Структура уроку

У процесі побудови уроку вчитель проектує елементи його змісту. Основою для проектування є біологічні закономірності функціонування організму що визначають його працездатність. Існують 4 зони працездатності: - зона передстартового стану;

- зона впрацювання;

- зона відносної стабілізації;

- зона тимчасової втрати працездатності.

Це зумовлює і відповідну логіку розгортання навчально-виховного процесу, яка передбачає - послідовне залучення учнів до пізнавальної діяльності - поступове досягнення необхідного рівня фізичної і психічної працездатності - розв’язання передбачених для певного заняття освітніх, оздоровчих і виховних завдань - забезпечення оптимального після робочого стану організму, котрий сприяв би успішній наступній діяльності учнів.

Згідно з цим, урок поділяють на 3 чистини:

- підготовчу (припадає на перші дві зони працездатності);

- основну (відповідає фазі вирішення передбачених основних завдань);

- заключну (покликану забезпечити перехід учнів до наступних після уроку дії).

Поділ уроку на частини не означає що він втрачає свою цілісність. Кожна частина повинна логічно передувати наступні і виливати з попередньої.

Розв’язуючи окремі завдання кожна частина служить ефективному досягненні кінцевого результату уроку. Тому час що витрачається на окремі частини та їхній конкретний зміст мінливий або залежить від завдань занятій, специфіки вправ, конкретного стану учнів на певному уроці, їхніх особливостей, зовнішніх умов.

Послідовність розташування частин уроку відображає закономірності зміни працездатності організму під впливом фізичного навантаження, а тому стабільна для любого типу уроку. В цьому полягає перший етап побудови уроку.

Другий етап побудови уроку полягає у визначенні фіз. вправ та їхньої послідовності, що дасть змогу найкраще розв’язати загальні й специфічні завдання уроку. Опанування складно координаційних вправ буде успішним на початку уроку, їх удосконалення можна виконувати в кінці уроку. Вправи на розвиток швидкості не дають після вправ для розвитку витривалості. ЗРВ підбирають до змісту уроку.

Третій етап побудови уроку-це взаємопов’язана послідовність дій педагога й учня під час розв’язання кожного педагогічного завдання, застосування вправ, методів і методичних прийомів, що використовуються у процесі уроку.

Головне призначення уроку фізичної культури - забезпечити учням сприятливі умови для успішного засвоєння навчальної програми.

Безпосереднє педагогічне керівництво навчальною роботою здійснюється з допомогою методики. Під методикою уроку слід розуміти впорядковану систему управління навчально - виховним процесом, що включає зміст ,засоби, методи, методичні прийоми навчання та форми організації навчальної і виховної діяльності дітей.

Будь яка система управління включає загальні та специфічні компоненти . Методика навчання фізвиховання як система управління процесу засвоєння учнями навчальної програми включає обов’язкові компоненти: 1 ) мету, завдання навчання 2) мотивацію навчальної діяльності; 3) тематичне планування; 4) засоби і методи навчання; 5) організацію навчальної роботи; 6) керівництво навчальним уроком; 7) безпечне матеріально - технічне забезпечення; 8) контроль навчальним процесом.

Проведення підготовчої частини уроку.

Завдання: організація учнів до уроку; функціонально підготувати організм учнів до виконання інтенсивних і складних вправ; сприяти формуванню правильної постави і вмінню управляти руховою діяльністю.

Зміст: шикування; привітання; перекличка; перевірка виконання домашнього завдання (може також проводитись в основній і навіть в заключній частині уроку); повідомлення завдань уроку; розминка (комплекс впливів фізичних вправ, що виконуються для розв’язання завдань, які відбивають допоміжну функцію у практиці). Загальна розминка – спрямована на поступову активізацію функцій м’язової, серцево-судинної та інших систем організму котрі сприяють ефективній реалізації рухових можливостей. Спеціальна розминка – забезпечення оптимального впрацювання систем організму в напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності. Індивідуальна розминка – учні виконують рекомендовані вчителем і підібрані самостійно вправи що сприяють кращій підготовці до розв’язання наступних завдань. Засоби підготовчої частини: стройові вправи, різновиди ходьби, бігу, стрибків, підскоків, ЗРВ без предметів і з предметами, в русі, на місці і в парах, танцювальні вправи, вправи на увагу. Засоби спеціальної розминки: підготовчі, підвідні вправи. Тривалість підготовчої частини 10-12 хв., припускається до 15 хв., якщо йде вивчення стройових вправ і на уроках з гімнастики.

Проведення основної частини уроку.

Завдання: набуття учнями знань, умінь і навичок виконувати фізичні вправи за планом уроку; навчання учнів самостійно займатися фіз.вправами; формування правильної постави в процесі виконання складних вправ; виховання фізичних якостей; сприяння моральному і естетичному вихованню; піднесення рівня спортивних досягнень. Дієслова, які використовуються при постановці завдань уроку: навчати, продовжити навчання, закріпити, повторити, удосконалювати, сприяти розвитку. Тривалість підготовчої частини – 25-30 хв..

Засоби: основні вправи, підготовчі та підвідні вправи.

Заключна частина уроку. Завдання: поступове зниження навантаження, приведення організму дитини у відносно спокійний стан, підведення підсумків уроку, оголошення домашнього завдання, виставлення оцінок. Тривалість заключної частини 3-5 хв. Засоби: Повільний біг, вправи на відновлення, на увагу, ігри низької інтенсивності.

