Написання ні з частинами мови

1. НІ пишеться разом:

• з заперечними займенниками, якщо після ні немає прийменника: ніхто, ніщо, ніяких, нічий (але: ні в кого, ні в якого);

• у словах, які без ні не вживаються: нікчема, нісенітниця, нівечити;

• у заперечних прислівниках: нізвідки, ніде, ніколи, нітрохи, нікуди, ніскільки, нінащо.

2. НІ пишеться окремо:

• якщо ні заперечує наявність дії, ознаки, предмета: ні писати, ні читати; ні високий, ні низький; ні місто, ні село;

• у займенникових сполученнях, якщо після ні є займенник з прийменником: ні до кого, ні з ким, ні на чому, ні на що. 

Складні випадки правопису не з частинами мови

НЕ пишеться разом:

1. З іменниками та прикметниками:

• якщо іменник (прикметник) без не не вживається: недуга, немовля, ненависть, немічний;

• іменник (прикметник) з префіксом не- становить єдину назву (характеристику) предмета, яку в багатьох випадках можна передати синонімом: неправда (брехня), нещастя (лихо), неволя (рабство), невеликий (малий), недорогий (дешевий).

2. З дієсловами:

• якщо дієслово без не не вживається: нехтувати;

• якщо дієслово має складний префікс недо-: недобачати, недочувати;

• якщо дієслово можна замінити іншим дієсловом без не: неславити (ганьбити), нездужати (хворіти).

3. З дієприкметниками:

• коли при дієприкметнику немає пояснюючого слова: нестихаючий шум;

• коли дієприкметник без не не вживається: нечуваний подвиг.

4. З дієприслівниками:

• коли дієприслівник без не не вживається: недооцінюючи, ненавидячи.

5. З прислівниками:

• коли прислівник без не не вживається: незабаром, нещадно, ненароком;

• якщо прислівник з не утворює нове слово, яке можна замінити близьким за значенням без не: неважко (легко).

НЕ пишеться окремо:

1. З іменниками та прикметниками:

• якщо частку не, що стоїть перед іменником (прикметником), можна віднести до дієслова або до пропущеного слова є:

багатий бідному не друг (багатий бідному не є друг); літо було не тепле (літо не було тепле).

2. З дієсловами не завжди пишеться окремо: не читав, не бачив, не чув.

3. З дієприкметниками:

• коли при дієприкметнику є пояснююче слово: давно не бачені місця;

• коли заперечення підсилюється протиставленням: не позичений, а власний;

• коли дієприкметник буває присудком: Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий. (Нар. тв.)

4. З дієприслівниками не завжди пишеться окремо (за винятком слів, які без не не вживаються): не чекаючи, не глянувши.

5. З прислівниками не пишеться окремо (окрім вказаних вище випадків): не довго.

М’який знак ставиться:

після м’яких д, т, з, с, л,н, перед ї, йо, я, ю, є: адьє, пасьянс, мільярд, батальйон, бутоньєрка, каньйон, Севілья, В’єнтьян, Ньяса.

М’який знак не ставиться:

коли буквами я, ю позначають звуки а, у після м’якого приголосного: дюна, ілюзія, малярія, нюанс.

Апостроф ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, к’янті, Б’юкенен, П’ємонт, Рів’єра, Монтеск’є.

2. Після р у кінці складу: бар’єр, Фур’є, Лур’є.

3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний: ад’ютант, ад’юнкт, суб’єкт.

Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х та р, коли я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного: кювет, пюре, рюкзак, Гюго, Мюллер, Барбюс.

2. Після б, п, в, м, ф та р перед йо: Бйонсон, серйозний.