47.(61)Соціальна мобільність,типи мобільності.

Поняття соціальної мобільності

Соціальна мобільність—це процес руху індивідів між ієрархічно організованими елементами соціальної структури.

Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна і вертикальна.

Горизонтальна соціальна мобільність - перехід індивіда чи соціального об'єкта із однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному й тому самому рівні. Наприклад, перехід із однієї релігійної групи до іншої, із однієї сім'ї до іншої при розлученні та повторному шлюбі, з одного підприємства в інше при збереженні професійного статусу. П. Сорокін вказує, що прикладом горизонтальної мобільності є переміщення в межах одного соціального прошарку без жодних помітних змін соціальної позиції у вертикальному напрямку.

Вертикальна соціальна мобільність - переміщення індивіда чи соціальної групи із одного соціального прошарку в інший. Залежно від напрямку переміщення розрізняють два типи вертикальної соціальної мобільності: висхідна та низхідна, соціальний підйом та соціальний спуск.

Висхідна мобільність існує в двох основних формах: проникнення індивіда із нижчого пласту в більш високий або створення такими індивідами нової групи та проникнення всієї групи на вищій рівень.

Низхідна мобільність також має дві форми: переміщення особистості на нижчу позицію, не руйнуючи при цьому висхідної групи; друга форма проявляється в деградації соціальної групи загалом, в руйнуванні її соціальної цілісності, в зниженні її рангу в соціальній ієрархії. "В першому випадку "падіння" нагадує нам людину, яка впала з корабля, в другому - занурення в воду самого судна з усіма пасажирами на борту чи боках корабля, коли він розбивається вщент

Міжпоколінна мобільність відображає відношення між соціальним походженням та соціальним статусом особистості, соціально-професійної групи чи прошарку на сьогодні. Вимірюється міжпоколінна мобільність порівнянням статусу (найчастіше роду заняття, освіти) респондента та його батьків

Внутрішньопоколінна мобільність - мобільність особистості протягом її життя.

Обмінна мобільність - зміна соціальної позиції індивіда в соціальній ієрархії, наприклад, заміщення більш талановитими особами менш здібних на адміністративних посадах.

Структурна мобільність - наслідок структурних змін, передусім у сфері зайнятості, наприклад, пов'язаних з індустріалізацією економіки. Урбанізація та індустріалізація зумовлює якісні зміни та збільшення кількості професій, вимоги щодо професійної підготовки та кваліфікації. Зростає чисельність "білих комірців", зменшується абсолютна та відносна кількість працівників сільського господарства, некваліфікованої праці

48.(62)Форми вияву демократії.

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути

безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До

інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують ухвалення державного

рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення

проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади;

загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед

населенням. Представницька демократія — засіб реалізації волі народу через

обраних ним представників в органи влади — насамперед, народних депутатів,

Президента, інколи суддів. Референдум — голосування населення всієї держави

(загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий

референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного

життя. Референдум і вибори мають загальний метод здійснення — голосування,

але різняться своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи,

яка, на думку більшості виборців, найбільш гідна обіймати виборну посаду.

Завдання референдуму — вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням

юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи

скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах

держави тощо. У науковій літературі та в законотворчій практиці поряд із

терміном "референдум" інколи застосовується термін "плебісцит". У багатьох

випадках їхній зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і різницю, яка

полягає в тому, що референдум регламентується нормами конституційного права

певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань.

Підстави й порядок проведення плебісциту в основному врегульовуються

міжнародно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків є

вирішення територіальних спорів між різними державами.