5.3. Фондовий ринок

Фондовий ринок являє сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

Головне завдання фондового ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиційних ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу цінних паперів.

Фондовий ринок виконує такі функції:

– Забезпечення фінансування держави і приватного сектора. Держава та суб 'єкти господарювання за рахунок випуску і розміщення цінних паперів на ринку забезпечують себе необхідними фінансовими ресурсами. У результаті реалізації зазначеної функції забезпечується перелив заощаджень населення та нагромаджень суб'єктів господарювання в інвестиції.

– Фінансування дефіциту державного бюджету. Реалізація зазначеної функції здійснюється державою за рахунок випуску і розміщення на внутрішньому і зовнішньому ринках державних цінних паперів. Цей спосіб подолання бюджетного дефіциту розглядається як не інфляційний, оскільки не призводить до збільшення грошової маси.

– Регулювання обсягу грошової маси в обігу. Суть цієї функції полягає в зменшенні (збільшенні) .маси грошей в обігу за рахунок випуску (погашення) цінних паперів. Механізм випуску та погашення державних цінних паперів є одним із інструментів реалізації державою грошової політики.

– Формування попиту на гроші як засобу нагромадження. За допомогою цієї функції під впливом ринкової доходності цінних паперів формується обсяг попиту на гроші, що можуть бути використані для нагромадження. За умови високої доходності операцій на фондовому ринку спостерігається тенденція до зростання обсягу попиту на гроші як засобу нагромадження, при низькій доходності операцій з фондовими цінностями - спостерігається зворотна тенденція.

– Соціальна функція. Суть цієї функції має два прояви: по-перше, за рахунок володіння цінними паперами їх власники одержують додаткові доходи у формі процентів, дивідендів, приросту ринкової ціни, індексації вартості цінних паперів тощо. По-друге, власники акцій реалізують себе як співвласники майна акціонерного товариства і, відповідно до наявної кількості акцій, .можуть приймати участь в управлінні товариством.

– Приватизаційна функція, яка має тимчасовий прояв. Реалізація цієї функції мала місце під час приватизації державного майна України за допомогою використання приватизаційних цінних паперів. Масова приватизація майна вітчизняних підприємств відбулась за допомогою таких цінних паперів, як приватизсщійні майнові сертифікати. ф Антиінфляційна функція. Має непостійний характер і проявляється в умовах високого рівня інфляції в країні. Для зменшення надлишкової маси грошей і. відповідно, зниження рівня інфляції державою здійснюється випуск боргових зобов язань з метою їх розміщення на внутрішньому ринку.

Предметом обігу на фондовому ринку є особливий грошовий документ, титул власності, що підтверджує право його власника на дохід або майно.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери є документами встановленої форми з відповідними рекві зитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та І передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В обороті на фондовому ринку знаходяться такі групи цінних паперів (рис. 5.2):

Рис. 5.2. Класифікація цінних паперів

Пайові цінні папери – цінні папери, які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента та надають йому право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку у формі дивідендів та частини майна у разі ліквідації емітента. Пайовими цінними паперами в Україні вважаються акції та інвестиційні сертифікати. Випуск акцій здійснюється акціонерними товариствами для формування або збільшення розміру статутного капіталу. Емісію інвестиційних сертифікатів проводять установи, що створюють пайові інвестиційні фонди, з метою залучення капіталу інвесторів для здійснення спільного інвестування.

Боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати банків, векселі. За допомогою випуску і розміщення боргових цінних паперів емітенти забезпечують себе додатковими позиковими коштами на визначений термін та за визначену плату (ставку доходності).

Іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. Іпотечними цінними паперами в Україні вважаються іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю. Емісія іпотечних цінних паперів забезпечує залучення фінансових ресурсів для проведення іпотечних операцій (надання іпотечних кредитів, придбання іпотечних активів з метою їх використання або перепродажу тощо).

Приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. До складу приватизаційних цінних паперів включені приватизаційні майнові сертифікати, приватизаційні житлові чеки та приватизаційні земельні бони. Кожен із зазначених видів цінних паперів випускається на визначені цілі приватизації, після досягнення яких використання таких цінних паперів припиняється.

Похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом (зобов'язанням) придбання або продажу протягом обумовленого строку інших фінансових інструментів або товарних ресурсів. Похідними цінними паперами вважаються опціони, ф'ючерси, форварди, варанти, свопи, депозитарні розписки (свідоцтва). Операції з похідними цінними паперами забезпечують учасникам ринку певні вигоди від придбання фінансових чи матеріальних активів за наперед обумовленою ціною, мінімізацію фінансових ризиків або одержання спекулятивного доходу.

Товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, що надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Основними видами товаророзпорядчих документів, що призначені для обслуговування господарського обороту і певних майнових угод, є коносаменти, складські та заставні свідоцтва. Емісія таких документів здійснюється з метою засвідчення права власності на визначене майно та здійснення з цим майном за дорученням власника певних операцій (перевезення, продажу, застави).

Цінні папери за особливостями їх випуску та порядком розміщення на фондовому ринку України поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери випускаються великою кількістю з метою залучення фінансових ресурсів і посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно емітента таких цінних паперів. Неемісійні цінні папери випускаються одинично з метою оформлення зобов'язань (прав) за конкретними угодами.

Залежно від порядку підтвердження права власності цінні папери можуть бути іменними, ордерними та на пред'явника.

Право власності на іменний цінний папір підтверджується на підставі відповідного запису в реєстрі власників іменних цінних паперів. Для підтвердження права власності на цінні папери на пред'явника достатнім є пред'явлення цих документів. Право власності на ордерний цінний папір підтверджується як на підставі пред'явлення цього документа, так і за наявністю відповідного передавального напису на ньому.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та без документарні.

Цінні папери в документарній формі повинні містити реквизити, що визначені законодавством, і мати відповідні форми захисту від підробок.

Цінні папери в бездокументарній формі існують як одиниці обліку в комп'ютерній системі і обертаються у формі переказів з рахунків одних учасників фондового ринку на рахунки інших.

Зазначені особливості цінних паперів визначають види операцій з ними та умови їх проведення.

Фондовий ринок є системою, що об'єднує окремі самостійні ринки. Класифікація фондового ринку наведена на рис. 5.3.

Здійснення біржових та позабіржових операцій на фондовому ринку забезпечується через організаторів торгівлі – фондові біржі та торговельно-інформаційні системи (ТІС). Участь в торгівлі цінними паперами на фондових біржах та в ТІС можуть здійснювати лише їх члени професійні учасники фондового ринку.

Професійними учасниками фондового ринку є торговці цінними паперами, брокерські контори, компанії з управління активами, депозитарії, зберігачі, реєстратори прав власників цінних паперів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, які одержали ліцензії на здійснення певного виду професійної діяльності на ринку. Депозитарії, зберігачі, реєстратори власників цінних паперів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи є інфраструктурними учасниками фондового ринку, які створюють умови для укладення угод з цінними паперами та забезпечують їх обслуговування. Їх функціями є ведення рахунків з цінними паперами та реєстрів власників цінних паперів, забезпечення розрахунків за угодами з фондовими цінностями та їх відповідальне зберігання, створення умов для укладення угод з цінними паперами на організованому фондовому ринку.

Інші учасники фондового ринку здійснюють операції з цінними паперами переважно за посередництва професійних учасників ринку шляхом реалізації фінансових послуг з купівлі-продажу фондових цінностей, спільного інвестування, розміщення цінних паперів на ринку, управління цінними паперами індивідуальних інвесторів та управління активами інституційних інвесторів.