7

Тема 1. Організація охорони праці на підприємстві

1.Правові аспекти організації охорони праці на підприємстві

2. Організаційні аспекти організації охорони праці на підприємстві

3.Служба охорони праці на підприємстві

4.Контроль за охороною праці та відповідальність за порушення

законодавства про охорону праці

5.Навчання з питань охорони праці

1.Правові аспекти організації охорони праці на підприємстві

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України „Про охорону праці", „Кодекс цивільного захисту України", „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю. В ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується, а також кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленої законом. В Основному законі також вказується, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, і оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці" від 14.10.1992р., дія якого поширюється на всі відносини у даний сфері, тобто на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

В ст.4 ЗУ „Про охорону праці" задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

1. пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатіввиробничої діяльності підприємства;

2. повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливихумов праці;

3. обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

4. використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

5. комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнення в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

6. встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств,незалежно від форм власності та видів діяльності;

7. здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

8. співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями тапрофспілками при прийнятті рішень з охорони праці;

9) міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.