межує з Молдовою та Румунією. Це найбільша область в Україні, вона займає 5,5% її території. Довжина узбережжя Чорного моря сягає 275 км, більшість якого складають піщані пляжі. Сприятливе географічне положення, розвинута мережа внутрішніх та міжнародних транспортних магістралей і туристичної інфраструктури, багата культурна спадщина, наявність великої кількості рекреаційних ресурсів дозволяє Одещині посідати друге місце після Кримського регіону з популярності у виборі пляжного, лікувального та оздоровчого, пізнавального відпочинку. Чорноморське узбережжя, дві судноплавні річки (Дунай та Дністер), водно-болотні угіддя міжнародного значення як джерела бальнеологічних та пелоїдних ресурсів, ліси та безкраї степи відкривають все нові і нові місця для відвідання туристами.

“Південна Пальміра” – такою поетичною назвою називають Одесу. Вона є одним з найбільших культурних, наукових, торговельних, транспортних та туристичних центрів України. Туристи відкриють Одеську область для себе з різних сторін, починаючи з природно-рекреаційних ресур.

Актуальність теми: Обрана тема є актуальною, оскільки я сіввиділяю Одещину як один з провідних туристичних регіонів України. Досліджуючи дану тему, я як майбутній фахівець в галузі туризму, проаналізувала як туристичні центри області є найбільш привабливими для туристів, також визначила недоліки та переваги, а також перспективи розвитку туризму Одещини та збереження історико-культурної спадщини.

Метою дослідження є узагальнений аналіз туристично-рекреаційних ресурсів Одеської області, місце та роль Одеси у розвитку туристичної сфери України .

Завданням дослідження є виявлення впливу туристично-рекреаційних ресурсів області на розвиток туризму в Україні.

Об’єктом дослідження є Одеська область як, один із важливих елементів в системі туристичної сфери України, предметом дослідження – туристично-рекреаційні ресурси, що набули всесвітнього значення.

Наукова новизна полягає в тому, що в комплексно досліджуються різноманітні групи туристично-рекреаційних ресурсів, на основі використаних у роботі джерел.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що вона дає можливість поглибити вивчення особливостей природи, культури та історії області. В теоретичному аспекті виявити взаємозалежність культури і історії, як вони змінювалися з плином часу, як на них вплинуло географічне розміщення. В практичному аспекті я, як майбутній фахівець, маю можливість повністю дослідити культурно-історичну значущість області та її значення на світовому туристичному ринку, що дає можливість проаналізувати перспективи розвитку туризму та його недоліки.

Робота складається з вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

Розділ 1. Георгафічна характеристика Одеської області.

Територія області – 33,3 тис.кв.км

Чисельність населення – 2,5 млн. чоловік

Кількість адміністративно-територіальних одиниць – 26 районів, а саме: Ананьївський, Арцизький, Балтський, Березівський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Овідіопольський, Ренійський, Роздільнянський, Савранський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяївський.

Одеська область — високорозвинений, індустріальний регіон, промисловість якого займає значну долю в структурі народногосподарського комплексу України. На її території розміщені підприємства з переробки нафти, машинобудування, ремонту та монтажу машин, металургії та обробки металу, хімічної і нафтохімічної, харчової, легкої промисловості й інших галузей[13.с.86]

Особливості економіки Одещини обумовлені специфічними вагомими функціями, які виконує Одеська область, а саме:

- вона є головним зовнішньоторговельним фасадом України;

- обслуговує міжнародні транзитні вантажо – і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільчі функції на національному й міжнародному рівнях;

- є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, пов’язаних із використанням ресурсів моря і світового океану;

- є одним із найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон і нових виробничих систем;

- має у своєму розпорядженні значний науково-технічний і проектно конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального й національного масштабу;

- є одним із найбільш перспективних рекреаційних районів морського типу;

- виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного землеробства й індустрією переробки сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство – друга після промисловості за обсягом виробництва і зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва. Основний напрямок виробничої сільськогосподарської спеціалізації області – зерново-тваринницький напрям з розвиненим

виробництвом соняшника, винограду, птахівництвом та свинарством. Частка продукції рослинництва в загальному обсязі валової сільськогосподарської продукції становить 54 відсотки, тваринництва – 46 відсотків.

