Розвиткове навчання

Розвиткове навчання орієнтує дидактичний процес на потенційні можливості людини та на їх реалізацію. Думки про розвиткове навчання висловлювали видатні педагоги І. Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Д. Ушинський та інші. Наукове обґрунтування цієї концепції знаходимо в роботах Л. С. Виготського. Експериментальне обґрунтування і по­дальший науковий розвиток вона дістала у працях Л. В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидовими. О. Менчинакої, І. С. Якиманської та інших науковців.

«Розвиткове навчання — спрямованість принципів, ме­тодів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефек­тивності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. Розвиткове на­вчання формує мислительні здібності, самостійність шко­лярів, інтерес до навчання, а також удосконалює різні фор­ми сприймання».

В цій концепції навчання, виховання і розвиток поста­ють як єдиний взаємозв'язаний дидактичний процес. На­вчання — це провідна рушійна сила психологічного розвит­ку людини, формування у неї основних психічних якостей. Засвоєння знань і набуття досвіду діяльності не протистоять розвиткові, а є його основою.

Розвиткове навчання відрізняється від традиційного ха­рактером викладання-учіння. Основне завдання суб'єкта викладання спрямоване на формування пізнавальної са­мостійності, всебічного розвитку здібностей, ідейних і мо­ральних переконань, активної життєвої позиції вихованця. Це навчання здійснюється у формі залучення суб'єктів учіння до різних видів діяльності, використання у викла­данні дидактичних ігор, дискусій, а також інших методів з метою збагачення творчого мислення,, пам'яті, мови тощо.

Основою учіння в структурі такого навчання є зв'язок «мета — засіб — контроль», а центральною ланкою — са­мостійна навчально-пізнавальна діяльність суб'єктів учіння, яка заснована на їхній здатності регулювати свої дії відповідно до усвідомлених цілей.

Отже, сутність розвиткового навчання полягає в тому, що суб'єкт уміння не тільки засвоює конкретні знання, на­вички та вміння, але й опановує способи дій. В учінні розрізняють навчально-пізнавальну діяльність (у процесі якої відбувається засвоєння) і власне засвоєння як основ­ний зміст цієї діяльності. Специфічними для цієї концепції є орієнтація на опанування суб'єктами уміння способів діяльності, які у процесі їх конструювання розвиваються. Зміст діяльності, яку суб'єкт уміння повинен засвоїти в дидактичному процесі, пов'язується в його свідомості з ви­конанням системи дій. Унаслідок цього навчальні дії є у процесі засвоєння первинними, а пізнання — вторинним.

Найкращі ідеї розвиткового навчання знаходять своє продовження і розвиток у концепції виховального навчан­ня. Єдність навчання, виховання, розвитку є однією з ос­новних закономірностей навчання, яка знаходить своє відо­браження у відповідному дидактичному принципі. «Вихо­вальне навчання — організація процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв'язок між набуттям уч­нями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно-ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу».