- Окупаційний режим німецького командування і його особливості в економічній і політичній сферах. Соціальна база окупаційного режиму

У другій половині квітня розгорнувся німецький наступ на Крим. Радянські війська евакуювалися морем у Єйськ. Наступ інтервентів відбувався переважно по залізничних магістралях. Захоплення Катеринослава і Харкова відкривало їм шлях на Донбас, Застосовуючи тактику активної оборони, радянські війська затримали противника майже на місяць. Це дало змогу урядові Росії евакуювати з України рухомий склад залізниць, десятки ешелонів з промисловим устаткуванням, продовольство та інші матеріальні цінності. Наприкінці квітня розпочався відступ з Донбасу в напрямку Ростова-на-Дону й Царицина (тепер, м. Волгоград). Німецькі війська разом із білокозаками 8 травня захопили Ростов. У дипломатичних документах проголошувалося, що єдиною метою союзників є запобігання більшовицькій агресії і поновлення в Україні законної влади — Центральної Ради. Фактично встановлювався звичайний окупаційний режим. Командуючий збройними силами Німеччини генерал Е. Людендорф пізніше так визначив головні цілі інтервентів: "На Україні треба було придушувати більшовизм і створювати там такі умови, щоб мати можливість видобувати з неї воєнні вигоди й вивозити хліб та сировину.

Окуповану територію було поділено на дві частини. Австро-Угорщина зайняла південно-західну Волинь, Подільську, Херсонську і Катеринославську губернії, Німеччина — всі інші. Миколаїв, Маріуполь і Ростов-на-Дону мали змішані гарнізони. Кам'яновугільна і залізорудна промисловість підпорядковувалися спільному управлінню. Утворена на паритетних засадах комісія розподіляла вугілля за принципом, встановленим у Берліні: в першу чергу задовольнялися потреби залізниць, потім — воєнного і торговельного флотів на Чорному морі і т. п. Централізоване управління залізницями і водним транспортом підлягало контролю з боку німецького командування. Найголовнішою функцією майже півмільйонної армії окупантів було забезпечення вивозу продовольства і сировини. Щоб збільшити вивіз, уряди Німеччини та Австро-Угорщини не обмежилися централізованими поставками, а залучили до "комерції" рядових солдатів. Ось як писав про це у своїх мемуарах член радянського керівництва в Україні В. П. Затонський;

- Діяльність уряду Скоропадського в аграрній сфері, в промисловості і торгівлі

Менш ніж через півтора місяця після перевороту, 8 червня 1918 р. було розроблено і схвалено аг­рарний закон, за яким приватне землеволодіння обмежувалося 25 десятинами і Державному земельному банку надавалося необмежене право придбання земель з мстою їх продажу селянам у розмірах, нсоб-, хідних для збільшення їх ділянок не вище означеної законом межі. 'і Поступово, на жаль, значно повільніше, ніж того вимагали обставини, 'і протягом наступних місяців йшла робота по розробці в повному обсязі / нового аграрного законодавства. Передбачалося, що землскористу-/ вання протягом сезону господарчих робіт весни —літа 1918 р. має відповідати виданому на початку квітня наказу фельдмаршала Ейхгорна, а після того, як урожай буде зібраний, в кінці року буде проведений перерозподіл землі, з тим щоб з початку нового, 1919 р., кожний хазяй­нував би на власній землі. Значно більших успіхів досягнуто гетьманским урядом у промисловій, торговельній і фінансовій сферах. 15 —18 травня 1918 р. у Києві відбувся з'їзд представників промисловості, торгівлі, фінансів та сільського господарства ("Протофісу"), на який прибуло близько тисячі делегатів. З'їзд висловився за всіляку підтримку гетьманського уряду і заявив про свою готовність всіми силами сприяти утворенню нового державного, громадського та економічного ладу в Україні. Цей з'їзд, як зазначала Н.Полонська-Василснко, показав, що гетьманську Україну, крім хліборобів-власників і більшості несоціалістичної інте­лігенції, підтримують також підприємці і промисловці. Це і не дивно, оскільки гетьманский уряд відразу ж розпочав про­водити активну політику, спрямовану на підтримку промислово-тор­говельних кіл, що швидко принесло відчутні наслідки. Так, А.Гольден-вейзср підкреслює, що доба Гетьманату "дійсно характеризується певним економічним піднесенням. Вона була у нас часом "високої кон'юнктури". "Промислові та торговельні кола, з одного боку, були близькими до владних інституцій і впливали на останні у вигідному для економічного зростання напрямі. З іншого боку, забезпечений збуток товарів у Німеччину та Австро-Угорщину створював і в суто економічному відношення для України сприятливі передумови подальшого зростання. Скрізь засновувалися нові акціонерні компа­нії, відроджувалися промислові підприємства, банки, біржі тощо"