Способи перевірки написання ненаголошеного е

Під наголос – селянський, бо села, веселий, бо весело, земля, бо землі.

Чергування з О, І, О – семи (сім), мітел (мітла), брести (бродити).

У сполученнях ере, еле – березень, селезень, шелест, зелень.

Чергування з И (далі – склад з наголошеним а) – беру - забирати, стелю – застилати, деру-здирати.

У суфіксах ень, ець, тель Ім. ІІ в. – палець, смалець, в’язень, учень, мислитель, учитель.

У віддієслівних Ім..на енн (я ) – оголошення, призначення, ствердження, прискорення.

У суфіксі ен Ім.. ІУ в., Дпк – козеня, лисеня, стверджений, заскороджений, присоромлений.

У суфіксі ечк, єчк, коли (О ) – книжечка, стрічечка, ручечка, мережечка.

У суфіксі енк (о) – Юхименко, безбатченко, Лещенко, Кравченко.

У суфіксах еньк, есеньк – рученька, ніженька, тонесенький, гарнесенький.

У суфіксах ев, єв (Пк) – ситцевий,плюшевий, алюмінієвий, життєвий.

АЛЕ!!! левада, пелюстка, пелюшка, печаль, леміш, чекати, тремтіти, трембіта, чемодан, кучерявий, тендітний, печатка, секрет, делегат.

Способи перевірки написання ненаголошеного и

Під наголос – широкий, бо вшир; життя, бо жити; чистота, бо чисто.

РИ, ЛИ між приголосними - бриніти, криниця, тримати, дрижати.

ик (Ім. ІІ в.) – ключик, столик, вулик.

ив (Ім. ІІ в.), лив (Пк) – добриво, паливо, передбачливий, прискіпливий.

ичок, ичк (и не випад.) – хлопчичок, кошичок.

ищ (е) (Ім.. ІІ в.) – дубище, річище, становище.

ин (присв. Пк) – Ольжин, мачушин, тітчин.

ин (Ім.. І в.) – довжина, величина; (множинні Ім..) – закладини, заручини.

иц (Ім.. І. в) – вулиця, страдниця.

У коренях слів після ж, ч, ш, г, к, х (рос. и) – життя, число, читач, щирий, кидати, кипіти, хист, хижак.

и (Ім.. Н.в. множ. з основою на г, к, х) – садки, зірки, дахи, роги, руки.

!!! кишеня, минулий, лимон, лиман, диригент, починати.

!!! а) і – у коренях слів після ж, ч, ш, г, к, х (рос. о, е) – гість, щітка, гірський.

б) і (Пк, Дпк, Займ., Н.в, мн.) – дужі, дорожчі, ваші.

в) і – (Ім.. ІІІ в. на шипл. Н.в. мн.) – ночі, ножі, кручі.

М’який знак

Ь пишемо

Після м’якого приголосного, що стоїть у кінці слова чи складу: сіль, мідь, дядько, лізьте, тінь, близько.

У суфіксах еньк, оньк, есеньк, ісіньк, юсіньк: рибонька, рученька, білесенький, чорнісінький, малюсінький.

Ь не пишемо

Після шиплячих ж, ч, ш та після губних б, п, в, м, ф, а також після р: ніч, ріж, дощ, кров, степ, сімсот, календар.

Після м’якого приголосного (крім Л), якщо далі йде інший м’який чи шиплячий: пісня, менше, свято, інший, тонший, волинський, кінський, громадянський..

АЛЕ!!! більший, Гуцульщина, Польща, сільський, ковальський.

Йо, ьо у словах

ЙО → на початку складу слова, кореня: йод, майор, вйокати, зйомка, підйом, мільйон.

ЬО → Ь в середині складу перед О : трьох, цього, бадьорий, сьогодні, льон, всього.

Апостроф

Після губних приголосних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї, якщо у корені слова перед цими губними не стоїть ніякий інший приголосний (крім р): б’ю, п’ю, в’язи, м’ята, мореф’янський, В’ячеслав.

Але! свято, мавпячий, медвяно, дзвякнути, рутвяний.

Але! верб’я, черв’як, торф’яний.

Але! зв’язок, зм’якшити, зв’ялити, підв’язати.

Після р, що стоїть у кінці складу: бур/’ян, матір/’ю, сузір/’я, пір/’я.

Але! ря/бий, ряд, бу/ряк/.

3.Після префікса, що закінчується на приголосний, перед наступними я, ю, є, ї: з’єднати, під’їхати, від’ємний, пів’яблуні, роз’юшити, дит’ясла.

У словах іншомовного походження: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, Рів’єра, Руж’є, Монтеск’є.