2. Загальні відомості прo невербальне спілкування

Вчені розглядають 16 невербальних засобів спілкування – це рухи тіла, жести (рухи рук, ніг), просторове поле між співрозмовниками, вираз очей та направленість погляду, вираз обличчя, акустичні засоби (пов’язані з мовою і не пов’язані з нею), тактильні засоби (потиск руки, поцілунки), посмішка, косметика, реакції шкіри (почервоніння, збліднення), запахи (парфуми, алкоголь), одяг та його колір, манери (наприклад, тримати сигарету) та ін.

Усі невербальні засоби спілкування можна описати декількома системами.

Це:

• оптико-кінетична система — жести, міміка, пантоміма, рухи тіла;

• екстралінгвістична система — темп, пауза, плач, сміх, кашель тощо;

• проксеміка — система організації простору і часу (розглядалася вище);

• контакт очей — візуальне спілкування.

Дослідження визначають ряд жестів, невербальних сигналів, які є вродженими. До них належать, зокрема, вроджена здібність малюка смоктати; схрещувати руки на грудях, поклавши зверху праву руку чи ліву; посмішка; кивок як згода; кивання головою із сторони в сторону як знак згоди чи незгоди; пожимання плечима як знак нерозуміння чи незнання чогось.

Необхідно звертати увагу не тільки на вигляд обличчя, а й на такі деталі, як інтонація, поза, жестикуляція.

2. Постава і поза

З давніх часів люди використовують ритуальні пози, які символізують відношення вищості — підлеглості.

Поза (франц. Poser – «класти, ставити») – це мимовільна або умисна постава тіла. Вона теж є знаком, що має комунікативний сенс і виявляє не тільки душевний стан людини, її здоров’я, манери тощо, але і її ставлення, налаштованість, наміри щодо співрозмовника (аудиторії). Є поза незалежна, войовнича, пригнічена, скорботна та ін. Позу завжди потрібно тримати під контролем свідомості. Із близько 1000 поз, які можна спостерігати під час спілкування людей, бажано відібрати для себе 10-12, таких, що пасують мовцеві, вирізняють його як особистість.

Уявіть собі, що ваші груди перехрещують дві лінії – від лопатки до протилежної пахви. Там, де ці лінії схрещуються – ваш «центр «, який є чи не найважливішим показником мови тіла. Він – ключова ознака того, як ми себе почуваємо і як ставимося до інших. Центр може бути відкритий і закритий (відносно інших), агресивний і підлеглий (відносно себе):

- відкритий центр: стоїте прямо і повернулись обличчям до обличчя співрозмовника;

- закритий центр: опустили плечі, схрестили руки на грудях, відвернулися від співрозмовника, говорите через плече;

- агресивний центр: груди і плечі прямі, підборіддя підняте;

- підлеглий центр: стоїте згорблено, опустивши плечі та відвернувши очі.

Жести – це виражальні рухи рук, які мають комунікативну спрямованість. Жести відображають внутрішній стан людини. Однак їх, як й інші компоненти невербального спілкування, не завжди можна пояснити однозначно.

2. Значення деяких жестів

Німецький психолог Віра Біркенбіл поділяє всі жести на широкі та дрібні. Вона підкреслює, що чим сильніше виявляються почуття, емоції, тим більше проявляється жестикуляція. Відповідно широкі жести характерні для експансивної натури, схильної до відкритого прояву сильних почуттів. Оскільки широкі рухи привертають до себе увагу, їх використовують ті, хто хоче бути помітним і підкреслити свою значимість — люди властолюбні, пихаті, хвастуни.

Відповідно дрібні рухи справляють протилежне враження. Їм надають перевагу ті, хто з певних причин не хоче привертати до себе увагу — люди коректні, скромні, не бажаючі привселюдно виявляти свої емоції, почуття. Але така поведінка може бути продиктованою хитрим розрахунком, коли людина цілеспрямовано прагне справити відповідне враження. Маленькі жести можуть свідчити і про упадок душевних сил — на енергійну жестикуляцію не вистачає сили.

Звичайно, існують культурні відмінності в мімічних проявах. Наприклад, для китайців підняті брови — знак гніву, а для американців — властива їм манера здивування.

Усмішка є винятково важливий несловесний знак етикетного спілкування.

Дружня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі перешкоди у спілкуванні з людьми. Фахівці говорять про так звані «етикетні усмішки», які віддзеркалюють культурно-специфічні нормативи виявлення емоцій і відносин у процесі спілкування.

Усмішка створює позитивну атмосферу спілкування. Вважається, що відкрите обличчя, прямий погляд, привітна усмішка – це прикмети людини чесної, розумної, вихованої.

Вираз обличчя має показувати зацікавлення розмовою інших та привертати їх увагу. Безвиразне обличчя можна інтерпретувати як –неповагу або вороже ставлення до сказаного. Вираз обличчя повинен змінюватися в залежності від ситуації, він не повинен бути застиглим. Незрозумілий вираз обличчя вважається нещирим.

Позіхання – це вираз втоми і нудьги. Ознака чемної поведінки – вміти позіхати, не відкриваючи рота, однак, якщо це вам не вдається, то обов’язково, позіхаючи, закривайте рот рукою. Це ж стосується і чхання.

Велику кількість емоцій і почуттів можна передати за допомогою міміки. Лише підняті брови можна спостерігати під час здивування, гніву, переляку, привітання.

Ще один аспект підсвідомої мови спілкування – це те, як ви сидите, адже і ця ознака може багато сказати про вас:

■ якщо ви сидите на всій поверхні стільця – ви самовпевнені;

■ якщо ви обережно сидите на краєчку стільця і готові щохвилини встати, то це означає, що у вас мало часу, і ви вже готові йти, або що ви готові допомогти господареві при першій необхідності, або ви не впевнені;

■ якщо ви почули щось, з чим не погоджуєтесь, ваше тіло підсвідомо реагує тим, що ледь-ледь піднімається зі стільця. Отже, коли ви говорите, можете стежити за цим жестом, тоді дізнаєтесь, чи хтось з вами не погоджується.

Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію. Тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контексту.

Навчившись читати мову жестів, тіла, легко визначити психоемоційний стан співрозмовника, успішно налагодити ефективне спілкування з ним.

Тату, пірсинг. Більшість роботодавців розцінюють надлишкову демонстративність пірсингу чи татуювань як свідоцтво недостатнього професіоналізму. В наш час це питання набуло такої актуальності, що консультанти з працевлаштування в кадрових агенціях рекомендують своїм клієнтам при співбесіді з метою влаштування на роботу обмежитись традиційними формами пірсингу (пара сережок для жінок, одна – для чоловіків). Рекомендовано перед розмовою з майбутнім роботодавцем по можливості закривати татуювання. Золоте правило говорить: якщо сумніваєтесь, чи одягати прикрасу, особливо в діловій обстановці, краще цього не робити або не виставляти її напоказ.