5.2. Грошовий ринок

Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.

На грошовому ринку реалізуються короткотермінові депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб'єктів господарювання, формування короткотермінових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень.

Основними учасниками грошового ринку є суб'єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткотермінових позикових коштах, заощаджувачі, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу.

У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції.

– Акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави. Реалізація зазначеної функції забезпечує формування пропозиції грошового капіталу шляхом розміщення вільних коштів суб 'єктів ринку на депозитних рахунках банків та кредитних спілок, на поточних банківських рахунках, а також в короткотермінових (до одного року) фінансових інструментах. Внаслідок реалізації цієї функції фінансові установи збільшують свої ресурси для проведення активних операцій та надання фінансових послуг.

– Забезпечення ліквідності короткострокових фінансових вкладень. Діяльність фінансових установ та функціонування інфраструктури грошового ринку створюють умови для швидкого або негайного обміну інструментів ринку на гроші. Завдяки цьому учасники грошового ринку можуть негайно задовольнити свої потреби у додаткових грошових коштах.

– Забезпечення доходності короткострокових фінансових вкладень. Розміщення вільних коштів в інструментах грошового ринку створює для власників капіталу можливість забезпечити його нагромадження за ставками прибутковості, що відповідають терміну розміщення коштів.

– Обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту. Реалізація зазначеної функції грошового ринку забезпечує суб'єктів господарювання додатковими фінансовими ресурсами шляхом їх участі у вексельних операціях.

– Регулювання ліквідності фінансових установ. Завдяки швидкості здійснення операцій на грошовому ринку фінансові установи можуть негайно забезпечити поповнення своїх ресурсів для виконання прийнятих на себе зобов'язань.

– Забезпечення касового виконання державного бюджету. За нерівномірності надходження податкових платежів держава шляхом випуску короткострокових боргових зобов 'язань здійснює позичання коштів на грошовому ринку для забезпечення фінансування видатків державного бюджету.

Товаром, тобто об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.

Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.

Завдання грошового ринку обумовлюють специфічні властивості його інструментів. Фінансові активи, що обертаються на грошовому ринку, є більш ліквідними в порівнянні з інструментами ринку капіталів, характеризуються меншою ризикованістю і, відповідно, меншою доходністю. Проте традиційний поділ фінансових інструментів на інструменти грошового ринку і інструменти ринку капіталів носить умовний характер. В сучасних умовах особливості емісії фінансових активів передбачають можливість їх легкої конвертації з інструментів з тривалим терміном обігу в інструменти з обмеженим терміном обігу, і навпаки.

Існують особливості використання інструментів грошового ринку.

Векселі і чеки використовуються як засоби платежу- та для оформлення комерційного кредиту, що надається одними суб'єктами господарювання іншим у формі відстрочки платежу за поставленими товарами, виконаними роботами або наданими послугами.

Короткострокові облігації, фінансові векселі, ощадні (депозитні) сертифікати банків та банківські депозитні вклади є засобами нагромадження.

Банківські акцепти є засобом гарантування оплати платіжних документів, що оформляються відповідними написами на них.

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові:

– обліковий ринок,

– депозитний ринок

– міжбанківський ринок.

Обліковий ринок це частина грошового ринку, яка забезпечує перерозподіл грошових ресурсів шляхом купівлі-продажу векселів до настання терміну їх погашення. Основними операціями, що здійснюються на обліковому ринку є облік (врахування) векселів та переоблік (переврахування) векселів. За рахунок участі в операціях на обліковому ринку векселедержателі реалізують векселі фінансовим установам зі знижкою і забезпечують себе необхіднішій фінансовими ресурсами для задоволення поточних потреб господарської або іншої діяльності. Фінансові установи в процесі діяльності на обліковому ринку за винагороду переймають на себе фінансові ризики векселе-держателів.

Депозитний ринок являє частину грошового ринку, що забезпечує залучення неї визначений термін вільних коштів фізичних, юридичних осіб і держави на депозитні рахунки фінансових установ з метою зберігання і нагромадження. Функціонування депозитного ринку забезпечує банки та кредитні спілки додатковими кредитними ресурсами, що створює можливості для збільшення обсягів активних операцій. Власники заощаджень, завдяки розміщенню вільних коштів на депозитних рахунках фінансових установ, забезпечують зберігання та приріст таких коштів.

Міжбанківський ринок як частина грошового ринку забезпечує залучення і розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів банківських установ, переважно у формі міжбанківських депозитів. Інструментами грошового ринку є міжбанківські депозити, строк яких може складати від одного дня до двох років. Найбільш поширеними термінами таких депозитів є 1, 3, б місяців. Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у функціонуванні грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання та своєрідним індикатором стану розвитку грошово-кредитної системи країни.

Акумулювання та перерозподіл капіталу на грошовому ринку забезпечується за допомогою його ціни. Ціна грошового капіталу визначається у формі процентної ставки шляхом врівноваження попиту і пропозиції грошового капіталу на ринку.

Зниження ціни грошового капіталу веде до зростання попиту на нього з боку суб'єктів господарювання, і навпаки, підвищення його ціни «охолоджує» інтерес позичальників до ліквідних грошових коштів. Обсяг попиту на ліквідні грошові кошти визначається загальноекономічною ситуацією в країні, рівнями економічного зростання та інфляції, а також потребами суб'єктів господарювання.

Залежність між ціною грошового капіталу та його пропозицією на ринку є прямою. Тобто при зростанні ціни грошового капіталу збільшується обсяг грошових коштів, шо розміщені на банківських депозитах та в доходних фінансових інструментах.

Грошовий ринок, функціонуючи на об'єктивних ринкових засадах, створює можливість суб'єктам ринку здійснювати нагромадження грошових коштів за поточною процентною ставкою та забезпечує перерозподіл та використання акумульованих грошових коштів суб'єктами економічних відносин у короткому періоді.

Реалізація фінансових послуг на грошовому ринку забезпечує проведення учасниками ринку депозитних, вексельних, розрахункових операцій, операцій зі здійснення платежів у готівковій та безготівковій формах, обслуговування платіжних карток тощо.