1.2 Швіцька худоба на Україні і її участь у створенні і вдосконаленні бурих порід

В період з 1960 по 1965 роки швіцька худоба надходила в Україну, в основному, з Австрії. За цей період було імпортовано 443 голови телиць і нетелей, а також 93 бугаїв-плідників у Харківську і Закарпатську області.

Закуплені тварини походили від матерів і матерів батьків, які мали високу молочну продуктивність. Проте, в умовах наших господарств швіцька худоба не проявила таку продуктивність, як у себе на батьківщині. Дорослі корови лебединської породи мали надій вище на 360 кг молока в порівнянні з завезеними імпортними тваринами швіцької породи. Останні також поступались по вмісту жиру в молоці на 0,13%. [ 19 ].

Для покращання бурої худоби з 1977 по 1984 роки на Україну було імпортовано 13 бугаїв-плідників з США, Канади і Австрії в Сумське, Чернігівське і Закарпатське облплемоб’єднання. Також широко використовували глибокозаморожену сперму цінних бугаїв-плідників з цих країн.

У 1986 році у племзаводі “Михайлівна” Лебединського району Сумської області був створений репродуктор чистопородної швіцької худоби з метою отримання племінних бугаїв і максимального їх використання на всьому масиві лебединської худоби для його якісного вдосконалення. [ 20 ].

У 1993-1994 роках у племзавод “Бездрик” Сумської області з цією ж метою було імпортовано 176 голів нетелів швіцької породи з Германії.

В результаті широкого використання швіцької породи в країнах СНД для схрещення з місцевою худобою і цілеспрямованою селекцією в помісних стадах були виведені нові породи худоби, в генотипі яких поєднувались цінні якості поліпшуючої породи і екологічні особливості, а також спадковість місцевої худоби. Кожна з бурих порід має свої особливості і відрізняється по генеалогічній структурі і продуктивності. [ 19 ].

Бура карпатська порода була виведена в гірських районах Закарпатської області України шляхом складного відтворного схрещення аборигенної карпатської худоби ріжка і мокань зі швіцькою породою. В гірські райони Карпат швіцьку породу почали завозити з 1879 року, в результаті були отримані великі масиви помісних тварин. З 1960 року для покращання бурої карпатської худоби почали щорічно осіменяти кращими бугаями швіцької породи. Як порода молочно-м’ясного направлення бура карпатська порода офіційно була затверджена у 1972 році.

Молочна продуктивність корів бурої карпатської породи знаходилась на високому рівні. Так, по даним VІІІ тома ДПК (1992 р.), по першій лактації надій молока склав 3607 кг, з вмістом жиру 3,8%, по другій – 4140 кг і 3,7% жиру, по третій і старше відповідно 5860 кг і 3,7%. [ 21 ].

Лебединська порода великої рогатої худоби була виведена в Сумській і Харківській областях України. Для підвищення молочної і скоростиглості сіру українську худобу схрещували зі швіцькою породою і в результаті багаторічної праці з помісями була виведена нова порода, яка була затверджена в 1950 році. Для підвищення жирномолочності лебединських корів застосовували ввідне схрещення з джерсейською породою. [ 22 ].

Лебединська порода визнана поліпшуючою для бурої карпатської породи на Україні. Для підвищення генетичного потенціалу і технологічних якостей з 1977 року розпочата робота по створенню нового багатомолочного типу на основі використання швіцьких бугаїв американської селекції. З метою підвищення жирномолочності у тварин бажаного типу і покращання форми вимені на помісних матках використовуються бики жирномолочної лінії Девіза 2769, яка була виведена з використанням джерсейської породи.

Дослідженнями деяких вчених було встановлено, що швіцезовані телиці первістки перевищували лебединських сверсниць за надоєм на 6-12%, при чому в господарствах Сумської області різниця між полукровками і ¼ кровними сверсницями була незначна (1,0-2,7%). Швіцькі бугаї та їх сини добре поєднувались з коровами планових ліній лебединської породи. [ 23 ].

Таким чином, важливою проблемою успішного використання швіцької худоби для покращання бурих порід є акліматизаційна здатність як самих завезених тварин, так і нащадків в послідуючих поколіннях.