4.3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ

Згідно українського законодавства небанківськими кредитними установами є кредитні спілки та ломбарди.

Особливе місце серед небанківських кредитних установ належить кредитним спілкам. Діяльність кредитних спілок з надання фінансових послуг спрямована на розв'язання соціальних проблем населення, соціальний та фінансовий захист їх членів, здешевлення вартості кредитних ресурсів, на фінансову підтримку суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств. Ці фінансові установи надають фінансові послуги переважно тим категоріям населення, робота з якими не є пріоритетною для банківських установ.

Передумовами для розвитку діяльності кредитних спілок є поступове зростання реальних доходів населення та його кредитоспроможності, посилення ділової активності населення, суб'єктів малого підприємництва, фермерських господарств та збільшення з їх сторони попиту на фінансові ресурси.

Функціонування кредитних спілок створює передумови для розвитку ринку кооперативного кредитування. Учасниками ринку кооперативного кредитування є кредитні спілки та об'єднані кредитні спілки.

Діяльність кредитних спілок в Україні регламентується Законом України 'Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 року. Відповідно до цього закону кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг. Вона є юридичною особою, має самостійний баланс та діє на основі самофінансування.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів і діє на основі статуту. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які об'єднуються за такими ознаками: спільне місце роботи чи навчання, приналежність до однієї профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації або проживання в одному селищі, місті, районі, області.

Реєстрацію кредитної спілки, нагляд та контроль за її діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Реєстрація кредитної спілки відбувається шляхом внесення відповідного запису про неї до Державного реєстру фінансових установ. Для державної реєстрації кредитна спілка подає такі документи: заяву встановленого зразка, протокол установчих зборів разом зі списком засновників, статут спілки, копію платіжного документа про сплату реєстраційного збору.

Для набуття статусу фінансової установи кредитна спілка повинна забезпечити дотримання таких умов:

1) пройти державну реєстрацію;

2) статут спілки повинен відповідати вимогам законодавства;

3) спілка повинна утворити органи управління;

4) вступний та обов'язковий пайовий внески повинні бути внесені усіма засновниками (членами) спілки.

Кредитні спілки після отримання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи зобов'язані повідомити громадськість про здійснення державної реєстрації та початок своєї діяльності в друкованих засобах масової інформації.

Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності спілки, а саме: затвердження статуту, обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії, затвердження річних результатів діяльності кредитної спілки, прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків, про припинення діяльності тощо.

Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки у період між загальними зборами. Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво її' поточною діяльністю. Кредитний комітет спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки. Цей орган розглядає заяви членів кредитної спілки про надання кредитів, приймає рішення з питань кредитування та здійснює контроль за якістю кредитного портфеля. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки забезпечує ревізійна комісія у складі не менше трьох осіб, яка обирається загальними зборами.

Кредитна спілка провадить наступні види діяльності:

– надає кредити своїм членам., а також селянським господарствам та приватним підприємствам, які знаходяться у власності членів кредитної спілки;

– залучає на договірних засадах внески своїх членів на депозитні рахунки;

– розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян;

– здійснює інвестування в державні цінні папери та паї кооперативних банків;

– залучає на договірній основі кредити банків та об'єднаних кредитних спілок для здійснення кредитування своїх членів;

– виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами та інше.

Серед зазначених видів фінансових операцій до фінансових послуг належать кредитні, депозитні та гарантійні операції кредитної спілки. Реалізація фінансових послуг кредитними спілками здійснюється на основі розробленого ними внутрішнього Положення про фінансові послуги. В положенні міститься вичерпний перелік фінансових послуг, що реалізуються кредитною спілкою, умови та порядок надання окремих видів фінансових послуг, зокрема строки дії договорів про надання фінансових послуг, цільове призначення кредитів, форми забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, критерії визначення розміру процентної ставки за кожним видом фінансової операції та порядок оцінки платоспроможності позичальника. Окремо зазначаються порядок моніторингу наданих кредитів та супроводження прострочених кредитів, інші питання, що пов'язані з наданням фінансових послуг.

