Продовження табл. 2.25

Кате-горія праців-ників	Середньорічна зарплата, тис.грн.		Відхилення від планової середньорічної зарплати робітника, тис.грн
			всього	У тому числі за рахунок зміни
	план	факт		кількості відпрацьо-ваних днів	тривалості зміни	середньогодин-ної зарплати
Робіт-ники-відряд-ники Робіт-ники- погодинники
І т.д.

У процесі аналізу потрібно також встановити відповідність між темпами зростання середньої зарплати і продуктивністю праці. З метою отримання прибутку, збереження рівня рентабельності підприємства необхідно дотримуватися принципу випередження темпу зростання продуктивності праці темпів зростання заробітної плати. Якщо даний принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і відповідно зменшення суми прибутку.

Найважливішою умовою підвищення ефективності виробництва є більш швидке зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням середньої заробітної плати. Таке співвідношення в темпах забезпечує економію собівартості продукції по елементу заробітної плати.

Встановіть відповідність між темпами зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Зміна середнього заробітку працівника за той або інший період часу характеризується його індексом Iсз, який визначається відношенням середньої зарплати за звітний період до середньої зарплати в базисному періоді. Аналогічним чином розраховується індекс продуктивності праці.

У таблиці 2.26 наведіть початкові дані для аналізу.

Таблиця 2.26 – Початкові дані

Показники	201_ рік		Індекс
	план	факт
Середньорічна зарплата, тис.грн: одного працівника одного робітника, у тому числі: одного основного робітника одного допоміжного робітника
Середньорічний виробіток, тис.грн: одного працівника одного робітника, у тому числі: одного основного робітника одного допоміжного робітника

Коефіцієнт випередження продуктивності праці над зростанням середньої заробітної плати розраховується діленням індексу приросту продуктивності праці на індекс приросту середньої зарплати.

Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як обсяг валової, товарної продукції в діючих цінах, сума прибутку на гривню зарплати тощо. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку цих показників, виконання плану з їх рівня (табл. 2.27).

Таблиця 2.27 – Показники ефективності використання фонду заробітної плати

Показник	Минулий рік	Звітний рік
		план	факт
Виробництво продукції на гривню зарплати, грн
Виручка на гривню зарплати, грн
Сума валового прибутку на гривню зарплати, грн
Сума чистого прибутку на гривню зарплати, грн
Сума реінвестованого прибутку на гривню зарплати, грн

Установіть фактори, що вплинули на зміну прибутку від реалізації продукції на гривню зарплати. Для цього застосовуйте таку факторну модель:

Прп/ФЗП = Rрп ∙ УР ∙ ЧВ ∙ П ∙ Д ∙ УД : ГЗП, (2.28)

де Прп – прибуток від реалізації продукції;

ФЗП – фонд заробітної плати виробничо-промислового персоналу;

Rрп – рентабельність продажу;

УР – частка реалізованої продукції в загальному обсязі виробництва;

ЧВ – середньогодинний виробіток продукції;

П – середня тривалість робочого дня;

Д – кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;

УД – питома вага робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу;

ГЗП – середньорічна зарплата одного робітника.

Таблиця 2.28 – Дані для факторного аналізу прибутку на гривню зарплати (тис.грн)

Показник	план	факт	відхилення
Прибуток від реалізації продукції
Чистий прибуток
Частка чистого прибутку в загальній сумі прибутку, %
Виторг від реалізації продукції
Вартість виготовленої продукції
Питома вага виручки у вартості виробленої продукції, %
Рентабельність продажу, %
Фонд заробітної плати
Середньорічна зарплата ВПП,грн
Питома вага робітників в загальній чисельності ВПП,%
Відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів
Середня тривалість робочого дня, год
Середньогодинний виробіток продукції, грн

Таблиця 2.29 – Результати факторного аналізу прибутку на гривню зарплати (грн)

Фактор	Зміна прибутку від реалізації продукції на гривню зарплати
Рентабельність продажу
Питома вага виторгу у вартості виробленої продукції
Середньогодинний виробіток продукції
Середня тривалість робочого дня
Відпрацьовано днів одним робітником за рік
Питома вага робітників у загальній чисельності ВПП
Середньорічна зарплата
Усього

Наприкінці аналізу слід виявити основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.