Основними природними рекреаційними ресурсами області є клімат, лікувальні грязі та рапа лиманів, піщані пляжі, мінеральні води. За багатством та різноманітністю природних лікувальних ресурсів, а також за кількістю курортно-оздоровчих закладів Одеський регіон посідає третє місце в Україні.

В Одеській області нараховується 51 вищий навчальний заклад. Найбільші вузи області – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. В області нараховується майже 80 науково-дослідних, конструкторських, проектно-конструкторських, конструкторсько-технологічних, проектно-пошукових та проектних установ різного рівня.

Область – одна з найбагатших в Україні по кількості пам’ятників історії та культури, які входять до складу національної скарбниці культурних надбань. До пам’ятників, які мають найвищу категорію цінності, належать: Державний академічний театр опери та балету, ансамбль забудови Приморського бульвару, Потьомкінські сходи, Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця[23]

За своїм курортно-рекреаційним й туристичним потенціалом Одеська область, домінантою структури соціально-економічного комплексу якої є м. Одеса, займає одне із провідних місць в Україні. Особливості економіко-географічного розташування, розвинена транспортна мережа, благодатні природно-кліматичні умови, наявність пам'ятників природи, архітектури, історії й культури, цілющих грязей і джерел мінеральних вод створюють сприятливі передумови для формування й розвитку в соціально-економічному комплексі м. Одеси високорентабельної курортно-рекреаційної й туристичної галузі. Найбільш узагальнено економічна діяльність у курортно-рекреаційному й туристичному комплексі м. Одеси представлена санаторно-курортним оздоровленням населення, організацією його відпочинку та екскурсійно-туристичним обслуговуванням. Перші два види пріоритетні з погляду комплексного підходу до охорони здоров'я й соціального захисту жителів Одеси, інших регіонів України й ближнього зарубіжжя. Останній - в аспекті реструктуризації й подальшого розвитку господарського комплексу на основі ринкових відносин, зміцнення дохідної бази державного й міського бюджетів, зовнішньоекономічних і міжнародних культурних зв'язків. На даний час Одеса має більший туристичний потенціал, а також об'єктивні передумови для його розвитку, особливо у сфері ділового, культурно-пізнавального, санаторно-курортного туризму. Місто має у своєму розпорядженні туристичні бренди всеукраїнського й світового значення - Потьомкінські сходи, Французький бульвар, “Аркадія”, Оперний театр, Дерибасівська, Одеські катакомби та ін. Однак цей потенціал використовується неефективно. Потік туристів, доходи й зайнятість у туріндустрії не відповідають потенціалу, що пояснюється відсутністю дотепер системної організованої роботи з формування конкурентноздатної туристичної індустрії й туристичного кластера в Одесі. Виникла об'єктивна потреба подальшої мобілізації існуючого природно-ресурсного й наявного виробничого потенціалу курортно-рекреаційної й туристичної сфери м. Одеси. Активізації його використання з метою створення та розвитку в структурі міського соціально-економічного комплексу високорентабельної галузі, що повинна забезпечити потреби внутрішнього й міжнародного попиту на курортно-рекреаційні й туристичні послуги, посилення взаємозв'язків курортно-рекреаційної й туристичної галузі з іншими сферами народногосподарського комплексу міста; підвищення рівня природоохоронної діяльності, залучення інвестицій у розвиток курортно-рекреаційної й туристичної інфраструктури, збільшення надходжень до бюджету міста[13, с.45]

Прирородньо-рекреаційні ресурси Одещини можна розділити на 4 групи:

1.Кліматичні курорти: Затока, Кароліно-Бугаз, Сергіївка, Коблево. Одеська група курортів: Аркадія, Великий Фонтан, Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Чорноморка (функціонують на базі кліматолікування).

2. Бальнеологічні курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Куяльник, Сергіївка, Хаджибей, Лебедівка, Лермонтовський.

3. Біотичні рекреаційні ресурси:

1. Загальнозоологічні заказники: острів Зміїний, Петровський, КосаСтрілка.

2. Ботанічні заказники: Дальницький, Стпроманзирський, Павлівський, Долинський.

