- Культурні перетворення

Культурно-творча діяльність доби Павла Скоропадського спиралась на меценатську традицію українських гетьманів, які підтримували загальнонаціональний напрямок розвитку української культури. Починаючи від П.Конашевича-Сагайдачного, який вписався з усім Військом Запорізьким у Київське Братство, підтримав створення Києво-Могилянського колегіуму, і закінчуючи К.Розумовським, який плекав ідею створення університету в Батурині, усі українські гетьмани були ревними опікунами освіти й науки. Навіть за надто короткий період гетьманування П.Скоропадський заснував два українські університети (Київ, Кам’янець-Подільський) і Українську Академію наук. Не випадково на відкритті українського університету у Києві П.Скоропадський покликався на “імена гетьманів Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Виговського, Дорошенка, а особливо Мазепи, як поборників і заступників народної освіти на Україні”, які за його словами, “повинні завжди лишитись на сторінках історії українського національного самопізнання” Було започатковано Національну бібліотеку, засновано Національний архів України, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П.Саксаганський), «Молодий театр» (керівник Лесь Курбас) Видано кілька мільйонів примірників українських підручників Утворення української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В.Липківським Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918р. в Україні налічувалося близько 150 українських гімназій

- Зовнішня політика Гетьманату: відносини з німецьким командуванням, з Росією і країнами Європи

Зовнішньополітичний курс Гетьманату був жорстко регламентований умовами Берестейської мирної угоди. її скрупульозне дотримання було однією з умов, яку поставило перед П.Скоропадським німецьке командування, коли давало дозвіл на проведення перевороту.

І все ж навіть за таких однозначних та жорстких умов українці досягли певних успіхів на дипломатичній ниві. Якщо в добу Центральної Ради Україну визнали лише держави-члени Четверного союзу, то в добу гетьманату до них додалися ще вісім: Азербайджан, Грузія, Дон, Кубань, Польща, Фінляндія, Румунія і Швейцарія. "Де-факто" було встановлено відносини ще з вісьмома державами - Бельгією, Вірменією, Голландією, Грецією, Данією, Норвегією, Персією і Швецією.

Німеччина й Австро-Угорщина стали головними торговельно-економічними партнерами за умовами Брестського миру з Україною. 10 серпня 1918 р. була укладена нова торговельна угода, за якою до Центральних держав мала бути вивезена третина зібраного врожаю і третина виробленої металопродукції, 10 відсотків цукрового виробництва тощо. Україні надавався кредит в мільярд німецьких марок, союзники зобов'язувалися поставити значну кількість вугілля, нафти і нафтопродуктів, сільськогосподарської техніки і промислового устаткування.

Росія й Україна повинні були врегулювати відносини між собою за умовами Брестського миру. 22 травня 1918 р. в Київ прибула російська делегація на чолі з Х.Раковським і його заступником Д.Мануїльським. Українську делегацію очолив С.Шелухін. Переговорний процес тривав до початку жовтня 1918 p., і російська сторона свідомо затягувала його, вичікуючи поразки Німеччини у війні. 7 жовтня 1918 р. Х.Раковський виїхав до Москви за інструкціями, а 8 листопада вся російська делегація була відкликана. Підписання мирного договору було зірвано. Східні кордони Української Держави залишилися невизначеними, а майнові претензії - неврегульованими. А 13 листопада 1918 р., тобто на другий день після підписання Комп'єнського перемир'я, яке поклало край Першій світовій війні, радянська Росія анулювала Брестський мирний договір з Німеччиною і відмовилася від зобов'язань визнавати Україну незалежною і суверенною державою.

Таким чином, зовнішня політика Української Держави була надзвичайно жорстко детермінована чинниками, на які українська дипломатія практично не могла вплинути. Заданість зовнішнього курсу не залишала можливостей для вибору політики, яка б була адекватною українським інтересам. Проте і в цих умовах за кілька місяців українська дипломатія не лише сформувалась інституційно, а й зробила перші самостійні кроки, здобула перші успіхи.