Етнографічні розвідки м.І.Костомарова

Микола Іванович Костомаров народився 4 (16) травня 1817 року в селі Юрасівці Острогозького повіту колишньої Воронезької губернії у родині російського поміщика і українки-кріпачки.

У 1833 році шістнадцятирічний Костомаров вступив до Харківського університету . Під враженням від лекцій професора Луніна історія стала його улюбленим предметом . Особливо його зацікавило таке питання : "Чому це в усіх історіях оповідають про видатних державних діячів, іноді про закони та установи , але нібито нехтують життям народної маси ?".

По закінченні університету в 1837 році молодий М.Костомаров розпочав вивчення українського фольклору . В ту добу фольклористика і етнографія майже ототожнювалась .

Перечитавши усе, що тільки було надруковано з фольклору та етнографії, дослідник прагнув ближче познайомитися з самим народом - не з книг, а з живої розмови, з живого спілкування з простими людьми, з масами . "З цією метою я почав робити - розповідає М.Костомаров, - етнографічні екскурсії з Харкова по сусідніх селах по шинках , які у той час були справжніми народними клубами. Я слухав мову і бесіди . занотовував слова і вирази . втручався в розмови розпитував про народне життя-буття, записував подані мені відомості і примушував себе співати пісень !".

Так, подорожуючи з свого мастку до Харкова, М.Костомаров по дорозі заводив серед селян знайомства і за їх допомогою записував безліч пісень і різних відомостей про народні обряди і звичаї. Отже . в особі молодого вченого тісно поєднувалися фольклорист і етнограф, дослідник народних пісень і народного побуту . Після невдачі з першою магістерською дисертацією М.Костомаров не припинив своєї наукової діяльності , зокрема, як дослідник та збирач народної творчості . Навпаки , для другої магістерської дисертації він обрав ще більш незвичайну і сміливу на той час тему : "Об историческом значений русской народной поезии". Дисертація М.Костомарова, як показує сама її назва, є спробою використати народні пісні як найважливіше джерело для вивчення історії народу.

Вивченню народної поетики , зокрема, символіки , вчений надавав великого значення. Ще восени 1842 року він пише дисертацію , в якій описує символіку, яка, на його думку, пояснює характер, погляди, поведінку народу.

У 1844 році М.Костомаров деякий час проживав на Волині . викладав історію в гімназії міста Рівне. Маючи на меті вивчати народні пісні й звичаї в історичних піснях України, він записав там багато пісень . Зокрема, він записує ряд антикріпосницьких пісень про славного народного героя, керівника збройної боротьбі селян проти кріпосників на Поділлі - Устима Кармелюка.

В 1846 р. обирається ад'юнкт-професором Київського університету по кафедрі російської історії.

У "Книзі буття українського народу" Костомаров стверджує: “Народна освіта - всьому голова, всьому основа". В цій праці він виклав свою освітню програму, в якій метою піднесення культури українців на перший план ставиться справ народної освіти, з допомогою якої здійснюється "ознакомление народа плодами образованности".

Елементарна народна освіта мусить подаватися рідною мовою, для якого не повинно бути ніяких обмежень у порівнянні з російською. Вченого непокоїв примітивний рівень освіти народних шкіл і він викладає реалістичну програму початкового навчання: "Треба обмежитись елементарним викладом науково знаття, необхідного для першої освіти Тому на теперішній час, крім букварів, народові потрібні: коротка біблійна церковна історія, катехізис, уривки з повчань учителів церкви з житії улюблених народом святих і пояснення богослужіння.

Крім духовної освіти Костомаров наполягав на оволодінні учнями рідної мови, граматики, розширення знань з природознавства, основ народного життя, становища народу у державі і його юридичні права тощо.

М.І.Костомаров обстоює самостійність української мови і її обов’язкове вивчення як предмету у народній школі. Він детально аналізує фонетичні І граматичні особливості української мови, показує її відмінність від великоруської та польської.

Творчість М.І.Костомарова можна вважати справжнім подвигом . беручи до уваги тяжкі умови його діяльності. Він першим в українській науці ототожнив історію людства з історією самого народу.