3.Ботанічний сад Одеського національного університету ім. Мечнікова

4. Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду Одещини:

- Дунайський біосферний резерват;

- 2 регіональні ландшафтні парки: Тігульський, Ізмаїльські острови;

- 3 загальнозоологічних заказники;

- 8 ботанічних заказників;

- 1 лісовий заказник;

- 18 ландшафтних заказників;

- 1 орнітологічний заказник;

- 3 ентомологічних заказника;

- 50 ботанічних пам’яток природи;

- 6 гідрологічних пам’яток природи;

- 4 заповідні урочища;

- 22 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

- 1 зоопарк.

м. Одеса знаходиться в сприятливій для лікування місцевості. Поєднання морського і степового клімату, тепле море, прекрасні пляжі, 290 сонячних днів на рік, невичерпні запаси лікувальних грязей Куяльницького, Хаджибеєвського, Шаболатського лиманів, джерела мінеральних вод, достаток фруктів і овочів, винограду - все це створює виняткові умови для лікування та оздоровлення.

Курортам Одеси близько 170 років. Перший лікувальний заклад для прийому "теплих ванн" з'явився на березі Куяльницького лиману в 1833 році з ініціативи військового лікаря Е.С. Андрієвського. До середини ХIХ століття грязьові лікарні були відкриті також на Хаджибеєвському і Сухому лиманах. Це були примітивні лікувальні заклади, обладнані дерев'яними тимчасовими спорудами[5, с.74]

З початку XX століття м. Одеса стало морським кліматичним курортом. На Ланжероні, в Аркадії, на Великому фонтані, у Чорноморці з'явилися комфортабельні особняки, приватні лікувальні установи з використанням морських ванн. В 1914 році відкрився Лермонтовський курортний санаторій – найбільший та добре оснащений, у якому застосовувалися останні досягнення курортології і медицини того часу. Лікування було платним – курорти належали заможним власникам.

В 1919 році при радянській владі курорти були націоналізовані. Відкривалися нові санаторії, будинки відпочинку, кількість яких до 1941 року збільшилася до 60 од., де щорічно відпочивало більше 150,0 тис. осіб.

З початку Великої Вітчизняної війни здравниці міста були переобладнані в госпіталі для лікування поранених. Тимчасова фашистська окупація завдала величезної шкоди курортам. Однак за короткий час Одеса не тільки відродилася, але й були побудовані нові здравниці та будинки відпочинку.

На даний час санаторно-оздоровчі заклади Одеси надають повне кваліфіковане лікування, працюють закриті басейни з морскою та мінеральною водою. М’який клімат, насичене солями повітря, грязі з унікальними цілющими властивостями створюють всі умови для повноцінного відпочинку та оздоровлення.

Унікальність курортів Одеси та Одеської області дозволяє задовольнити різні смаки, потреби та можливості жителів і гостей міста. Сьогодні Одеса здобула славу одного з найкращих місць відпочинку та оздоровлення в Україні[13, с.76]

До основних природних лікувальних ресурсів Одеської області, що широко використовуються в практиці санаторно-курортного лікування, відносяться: унікальні кліматичні зони морського узбережжя, лікувальні грязі та ропа Будакського, Куяльницького, Тілігульского, Хаджибеєвського лиманів і Тузловської групи озер (озера Шагани, Алібей, Бурнас), а також різноманітні мінеральні води, які застосовуються як для прийому всередину, так і для процедур.

В межах Одеської області поширені різноманітні типи мінеральних вод, що розкриваються головним чином свердловинами. Можливості їх використання в бальнеології дуже великі. До недавнього часу здійснювався заводський розлив лише «Куяльника». Таке становище склалося у зв'язку з тим, що курорти завжди розміщувалися уздовж побережжя або на березі лиманів. На даний час становище з використання мінеральних вод Одеської області вирівнюється.

Сірчановодневі води виявлені у декількох точках Татарбунарського району. Води подібного типу використовуються для зовнішнього застосування при захворюваннях органів руху, периферичної нервової системи, захворюваннях обміну речовин та кожних захворюваннях.

Гідрокарбонатні натрієві води виявлені в Татарбунарському і Саратському районах. Вони використовуються при різноманітних шлунково-кишкових захворюваннях.