2.4.3.5. Послідовність проведення економічного аналізу ефективності використання основних виробничих фондів

Завдання аналізу:

а) визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівень їх використання за узагальнюючими і приватними показниками, а також установити причини їх зміни;

б) розрахувати вплив використання основних фондів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

в) вивчити міру використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

г) виявити резерви підвищення ефективності використання основних коштів.

Джерела даних для аналізу: план економічного й соціального розвитку підприємства, паспорт підприємства, план технічного розвитку, форма 1 “баланс підприємства, форма 4 “Звіт про власний капітал”, форма 1-П “Звіт підприємства (об’єднання) з продукції”, форма 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)", “Баланс виробничої потужності", “Звіт про виконання плану введення в дію об’єктів основних фондів і використання капітальних вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів, а також дані проведених на підприємстві інвентаризацій тощо.

Аналіз необхідно почати з вивчення обсягу основних засобів, їх структури і динаміки (табл. 2 30).

Важливе значення має аналіз вивчення рушення і технічного стану ОВФ, для цього розраховуються такі коефіцієнти:

коефіцієнт оновлення (Конов.):

Таблиця 2.30 – Наявність, рух та структура основних фондів

Група основних фондів	Наявність на початок року			Поступило за рік		Вибуло за рік		Наявність на кінець року
	тис. грн.		питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%	тис. грн.	питома вага,%
Основні виробни-чі фонди
Основні невироб-ничі фонди
Всього основних фондів
У тому числі активна частина

(2.29)

де ОВФпост – вартість основних виробничих фондів, що поступили;

ОВФк.п. – вартість основних виробничих фондів на кінець періоду.

коефіцієнт вибуття (Квиб):

, (2.30)

де ОВФвиб – вартість основних виробничих фондів, що вибули;

ОВФп.п. – вартість основних виробничих фондів на початок періоду.

коефіцієнт приросту (Кприр)

, (2.31)

де ОВФприр – сума приросту основних виробничих фондів.

коефіцієнт зносу (Кзн):

, (2.32)

де Зовф – сума зносу основних виробничих фондів;

ОВФперв – первинна вартість основних виробничих фондів на відповідну дату.

коефіцієнт придатності (Кприд.):

, (2.33)

де ОВФ залиш – залишкова вартість основних виробничих фондів.

Наступний етап аналізу – вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами (ОВФ). Забезпеченість ОВФ встановлюється порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції. Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства ОВФ, є фондоозброєність і технічна озброєність праці.

Для характеристики вікового складу, фізичного і морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації. Дані для аналізу наведені в таблиці 2.31.

Таблиця 2.31 – Початкові дані

Термін експлуатації ОВФ, років	Кількість одиниць обладнання, шт.	Частка в загальній структурі, %
Від 5,5 до 10
Від 10 до 20
Більш 20
Всього:

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткості, рентабельності, питомих капітальних вкладень на одну гривню приросту продукції. У процесі аналізу вивчають динаміку перерахованих показників, виконання плану з їх рівня, проводяться міжгосподарські порівняння.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів підприємства є фондорентабельність (Rовф):

Rовф = Пр / ОВФ = (ВП/ОВФ) ∙ (П/ВП) = ФО ∙ Rвп або (2.34)

Rовф = Пр / ОВФ = (РП/ОВФ) ∙ (П/ВП) = ФО ∙ Rрп, (2.35)

де Rовф – рентабельність основних виробничих фондів;

Пр – прибуток від реалізації продукції;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

ВП та РП – відповідно вартість виробленої чи реалізованої продукції;

ФО – фондовіддача,

Rвп, Rрп – рентабельність виробленої чи реалізованої продукції.

Схема факторної системи фондорентабельності наведена на рисунку 2.3.

Вихідні дані для аналізу ефективності використання основних фондів підприємства сформувати в таблиці 2.32.

Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів, є: зміна частки активної частини фондів у загальній їх сумі; зміна фондовіддачі активної частини фондів:

ФО=УДакт ∙ Факт, (2.36)

де ФО – фондовіддача;

УДакт – питома вага активної частини ОВФ;

ФОакт – фондовіддача активної частини ОВФ.

