- •1. Виникнення та діяльність Української Центральної Ради. Перший Універсал уцр.
- •- Утворення Центральної ради. Перші дії українських політиків
- •- Політичний портрет м.Грушевського
- •- Соціальний склад Центральної ради
- •- Обставини прийняття Першого універсалу. Зміст документу
- •- Реакція Тимчаового уряду на прийняття Універсалу
- •2. Проголошення унр та перша війна з Радянського Росією. Третій Універсал уцр.
- •- Причини прийняття Третього універсалу, зміст універсалу
- •- Плани більшовиків. Інтервенція більшовиків в Україну
- •- Значення Третього універсалу: проголошення Української народної республіки
- •- Брест-литовські мирні переговори. Позиція української делегації
- •- Міжнародне визнання української делегації
- •- Значення Брест-литовських домовленостей
- •3. Внутрішня та зовнішня політика Гетьманату п.Скоропадського.
- •- Вторгнення німецький військ в Україну. Прихід п.Скоропадського до влади
- •- Соціальна база гетьманського режиму, адміністрація Гетьманату
- •- Окупаційний режим німецького командування і його особливості в економічній і політичній сферах. Соціальна база окупаційного режиму
- •- Діяльність уряду Скоропадського в аграрній сфері, в промисловості і торгівлі
- •- Культурні перетворення
- •- Зовнішня політика Гетьманату: відносини з німецьким командуванням, з Росією і країнами Європи
- •- Проголошення Акту федерації з Росією 14 листопада 1918 року та його наслідки
- •- Проголошення Директорії унр. Склад Директорії
- •- Аграрні реформи і промислова політика, єврейські погроми
- •- Відносини з більшовистською Росією. Війна з червоною армією
- •- Боротьба з Білою армією. Союз петлюри з Польшею
- •- Військова поразка Директорії, крах української державності
- •5. Внутрішня та зовнішня політика зунр.
- •- Політична криза в Австроугорській імперії
- •- Проголошення Західноукраїнської народної республіки (зунр). Органи управління зунр
- •- Економічна політика
- •- Польсько-українська війна. Дипломатична діяльність зунр
- •- Акт Злуки унр і зунр
- •- Поразка державності в Західній Україні
- Брест-литовські мирні переговори. Позиція української делегації
15 грудня 1917 р. між радянською Росією та країнами Четвертного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Болгарією) було підписане перемир'я. Намагаючись зміцнити свої внутрішні позиції, не втратити шанс легалізації та утвердження української державності на міжнародній арені, Генеральний секретаріат 24 грудня звернувся з нотою до всіх воюючих країн, в якій заявив, що оскільки влада Раднаркому не поширюється на українські землі, то будь-яка ухвала, підписана радянською Росією, не буде правочинною для України без ухвали урядом УНР. Таким чином, було проголошено, що УНР "стає на шлях самостійних міжнародних стосунків до того часу, поки не буде створено загальнодержавної федеративної влади в Росії." У відповідь на це повноважні представники німецького блоку дали згоду на участь у переговорах делегації УНР.
10 січня 1918 р. розпочалися переговори делегації УНР. Українську делегацію очолив В. Голубович (голова нового уряду, який було сформовано після IV Універсалу). Глава делегації радянської Росії Л. Троцький змушений був визнати самостійне становище на переговорах представників УНР, тоді як представники харківського "Народного секретаріату" увійшли до складу російської делегації. Пізніше делегацію УНР в Бресті очолив О. Севрюк. 9 лютого 1918 р. договір між УНР і державами німецького блоку було підписано. [Не вистачало часу на підготовку добротного документа. Тому австро-німецька сторона запропонувала укласти короткий договір у загальних рисах з додатками, які потім мали бути опрацьовані у комісіях. Делегація УНР спочатку відмовилась від такої пропозиції. Але обставини в Україні склалися так, що Київ уже захопили більшовики, і тоді у вкрай нервовій, напруженій атмосфері в ніч на 9 лютого (о 2-й ночі) поспіхом, навіть без перекладу на українську мову, відбулося офіційне підписання Брестської мирної угоди]. Така робота у надзвичайній ситуації не могла не позначитися на якості тексту мирного договору. З юридичної точки зору він заслуговує критики. Багато його статей грішать неясностями, різночитанням, юридичними і фактичними неточностями і суперечностями. Переклад на українську мову робився поспіхом уже після підписання і теж був недосконалий.
- Міжнародне визнання української делегації
Уміле проведення українською делегацією переговорів привело до того, що вже 28 грудня самостійність української делегації визнали країни Четвірного Союзу та делегація радянської Росії. Це була перша перемога.До укладання миру Центральну Раду спонукали не пронімецькі симпатії її лідерів, а об'єктивна внутрішня ситуація, що склалася на той час. Без зовнішньої підтримки Центральній Раді й українському урядові не вистачало сил одночасно захищатися від більшовиків і протистояти державам Четвірного Союзу. Мир з Німеччиною Центральна Рада уклала, коли остаточно зрозуміла, шо на практичну допомогу від Антанти надіятися не можна. Лише Німеччина та її союзники виявили готовність визнати УНР і вжити практичних заходів для її підтримки. Німеччина й Австро-Угорщина, у свою чергу, використали цей акт на власну користь. Підтримавши УНР, вони ослабляли політичного суперника - Росію, піднімали Польшу, що відроджувалася, поширювали свої впливи у Східній Європі, розв'язували для себе продовольчу і сировинну проблеми.