Широко представлені в Одеській області хлоридно-сульфатні і сульфатно-хлоридні води. Їх використовує відомий в Одесі санаторій "Лермонтовський". На території області розробляються і інші мінеральні води.

Відпочинок як суспільний феномен, його місце в соціальній сфері і вплив на навколишнє середовище ще недостатньо вивчені сучасною наукою. У зв'язку з цим дослідження у сфері рекреології виявляють можливості використання і розвиток ресурсного потенціалу Причорномор'я. У функціональній структурі рекреаційних закладів Криму виділяють оздоровчі заклади, частка яких становить 72% всіх місць рекреаційної мережі. Частка закладів профілактичного лікування – 30%. Найбільшим попитом у відпочиваючих користуються санаторії і пансіонати, що лікують неспецифічні захворювання: органів дихання; туберкульоз легень; захворювання центральної та периферійної нервової системи; серцево-судинні захворювання та інші. В Одесі функціонують такі курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз-Затока, Куяльницький та ін. Санаторії Одеської області представляють різноманітні види курортів. Тут і цілюще повітря, і лікувальні грязі, й мінеральні води [3, с.98].

Чорне море є найважливішим лікувальним чинником Одеського курортного регіону. Вода Чорного моря характеризується значною мінералізацією. До ії складу входять кухонна сіль, хлористий і сірчановодневий магній, вуглекислий кальцій, солі йоду, брому, заліза та інші. Унікальні лікувальні грязі, займають провідне місце серед численних природних багатств, що активно використовуються в курортному господарстві області.

Фізико-географічні умови Причорномор’я сприяли утворенню мулових сульфідних грязей. Вони містять у собі велику кількість мікроорганизмів, які обумовлюють ряд важливих фізико-хімічних властивостей.

Типовими накопичувачами грязей є Куяльницький і Хаджибеєвський лимани, які характеризуються високим вмістом сульфідів і мінерального грязьового розчину. Лікувальні грязі одеських лиманів відносяться до грязів із тонким скелетом, гарною пластичністю, липкістю і в’язкістю.

В мулових відкладеннях знаходяться летючі амінні основи, органічні кислоти, хлорофіл, органічні речовини, біологічно активні мікрокомпоненти, ферменти, гормони, а також доволі складний мікробний склад, що відіграє надзвичайно важливу роль в процесі створення грязей. Запаси грязей обох лиманів досить великі. Грязі Куяльницького лиману використовуються усіма оздоровницями Одеси, а також транспортуються для курортного лікування до інших регіонів України.

Грязі Тілігульського лиману відносяться до слабосульфідних, середньомінералізованих хлоридних магнієво-натрієвих лікувальних грязей. Запаси грязей лиману є дуже великими. По розрахункам вчених їх вистачить на 2000 років[21. с. 34]

Лиман (Бурнас) та озера (Алібей, Шагани), розташовані поміж дельтою р. Дунай, також мають важливий комплекс лікувальних факторів: з лікувальною метою використовуються як мулові відкладення, так і вода і ропа водоймищ, що містить різні мікроелементи (йод, бром, бор), які мають високу терапевтичну активність. Одним з найстаріших та найбільш відомих курортів, що функціонує на основі лікувальних грязей, є Куяльницький — розташований у північно-східній частині м. Одеси у підніжжя Жевахової гори на правому березі Куяльницького лиману.

Сергіївка – екологічно чистий приморський клімато-бальнеогрязьовий курортний регіон, розташований в 80 км до півдня від м. Одеса і в 18 км від одного з найстаріших міст світу (2500 років) - Білгород-Дністровського на березі Шаболатського лиману. Лиман відділяється від Чорного моря вузькою (80-200 метрів) піщаною косою - пересипом, що є чудовим пляжем.