Фондорентабельність

Фондовіддача основних виробничих фондів

Рентабельність продукції

Фондовіддача активної частини фондів

Зміна частки активної частини фондів

Зміна структури обладнання

Зміна часу роботи обладнання

Зміна виробітку обладнання

Цілоденні простої

Освоєння нового обладнання та його модернізація

Коефіцієнт змінності

Внутрішньозмінні простої

Впровадження заходів НТП щодо удосконаленню технології виробництва

Соціальні фактори

Рисунок 2.3 – Схема факторної системи фондорентабельності

Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів безпосередньо залежить від їх структури, часу роботи і середньогодинного виробітку. Для аналізу використовуємо наступну факторну модель:

, (2.37)

де Ко – середньорічна кількість технологічного обладнання;

Д – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;

Таблиця 2.32 – Початкова інформація для аналізу ефективності використання основних фондів

Показник	план	факт	відхилення
Обсяг випуску продукції, тис.грн
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн
Середньорічна вартість, тис.грн: основних виробничих фондів активної частини одиниці обладнання
Питома вага, коефіцієнт активної частини фондів
Фондорентабельність продукції, %
Фондовіддача, грн, активної частини
Середньорічна кількість технологічного обладнання
Відпрацьованоно за рік всим обладнанням, тис.год
У тому числі одиницею обладнання: - годин - змін - днів
Коефіцієнт змінності роботи обладнання
Середня тривалість зміни, год
Виробіток продукції за 1 машино-годину (середньогодинний виробіток), грн

Ксм – коефіцієнт змінності;

П – середня тривалість зміни;

СВ – середньогодинний виробіток;

Ц – середньорічна вартість одиниці обладнання.

Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачі обладнання використовується спосіб ланцюгових підстановок. Результати факторного аналізу фондовіддачі сформувати в таблиці 2.33.

Вплив факторів зміни фондовіддачі на рівень рентабельності фондів визначається помноженням абсолютного приросту фондовіддачі за рахунок і-го фактора на плановий рівень рентабельності продукції. Результати розрахунку навести в таблиці 2.34.

Наступний етап аналізу – вивчення міри використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і обладнання.

Міра використання виробничих потужностей характеризується такими коефіцієнтами:

загальний коефіцієнт (Кзаг.)

Таблиця 2.33 – Результати факторного аналізу фондовіддачі

Фактор	Зміна фондовіддачі, грн.		Зміна виробництва продукції, тис. грн
	активної частини ОВФ	ОВФ
Першого рівня Середньорічна вартість ОВФ Частка активної частини фондів Віддача активної частини фондів
Усього:
Другого рівня: Структура обладнання Цілоденні простої 3.3 Коефіцієнт змінності 3.4 Внутрішньозмінні простої 3.5Середньогодинний виробіток
Усього:
Третього рівня: 3.5.1 Зміна обладнання 3.5.2. Проведення заходів НТП 3.5.3. Соціальні фактори
Усього:

(2.38)

де VВП – фактичний або плановий обсяг виробництва продукції;

ВПП – середньорічна виробнича потужність підприємства.

інтенсивний коефіцієнт (Кінт):

(2.39)

де ДВП – середньодобовий випуск продукції;

ДВПП – середньодобова виробнича потужність.

екстенсивний коефіцієнт (Кекс):

, (2.40)

де ФРЧ – фактичний або плановий фонд робочого часу;

ФРЧвпп – розрахунковий фонд робочого часу прийнятий при визначенні виробничої потужності.

Таблиця 2.34 – Результати факторного аналізу фондорентабельності

Фактор	Зміна фондовіддачі, грн	Розрахунок впливу	Зміна фондо-рентабельності, %
Першого рівня: 1.Доля активної частки фондів 2. Віддача активної частки фондів
Усього
Другого рівня: 2.1Структура обладнання 2.2Цілоденні простої 2.3Коефіцієнт змінності 2.4Внутрішньозмінні простої 2.5Середньогодинний виробіток
Третього рівня: 2.5.1. Зміна обладнання 2.5.2. Упровадження заходів НТП 2.5.3. Соціальні фактори
Усього

Вивчається динаміка цих показників, виконання плану з їх рівня і причини їх зміни такої, як уведення в дію нових і реконструкція підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його кількості, часу роботи і потужності.

Для характеристики міри залученості обладнання у виробництво розраховуються такі показники:

- коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кн):

(2.41)

де КОвикор – кількість обладнання, що використовується;

Конав – кількість наявного обладнання.

