Тема 20

Параметричні методи ціноутворення і метод статистичних ігор

О снову параметричних методів обґрунтування витрат і цін становлять кількісні залежності між витратами або ціна­ми й основними споживчими властивостями продукції, що входять до складу параметричного ряду. Параметричний ряд - це група продукції, однорідна за конструкцією і тех­нологією виготовлення', має однакове чи подібне функціо­нальне призначення і відрізняється кількісним рівнем спо­живчих властивостей.

Засновником параметричного ціноутворення в Росії є ро­сійський математик, механік і кораблебудівник А. Н. Крилов. Ще в 1907 р. він запропонував для ряду проектів бойових ко­раблів обчислювати середнє значення основних параметрів, які характеризують їх якість (сукупність основних тактико-техніч-них параметрів). Отримані показники він запропонував розгля­дати як деякий «середній корабель» («стандартне судно» -термін, прийнятий у практиці світового суднобудування і міжнародній торгівлі суднами) певного класу, за якими можна дати комплексну кількісну оцінку якості як його самого, так і будь-якого іншого корабля даного класу. У 20-х роках німець­кий інженер доктор Карл Комментц на підставі узагальнення великого статистичного матеріалу за допомогою графічної ста­тистики вперше розробив параметричний метод визначення цін вантажних судів.

Виявлені на підставі аналізу статистичного матеріалу кількісні залежності між витратами (цінами) і параметрами продукції використовуються для визначення витрат і проектів цін на ранніх стадіях проектування і конструювання нової про­дукції (технічне завдання, технічні пропозиції, технічний проект), коли інформації про витрати на новий виріб майже немає або вона недостатня, а цінами й основними якісними параметра-

90

ми за аналогічними виробами, що випускаються, користують­ся також для визначення того, наскільки рівень ціни нового виробу, обчислений за витратами виробництва, вписується в систему цін внутрішнього ринку, що відбивають якісні розход­ження між виробами.

Параметричні методи використовуються при визначенні цін у світовій торгівлі, де конкурентоспроможність продукції, її якість є найважливішими ціноутворюючими факторами. Параметричні методи використовуються також для прогно­зу витрат і цін.

Параметричні методи бувають таких видів: метод питомих показників, метод кореляційно-регресивного аналізу, метод на основі коефіцієнта технічного рівня, експертні методи, метод структурної аналогії, агрегатний метод. Усі різновиди параметрич­них методів аналізу і визначення витрат і цін грунтуються на об­робленні статистичних даних у межах однорідних груп продукції.

Розглянемо зміст деяких параметричних методів.

20.1. Метод питомих показників

Питомий показник - це частка від ділення величини со­бівартості або ціни на значення основного якісного параметра по кожному виробу даного параметричного ряду.

(20.1)

де С_У (РУ ) - питома собівартість (ціна) на одиницю основ­ного параметра, грн;

С_ОД.В. (Р_В) - собівартість (ціна) одиниці виробу, грн;

П - значення основного параметра виробу у відповідних одиницях вимірювання.

Якщо у складі витрат на виробництво продукції даного па­раметричного ряду спостерігаються значні розходження в част­ках вартості комплектуючих виробів (С_К), то може застосову-

91

О.В. Колесников «Ціноутворення»

Розділ II. Цінова політика

ватися питома собівартість за винятком вартості комплектую­чих виробів на одиницю параметра:

(20.2)

Необхідною умовою застосування цього методу при визна­ченні ціни на новий виріб є відносне зниження ціни (витрат) на одиницю головного параметра нової продукції порівняно з базовою, тобто

(20.3)

(20.3)

\ ■

де С_Н (Р_Н) - собівартість (ціна) нового виробу;

С_Б(Р_Б) - собівартість (ціна) базового виробу;

П_Б і П_Н - відповідно значення основного параметра базово­го і нового виробів.

Ціну нового виробу (Р_Н) на базі питомих показників (цін, витрат) можна визначити за формулою

Р_Н =Р_УД.Б. П+Д, (20.4)

де Р_УД.Б. - питома ціна, визначена на одиницю головного па­раметра;

П - кількісне значення головного параметра нового виробу;

Д - доплати (знижки), що відбивають зміни інших спожив­чих властивостей нового виробу.

20.2. Кореляційно-регресивний метод

Суть методу зводиться до визначення по досліджуваному параметричному ряду (якщо є для цього всі умови) функції залежності цін (питомих цін) від основного (основних) пара­метра. Виходячи з отриманої функції обчислюються проекти цін на аналогічні нові вироби.

Знаходження цих залежностей методом кореляційно-регре­сивного аналізу включає такі етапи:

1. економічна постановка завдання і мета його розв'язання;

2. статистичне оцінювання (оброблення) вихідної інформації на предмет її відповідності вимогам, які до неї були запро­ поновані методом кореляційно-регресивного аналізу;

3. знаходження і статистичне оцінювання рівняння зв'язку між результативною і факторною ознаками на підставі регресивного аналізу;

4. інтерпретація отриманого рівняння і його використання.

Метод визначення цін за коефіцієнтом технічного рівня.

Розрахунок коефіцієнта технічного рівня здійснюється шляхом порівняння технічних параметрів нової і базової техніки зі світовим рівнем виробу-аналога. Зразок, прийнятий за еталон, являє собою реально існуючий виріб, який найповніше харак­теризує досягнутий світовий рівень для даного типу техніки й обраного відрізку часу.

Коефіцієнт технічного рівня обчислюють у визначеній по­слідовності:

1. обираються технічні параметри, за якими проводять по­ рівняння;

2. визначають коефіцієнти вагомості параметрів;

3. розраховують часткові коефіцієнти еквівалентності ново­ го і базового виробу порівняно з виробом-еталоном;

4) розраховують коефіцієнт технічного рівня нового виробу.

Номенклатуру параметрів і коефіцієнтів їх вагомості виби­рають експерти. Коефіцієнт технічного рівня нового виробу (W) розраховують за формулою

(20.6)

де W_Н-, W_Б – частки коефіцієнтів еквівалентності відповідно нового і базового (W_Y) варіантів техніки, що визначають­ся за такими формулами:

92

93

О.В. Колесников «Ціноутворення»

Розділ II. Цінова політика

(20.7)

де а_i - коефіцієнт вагомості i-того параметра;

К⁶, К^н - оцінка і-го технічного параметра базового і нового ва­ріантів техніки стосовно світового рівня (виробу-еталона).

Для нового варіанта

при при (20.8)

Для базового варіанта:

при при (20.9)

де - величина i-го технічного параметра нового і ба­зового варіантів техніки;

- величина відповідного i-го технічного параметра ви­робу-еталона.

Ціна нового виробу розраховується за формулою

(20.10)

де Р_Н і Р_Б - ціна нового і базового виробів;

W - основний параметр виробу.