Перша згадка про посад Шаболат-Сергіївка, у якому нараховувалося усього 15 дворів парафіян, відноситься до 1889 року. В 1895 році на березі Шаболатського лиману (Будакського озера) в селі Будаки (зараз Приморське) було побудовано першу грязелікарню. У 1921 році в Сергіївці, яка на той час стала дачним селищем і де було вже 40 вілл, Аккембетський поміщик Акуліч побудував грязелікарню. Цю подію можна вважати початком розвитку Сергіївки, як курорту. За три роки на західному березі Шаболатського лиману будуються ще 2 невеликі грязелікарні. У 1926 році на північно-східному березі Шаболатського лиману почав працювати курорт "Акимбет" з грязелікарнею та цегляним готелем. З кожним роком зростала кількість гостей, які приїжджали на лікування та відпочинок в санаторії Сергіївки. Будувалися нові і реконструювалися вже діючі санаторно-курортні заклади. В 1972 році було відкрито санаторій "Патрія", у 1974 році - санаторій "Вікторія". У 1975 році здана в експлуатацію нова водолікарня санаторію "Сенетатя" на 2000 процедур на добу при двозмінній роботі. У 1976 році кістково-туберкульозний санаторій перепрофільовано у дитячий санаторій "Сергіївка" для лікування запальних захворювань органів дихання.

Затока - один із найвідоміших туристсько-рекреаційних центрів регіону, розташований на південній кінцевості Цареградського гирла – вузької судоходної протоки, береги якої з’єднує автомобільно-залізничний розвідний міст. По своєму географічному положенню Затока - неповторне місце, де піщана коса довжиною 22 км, в ширину від 5 до 800 м, омивається сольоними водами Чорного моря, прісноводним Дністровським та сольоним Шаболатським лиманами.

Мілководдя Чорного моря і Дністровського лиману, добре прогріте літнім сонцем, природні пляжі коси-пересипи, зручність транспортного сполучення створюють тут безперечні переваги для подальшого розвитку мережі туристських закладів усіх рівнів сервісу.

Профіль рекреаційних функцій підприємств, які діють на території Затоки - оздоровчий. Однак у селищі існує і лікувальний заклад – санаторій "Затока".

В Затоці розташовано також близько 200 баз відпочинку, дитячих оздоровчих таборів та інших подібних закладів.

Розділ 2. Природно-рекреаційні ресурси Одещини.

2.1 Археологічні пам’ятки.

На території Одеської обл. збереглися численні пам'ятки археології античної доби — городище давньогрецького полісу, некрополь Кошари, залишки стародавнього міста Ніконія та ін., які можуть використовуватись як об'єкти туризму. Наприклад, в районі багатошарового поселення Мирне (мезоліт) можливе створення природничо-археологічного заповідника з музеєфікованими пам'ятками та павільйонами, з відтворенням побуту людей у давні часи.

Відповідно до Генеральної схеми планування території України на період до 2020 р. в Одеській обл. виділено ряд територій з високою концентрацією археологічних об'єктів із відповідним режимом охорони (Іванівський, Берегівський, Саратський, Білгород-Дністровський, Кілійський, Великомихайлівський райони) або режимом спостереження (куди також входять Комінтернівський, Овідіопольський, Ізмаїльський, Ренійський райони).

Більшість історичних населених міст Одеської обл. "сплановані" у XVIII ст., тут добре збереглися містобудівні ансамблі. Наприклад, місто Вилкове, засноване в першій половині XVII ст. старообрядниками, донесло їх релігійні традиції до наших днів; міста Рені, Ізмаїл та Балта, засновані у часи середньовіччя під час турецького панування, зберегли планувальні особливості того часу.

Міжнародне значення мають залишки античних міст Тіри (Білгород-Дністровський) та Ніконію - це осередки завершального етапу грецької колонізації, свідки існування античної рабовласницької держави[6. с. 34]

2.2 Історико-культурні пам’ятки.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам’ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам’ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський національний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, тощо. Близько 4500 пам'яток культурної спадщини, 12 міст області занесені до Списку історичних населених місць України. Понад 100 об’єктів культурної спадщини мають статус пам'яток національного значення, що створили Одещині імідж одного із найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність.

Одеса є крупним культурним центром регіону. Значне місце в культурному житті міста та країни займає Одеський національний академічний театр опери та балету. Він був побудований в 1887 році в стилі віденського бароко. У театрі диригували П. Чайковський, Н. Римський-Корсаков, С. Рахманінов, співали великі Е.Карузо, Ф. Шаляпін, С. Крушельницька, А. Нежданова, танцювали А. Павлова та А.Дункан. Журнал "Forbes" включив Одеський театр в список самих незвичайних пам'яток Східної Європи.