Кредитні спілки забезпечують споживче кредитування членів спілки та надають позиковий капітал селянським, фермерським господарствам та приватним підприємствам, що знаходяться у власності членів кредитної спілки.

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного, додаткового капіталів, залишку нерозподіленого доходу, які формуються за рахунок вступних та обов'язкових пайових внесків членів спілки, плати за надання фінансових послуг, доходів від придбаних спілкою державних цінних паперів, грошових та майнових пожертвувань тощо.

Розміри вступних і обов'язкових пайових внесків встановлюються загальними зборами кредитної спілки однаковими для всіх членів кредитної спілки.

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки. Режим залучення додаткових пайових внесків визначається внутрішнім положенням кредитної спілки.

Джерелами формування резервного капіталу кредитної спілки виступають вступні внески членів кредитної спілки, частина доходу фінансової установи, інші джерела, перелік яких є визначений статутом спілки.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів кредитної спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. Нарахування процентів та розподіл доходу на ці внески не здійснюється. Додатковий капітал може бути використаний на покриття збитків спілки.

Нерозподілений доход кредитної спілки за підсумками фінансового року розподіляється між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді процентів. Крім цього, на додаткові пайові внески може нараховуватись плата (проценти) в порядку та з періодичністю, що визначені загальними зборами членів кредитної спілки.

У випадку припинення членства в кредитній спілці, фінансовою установою здійснюється повернення громадянам обов'язкових пайових, додаткових пайових та цільових внесків.

У цілях забезпечення стабільної діяльності кредитних спілок, своєчасного виконання ними зобов'язань перед своїми членами, а також запобігання можливим втратам капіталу через ризики Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України визначені критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок. Серед них нормативи достатності капіталу, платоспроможності, якості активів, ризиковості операцій, прибутковості, ліквідності. Значення таких показників наведені у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4.

Фінансові нормативи діяльності кредитних спілок

З метою покриття втрат від неповернення кредитів, наданих членам спілки, фінансова установа за рахунок частини одержаного доходу зобов'язана сформувати резерв для забезпечення покриття таких втрат.

У 1994 році в Україні було створено Національну асоціацію кредитних спілок (НАКСУ), яка покликана координувати діяльність фінансових установ та забезпечувати розвиток кредитного руху в Україні. НАКСУ об'єднує 122 кредитні спілки із 21 області України та Автономної республіки Крим. В своїй діяльності Асоціація вирішує завдання щодо:

– забезпечення фінансового оздоровлення окремих кредитних спілок;

– здійснення методичного забезпечення діяльності фінансових установ;

– розробки і впровадження правил поведінки кредитних спілок на ринку фінансових послуг;

– проведення навчання і сертифікації фахівців кредитних спілок;

– забезпечення збору, узагальнення і попереднього аналізу фінансової звітності кредитних спілок.

З метою подальшого розвитку діяльності кредитних спілок та інших кооперативних кредитних установ в Україні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року схвалена Концепція розвитку системи кредитної кооперації.

Цілями подальшого розвитку системи кредитної кооперації визначені розробка та запровадження ефективного ринкового механізму фінансування населення, передусім у сільській місцевості, зокрема суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств, забезпечення надійної роботи фінансових установ, максимально наближених до споживачів фінансових послуг, створення умов для довгострокового кредитування із застосуванням сучасних фінансових інструментів та ринкової інфраструктури, що дають змогу поступово знизити вартість кредитів. Розвиток системи кредитної кооперації в Україні повинен забезпечуватись на таких принципах:

– відсутність у діяльності кредитних спілок мети одержання прибутку;

– захист майнових прав членів кредитних установ;

– прозорість та гласність діяльності:

– уніфікація та стандартизація процедур кооперативного кредитування;

– ефективність діяльності та забезпечення безперешкодного доступу членів кредитних установ до їх послуг;

– організація діяльності кредитних установ на засадах саморегулювання, добровільності та демократичності управління;

– невтручання органів державної влади в діяльність небанківських кредитних установ.

