1. Зародження і розвиток п.Е. Основні напрями, школи і течії в п.Е.

Вперше «економіка» ввів грец.поет Гесіот, в науковий оборот - філософ Ксенофонт,а потім Арістотель. Меркантилізм(розвиток капітал.відносин у сфері торгівлі. Монкретьєн 1615 «ПЕ»). Фізіократи перенесли сферу досліджень з торгівлі в сферу в-ва – Кене, Немур, Тюрго. Школа класичної ПЕ – Петті, Сміт, Рікардо – дослідили труд. теорію вартості. Марксизм – критично осмислював постулати класиків, розробив концепцію соціалізму або комунізму, що ґрунтується на сусп.власності. Маржиналізм – Менгер, Візер, Бем-Баверк, Джевонс – теорія, що представляє економіку як систему пов’язаних господарюючих суб’єктів, мах та мін. Неокласичний напрям – Маршал, Кобб, Дуглас – допускають держ.втручання в економіку. Кейнсіанство – заснувала макроекономічний аналіз. Монетаризм – Кейган, Лейдлер – грошова маса, емісія, к-сть грошей в запасі. Неолібералізм – Мізес, Хайєк – зводили до мін втручання держави в економіку.

2. предмет П.Е.

Предмет ПЕ – це виробничі відносини між людьми з приводу в-ва, розподілу та споживання матеріальних благ та полуг у світі безмежних потреб і обмежених ресурсів.

Обєкт –ек життя сусп. або економіка.

3. Економічна теорія і пе

Економічна теорія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини. ПЕ – сусп. наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше мах задоволення безмежних потреб суспільства.

Єдністьь наук: досліджують відносини між людьми в ек сфері

Відмінність наук: ЕТ досліджує ек відносини, зясовує загальні екзакономірності(розвиток господарства), а ПЕ досліджує виробничі відносини.

4. Закони, принципи, категорії п.Е.

Економічні категорія- це абстрактний вираз,наукове узагальнення реально існуючих ек.відносин,явищ,процесів.Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони-внутр істотні стійкі причинно наслідкові зв’язки і залежності ек.процесів та явищ.

Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:

– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);

– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);

– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);

– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем

Економічні принципи – узагальнення,що містять певні припущення,усереднення,вказують на загал тенденції розвитку ек.си-ми,середні величини.