Посткейнсіанство.
Економка західних країн в 70-х рр. ХХ ст. зазнала сильних потрясінь. Структурні і циклічні кризи, хронічна інфляція підірвали дієвість державного регулювання, що базувалося на кейнсіанському вченні. Шоки пропозиції, що супроводжувалися стрімким злетом цін на енергоносії, стагфляція як поєднання одночасного спаду, зростання безробіття і інфляції – все це не вписувалося в рамки кейнсіанського стимулювання ефективного попиту. Так, боротьба з інфляцією передбачала стримування попиту, а подолання спаду вимагало навпаки його стимулювання. Збільшення бюджетних витрат лише сприяло зростанню інфляції і т.д. Внаслідок цього посилилась критика кейнсіанства а разом з ним і неокласичного синтезу. Саме в цей час на перші позиції виходить неолібералізм і сучасна неокласична теорія, які починають домінувати не лише в економічній теорії, але й практичній діяльності. Кейнсіанство в його традиційному вигляді критикували не лише його противники але й прибічники. Останні все більше пропонували перегляд ортодоксальної версії кейнсіанської теорії. Цей новий напрямок отримав назву посткейнсіанство. Посткейнсіанство формувалося і потім існувало у вигляді таких течій: „ліве” кейнсіанство Великобританії з центром у Кембриджі, калецькіанське посткейнсіанство, американське монетарне кейнсіанство.
„Ліве” у 40 – 50-х рр. раніше за всіх виступили з критикою кейнсіанства. „Ліві” - тому, що його представники особливу увагу приділяли проблемам заробітної плати як одного з головних чинників ефективного попиту, обмеженню влади монополій та проведенню ряду соціальних реформ. Також певний вплив на формування поглядів, зокрема Джоан Вайолет Робінсон (жінка) окрім кейнсіанського мало марксистське економічне вчення.
Джоан Робінсон формулює ідеальні умови економічного зростання, так званого „золотого віку”:
1. Нейтральний технічний прогрес, в межах якого продуктивність праці, заробітна плата і капіталоозброєність праці зростають однаковими темпами, а норма прибутку залишається незмінною;
2. Гнучкість і рухливість заробітної плати, що зростає в міру зростання продуктивності праці;
3. Вільна конкуренція;
4. Нагромадження капіталу, що залежить лише від темпів технічного прогресу і зростання зайнятості.
Порушення цих умов стає причиною економічної нестабільності. Вихід - у реформуванні - прогресивна система державного регулювання економіки, звільнення економіки від гніту монополій, попередження кризи перевиробництва, стримування інфляції і забезпечення повної зайнятості. Завдяки цьому, на думку Дж. В. Робінсон, все ж таки можна знайти такі оптимальні темпи нагромадження капіталу, за яких зростання ефективного попиту буде супроводжуватися зростанням виробництва.
Провідна роль в цьому відводилася профспілкам, які розглядалися як головний чинник, що паралізує тенденцію до монополізації і забезпечує усунення глибокої нерівності в розподілі доходів в суспільстві.
Монетарне посткейнсіанство.
Американське монетарне кейнсіанство сформувалося на межі 60-70-х рр. ХХ ст. (Р. Клауер, Аксель Лейонхуфвуд та ін.)
Монетарні кейнсіанці – майже єдина школа макроекономіки, яка вважає, що маса грошей визначається не зовнішніми по відношенню до приватного сектора чинниками (Центральним банком), а створюється всередині економіки за рахунок взаємодії економічних суб’єктів приватного сектору, перш за все корпорацій і комерційних банків.
„Гіпотеза фінансової нестабільності” ринкової економіки. Цю гіпотезу висунув один із найекстравагантніших економістів ХХ ст. Хайман Філіп Мінскі. Згідно неї, ринкова економіка породжує фінансову структуру, що постійно зазнає криз, які залежать від того, як підприємницький сектор фінансує свої інвестиції. На думку Х. Мінські, існує три типи фінансування:
забезпечене - таке фінансування, коли поточних грошових потоків достатньо для погашення заборгованості і виплати процентів за позиками,
спекулятивне - грошових потоків вистачає лише для сплати відсотків, а для погашення боргових зобов’язань використовуються все нові і нові позики,
„Понці-фінансування” - нагадує собою фінансові піраміди, коли нові позики використовуються як для погашення попередніх позик так і для сплати відсотків.