Наявність культурних ресурсів в Одесі визначається декількома хвилями культурного освоєння (історико-культурними періодами розвитку) даної території:

- Пам'ятники, пов'язані з існуванням на території скіфського, готського, грецького населення регіону, культурних хвиль освоєння даного регіону кочовими народами. На території півдня області існують пам'ятники скіфо-сарматської й сарматської культур.

- Пам'ятники, що відбивають існування генуезьких міст-факторій у часи існування Золотої Орди в середині XІ в.

- Пам'ятники історії й культури періоду російсько-турецьких війн і заснування міста Одеси.

- Архітектурні пам'ятники епохи XІ століття, у тому числі пов'язані з біографіями відомих діячів науки й культури.

- Пам'ятники архітектури рубежу XІ - поч. ХХ століття, у тому числі Оперний театр.

- Пам'ятники, пов'язані з періодом Великої Вітчизняної війни.

- Пам'ятники, пов'язані з культурною й літературною Одесою.

Однією з головних пам'яток міста є Одеська кіностудія ім. О.Довженка. Знаменита кіностудія і до цього дня продовжує свою діяльність, знімаючи деколи самі неординарні фільми.

На території області працює понад 10 кінотеатрів. Щорік в Одесі проводиться ряд кінофестивалів:

Одеса – всесвітньо відома столиця гумору, вже традиційним стало проведення щорік 1 квітня найвеселішого свята Гуморини.

Історичні туристичні ресурси пов'язані з визначними подіями в історії України та Одеської обл., а також із життям і діяльністю видатних людей (А. Ахматова, П. Вірський, К. Данькевич, І. Ільф, С. Караванський, Л. Утьосов, В. Фемеліді, П. Шмідт та інші), з історією створення й розвитку Чорноморського флоту, з яскравими прикладами мужності й героїзму, пам'ять про які зберігають численні монументи, обеліски та меморіали.

У регіоні налічується 46 музеїв. Найбільш відомі серед них одеські: художній, історико-краєзнавчий, археологічний, літературний музеї в Одесі[11]

Білгород-Дністровський існує вже понад 2,5 тисячі років. У VII ст. до н.е. греки заснували тут свою колонію, яка спочатку називалась Офіус, згодом Тіра (від тодішньої назви Дністра – Тірас). Фортеця розташована у східній частині міста Білгород. Дністровського, на скелястому правому березі Дністровського лиману, на місці укріплень IV–V ст. до н.е. З 1438 р. навколо цитаделі споруджувалася нова могутня оборонна система.

Турецька фортеця Ізмаїл яка під час російсько-турецьких війн неодноразово захоплювалася російськими військами (у 1770, 1790, 1809 pp.), має прекрасний пейзаж та захоплює своєю величчю.

Кілію – місто-фортецю на лівому березі Кілійського гирла Дунаю турки називали «ключем до Молдови і Угорщини». Місто й досі прикрашає православна Миколаївська церква, збудована 1648 р. на громадські кошти. Українською Венецією ще на початку XIX ст. називали поселення, що розташоване на лівому березі кілійського гирла. Його назва Вилкове – пов'язана з тим, що у цьому місці Дунай розгалужується численними руслами, вилками. Вулиці містечка – це здебільшого протоки й канали, по яких місцеві жителі плавають в човнах. Через вулиці-канали перекинуті вигнуті дугою містки, уздовж вулиць-каналів тротуари на високих палях. У місті прокладено 45 км тротуарів і споруджено 76 містків. Від кожної такої «вулиці» прориті невеличкі канали у двори рибалок (основне заняття місцевого населення).

Отже, Одеська область багата на історико-культурні ресурси, які можуть використовуватись в цілях туризму як об’єкти для різноманітних видів туризму: дитячого, молодіжного, сімейного, культурно-пізнавального, релігійного, пригодницького, самодіяльного тощо[8. с. 32]

Таким чином область може забезпечити досить якісну туристичну пропозицію в розрізі екскурсійних програм для різних категорій населення та вікових груп, за умови впорядкування та реставрації існуючих об’єктів.

Історико-культурні об'єкти приваблюють туристів незалежно від пори року, що має неабияке значення для активізації рекреаційної діяльності.