2. Голос, промови і доповіді

Дослідженнями встановлено, що 60-90% правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтуються на вмінні розшифровувати характеристики голосу й манеру говорити.

Тембр (від франц. - «дзвін», «дзвіночок») – це забарвлення голосу, за яким найчастіше впізнають людей. Є голоси з приємним тембром, є й такі, що не викликають симпатії (пискливий, рипучий, плаксивий). Через особливості тембру дуже часто можна визначити й характер людини. Фахівці рекомендують удосконалювати свій голос, виконуючи спеціальні вправи.

Спокійна й повільна мова є ознакою вдумливості, поміркованості.

Гучність – один з найбільш яскраво виражених інтонаційних засобів. Тихе мовлення погіршує сприйняття, бо слухачі переймаються тим, щоб почути, а не зрозуміти, усвідомити те, про що йдеться.

2. Сигнали очей

Протягом віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину і стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, «дзеркалом душі».

Учені розрізняють три типи поглядів:

• діловий — співрозмовники дивляться на умовний трикутник, який розміщується на лобі, що сприяє утриманню поглядів приблизно на однаковому рівні;

• соціальний — співрозмовники звертають увагу на трикутник, який проходить через лінію очей до підборіддя;

• інтимний — це низка поглядів від соціального до трикутників умовних на інших частинах людського тіла.

Як і всі інші сигнали тіла, тривалість погляду визначається національними традиціями. В Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Отже, при спілкуванні завжди необхідно враховувати національні традиції.

Більшість невербальних сигналів подається на підсвідомому рівні.

Дослідження в галузі лінгвістики засвідчили наявність прямоту зв’язку між соціальним статусом, владою людини і її науковим запасом. Чим вище людина стоїть на соціальному чи професійному щаблі, тим більше вона спілкується вербально, за допомогою слів; менш освічені та кваліфіковані люди більше користуються жестами.

2. Метамова, або як читати між рядками. Кліше.

Метамова — це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній розмові. Як і мова тіла, метамова базується на інтуїції, передчуттях, шостому почутті та розумінні, що слова і думки співрозмовника — це не одне й те саме.

Більшість виразів легко розпізнаються і використовуються людьми, але свідомо інтерпретуються лише кілька метаслів для того, щоб розкрити істинний зміст висловлювання.

Найбільш типовими подразниками-метасловами є «розумієте», «так би мовити» ї «ну». Ці знакові фрази найбільше поширені серед малоосвіченої частини суспільства.

Якщо забрати з нашої мови всі метавирази, то розмова стане короткою, різкою і виключно змістовною. Ми будемо здаватися одне одному грубими, жорстокими і неуважними – метамова пом’якшує удари, які ми завдаємо один одному, дозволяє нам маніпулювати співрозмовником, досягти своєї мети, випустити емоції, не наносячи образи.

Часто у мовленні використовують кліше. Кліше — це стандартна фраза, якою користується людина, що не володіє багатою уявою, або досить лінива, щоб описати ситуацію такою, як її сприймають.

Кліше може стати провідною ниткою для розуміння думок співбесідника. Наприклад, «між іншим» — це вибачення за недоречність і найбільш часто використовується в сучасній англійській мові. «Між іншим» використовується і в деяких інших формах, як, наприклад, «поки я не забув», «я ось подумав». Усі ці кліше покликані замаскувати важливість того, що співрозмовник збирається сказати. Подібні слова повинні насторожувати вас: як правило, за ними приховані основні частини речення.

Маніпулятивна метамова відображає наміри співбесідника підштовхнути вас до думки чи тієї дії, якої він від вас домагається: «Ви так не думаєте?», «Відчуваєте?», «Чи не так?» — усі ці питання мають на увазі однозначну позитивну відповідь, що дозволяє тому, хто запитує, маніпулювати співбесідником.