- коефіцієнт використання парку встановленого обладнання (Ку):

(2.42)

де КОвстан – кількість встановленого обладнання.

Для характеристики міри екстенсивного завантаження обладнання вивчається баланс часу його роботи. Він включає: календарний фонд часу, режимний фонд часу, плановий фонд часу, фактичний фонд відпрацьованого часу.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовуються такі коефіцієнти:

– календарного фонду часу:

Ккч = Тф / Тк , (2.43)

– режимного фонду часу:

Крф = Тф /Тр , (2.44)

– планового фонду часу:

Кпф = Тф / Т, (2.45)

питома вага простоїв у календарному фонді:

УДпр = ПР/Тк, (2.46)

де Тф, Тп, Тр, Тк – відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонд часу обладнання;

ПР – простої обладнання.

Під інтенсивним завантаженням обладнання мається на увазі випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт інтенсивного його завантаження:

Кінт=СВф/СВпл, (2.47)

де СВф, СВпл – відповідно фактичний і плановий середньогодинний виробіток.

Узагальнюючий показник, що комплексно характеризує використання обладнання, - це коефіцієнт інтегрального навантаження:

Кінтегр=Кпф ∙ Кінт. (2.48)

У процесі аналізу вивчаються динаміка цих показників, виконання плану і причини їх зміни.

За групами однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок кількості, екстенсивності й інтенсивності використання:

ВПі = Кі ∙ Ді ∙ Ксмі ∙ Пі ∙ СВі, (2.49)

де Кі – кількість і-го обладнання;

Ді – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;

Ксмі – коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Пі – середня тривалість зміни;

СВі – виробіток продукції за одну машино-годину на і-м обладнанні.

На закінчення аналізу розраховуються резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне його використання, упровадження заходів НТП.

Резерв збільшення випуску продукції за рахунок вводу в дію нового обладнання визначається помноженням додаткової її кількості на фактичну величину середньорічного виробітку чи на фактичну величину всіх факторів, що її формують:

Р↑ВПк = Р↑Кі ∙ ГВф = Р↑Кі ∙ Дф ∙ Ксмф ∙ Пф ∙ СВф. (2.50)

Скорочення цілоденних простоїв обладнання за рахунок конкретних оргтехзаходів приводить до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожною його одиницею за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливу кількість одиниць обладнання і фактичний середньоденний виробіток одиницею:

Р↑ВПд = Кв ∙ Р↑Д ∙ ДВф = Км ∙ Р↑Д ∙ Ксмф ∙ Пф ∙ СВф. (2.51)

Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності в результаті ліпшої організації виробництва, необхідно можливий приріст останнього помножити на можливу кількість днів роботи парку обладнання і на фактичний змінний виробіток:

Р↑ВПксм = Кв ∙ Дв ∙ Р↑Ксм ∙ СВф = Кв ∙ Дв ∙ Р↑Ксм ∙ Пф ∙ СВф. (2.52)

За рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв резерв збільшення випуску продукції розраховується таким чином:

Р↑ВПп = СМм ∙ Р↑П ∙ ЧВф = Кв ∙ Дв ∙ Ксмв ∙ Р↑П ∙ СВф, (2.53)

де СМм – можлива кількість відпрацьованих змін всім парком обладнання.

Визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок підвищення середньогодинного виробітку обладнання здійснюється таким чином:

Р↑ВПсв = Тм ∙ Р↑СВі = Кв ∙ Дв ∙Ксмв ∙ Пв ∙ Р↑СВі , (2.54)

де Тм – можлива кількість годин роботи обладнання.

Резерви росту фондовіддачі:

, (2.55)

де Р↑ФО – резерв росту фондовіддачі;

ФОм, ФОф – відповідно можливий та фактичний рівень фондовіддачі;

Р↑ВП – резерв збільшення виробництва продукції;

ОВФд – додаткова сума основних виробничих фондів, необхідна для освоєння резервів збільшення випуску продукції;

Р↓ОВФ – резерв скорочення середніх залишків основних виробничих фондів за рахунок реалізації та оренди непотрібних та списання непридатних.

Резерви росту фондорентабельності визначають помноженням резерву росту фондовіддачі на фактичний рівень рентабельності продукції:

Р↑Rфо = Р↑ФОовф ∙ Rвп, (2.56)