Відповідно до Концепції система кредитної кооперації в Україні повинна бути дво- або трирівневою. Перший рівень утворюють кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги своїм членам. Другий рівень – кооперативні банки та об'єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківськнх платіжних систем. Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень - центральні кооперативні банки та об'єднані кредитні спілки.

З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану Концепцією розвитку системи кредитної кооперації передбачено створити в Україні єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Конкуренцію кредитним спілкам на ринку споживчого мікрокредитування складають ломбарди.

Ломбарди – фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під процент. Ломбарди можуть створюватись державними підприємствами та повними господарськими товариствами. У своїй діяльності вони керуються законом України 'Про заставу" та власним положенням. Фінансові ресурси ломбардів формуються за рахунок внесків засновників, прибутку та виручки від реалізації заставленого майна.

Набуття ломбардом статусу фінансової установи відбувається після внесення його до Державного реєстру фінансовій: установ та одержання Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Свідоцтво видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України без зазначення в ньому строк дії і втрачає чинність лише за рішенням цього органу.

Для набуття статусу фінансової установи ломбард повинен відповідати таким вимогам:

– бути створеним у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства;

– володіти спеціальним технічним обладнанням, обліковою та реєструючою системою, необхідними для надання фінансових послуг та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій;

– мати внутрішні правила та положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг;

– власний капітал ломбарду на дату подання заяви про внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ повинен становити не менш ніж 200 тис. гривень;

– мати власне або орендоване приміщення площею не менш ніж 5 квадратних метрів, призначене для надання фінансових послуг, утому числі відповідно обладнане окреме приміщення для зберігання заставленого майна;

– мати укладений агентський договір із страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу або на зберігання;

– керівник та головний бухгалтер ломбарду повинні відповідати професійним та кваліфікаційним вимогам, що встановлені Держ-фінпослуг і не мати непогашену судимість за корисливі злочини. На ринку фінансових послуг ломбард має право надавати ті види фінансових послуг, що зазначені в його установчих документах, та супутні послуги.

До фінансових послуг ломбарду належать:

– надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

– надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. Специфіка кредитної діяльності ломбарду обумовлює необхідність надання ним супутніх послуг, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. До супутніх послуг ломбарду належать:

– оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов договору;

– надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

– реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов договору.

Діяльність ломбардів з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. Надання фінансових кредитів здійснюється ломбардами під заставу відповідного майна позичальника. У заставу ломбарди можуть приймати вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, побутову техніку, автомобілі, цінні папери, немайнові права, нерухомість тощо. Фінансові установи самостійно визначають процентні ставки за кредитами та плату за супутні послуги. Звернення стягнення на предмет застави припиняє дію договору про надання фінансового кредиту ломбардом. Страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою оферента та споживача кредитної послуги.

Позичальники за фінансовими кредитами ломбардів мають право достроково погасити суму заборгованості, при цьому проценти за користування фінансовим кредитом сплачуються за строк фактичного користування ним.

В Україні ринок фінансових послуг ломбардів набуває поступового розвитку. За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в Реєстрі фінансових установ на кінець 2005 року містилась інформація про 322 ломбарди, в тому числі про 62 нових ломбарди, створених протягом 2005 року. Обсяг загальних активів ломбардів за 2005 рік зріс на 80 % і на кінець року склав 417,6 млн. грн. У 2005 році ломбардами надано 3,3 млн. фінансових кредитів на загальну буму 1429 млн. грн. У структурі кредитів ломбардів найбільшу питому вагу займали такі, що були надані під заставу виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, цінних паперів, побутової техніки. Середній термін кредитування за кредитами цих фінансових установ склав у 2005 році 10 днів.