Організація діяльності учнів на уроці ф.к.

Для організації діяльності учнів на практиці користуються:

• елементарними способами управління;

• різними способами виконання учнями вправ;

• методами організації їхньої діяльності.

Елементарні способи управління - це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця заняття до іншого; розпорядження до окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей.

Способи виконання вправ: одночасний, почерговий, поточний, попере мінний, позмінний.

Одночасний спосіб - учні одночасно виконують одне, або різні завдання (завдання в парах, трійках-одні виконують, а інші страхують, спостерігають, оцінюють, підтримують.)

Почерговий спосіб - кожен учень починає виконувати вправу тільки після закінчення роботи попереднім, і застосовується переважно на першому етапі навчання.

Поточній спосіб - учень залучається до роботи перед закінченням виконання вправ попереднім (перекиди на акробат ній дошці, ЗРВ - прості, не пояснюється, а тільки дається назви руху).

Поперемінний спосіб - учні по черзі виконують дану вправу (передачі м'яча у б/б в шеренгах). Перевага у взаємонавчанні, взаємооцінці учнів.

Позмінне - виконання вправ („хвилями" по 4 - 6 учнів і більше учнів) використовуються залежно від якості обладнання місць занять, наявність приладів, дрібного інвентарю.

Вибір елементарних способів управління і виконання вправ учнями залежить від окремого завдання, його складності, інтенсивності дій і допустимо сумарного навантаження, умов роботи (температура повітря, стану учнів, матеріальних умов).

Методи організації діяльності учнів на уроці.

Фронтальний - всі учні класу одночасно залучаються до виконання одного завдання. Доцільно використовувати розучувані порівняно простих вправ, які не потребують особливої страховки і допомоги; під час досконалення добре засвоєних вправ. Цей метод дає змогу досягти високої щільності уроку. Цей метод є основним в організації фізичних вправ молодих школярів.

Груповий метод - клас поділяється на групи, і кожна група виконує вправу на різних видах занять. Його використовують підчас поглибленого розучування складних вправ; це дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань, виправляти помилки. Під час використовування цього методу використовують почерговий спосіб виконання вправ. Застосування цього методу призводить до зниження щільності уроку, тому необхідно між підходами пропонувати додаткові завдання (вони повинні бути пов'язані з основним матеріалом).

Ділити учнів на групи необхідно за рівнем їхньої підготовленості. Цей метод сприяє розвиткові самодіяльності учнів, їх активізації. Розгортанню змагання за успішне розв'язання завдань уроку.

Індивідуальний метод полягає втому, що окремі учні, отримавши завдання, повинні тут же самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласникам, може використовуватися в усіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональнішу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

Метод колового тренування - використовують для виховання і вдосконалення фізичних здібностей (одночасне виконання вправ - спосіб виконання вправ).

Протягом року бажано змінювати методи організації, підбираючи кожен раз найдоцільніший (залежно від віку, статі та кількості учнів, рівня їхньої підготовки та етапу навчання, специфіка навчального матеріалу і завдань).

Фізичне навантаження - це певна міра впливу фізичних вправ на організм учнів. Навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі, від характеру і величини яких залежить результат. Поділ за А. Ухтомським:

• малі - навантаження збуджують організм;

• середні - закріплюють досягнутий рівень його функціонування;

• великі - підвищують функціональні можливості організму;

• надмірні - пригнічують їх.

За величиною фізичні навантаження поділяються на активізуючі, закріплюючі, розвиваючі, і ті що пригнічують розвиток.

Найцінніші для фізвиховання є великі (тобто розвиваючі) і середні (закріплюючі) навантаження, використання яких дозволяє забезпечити оздоровчу спрямованість занять і управляти розвитком організму школярів з урахуванням вимог їх всебічного фізичного вдосконалення.

Фізичні навантаження характеризуються певним обсягом та інтенсивністю. Обсяг навантаження визначається кількістю виконання вправ, вагою вантажів, довжиною подоланої дистанції.

Інтенсивність навантаження характеризується часом виконання конкретною роботи.

Названі характеристики - це зовнішні прояви навантаження. Вони визначаються під час підготовки вчителя до уроку у вигляді конкретних кількісних величин і можуть уточнюватися (збільшуватись, або зменшуватись) у процесі його проведення. Виконання роботи без відповідної інтенсивності та інтенсивність без достатнього обсягу навантаження не ведуть до адаптації та фізичного розвитку.

Дозувати навантаження - це змінювати його обсяг та інтенсивність.

Внутрішнім проявом навантаження є реакція організму як відповідь на виконану роботу. Інтегральним показником стану організму є частота серцевих скорочень (ЧСС). Верхня межа ЧСС після інтенсивного навантаження для учнів основної медичної групи повинна складати 170-180 уд/хв. (для добре тренованих 200 уд/хв). Робота середньої інтенсивності - величина ЧСС учнів 140-160 уд/хв., низької інтенсивності 110-130 уд/хв..

У кожному занятті рекомендовано 2-3 „піки навантаження" тривалістю до 2 хв. У процесі тренувального заняття (формування витривалості, швидкості, сили) учні повинні виконувати навантаження з пульсом 150-170 уд/хв. протягом 10-15 хв і більше.

Перші ознаки втоми:

Звичайна втома: почервоніння шкіри обличчя, потовиділення, часте, але рівне дихання, чітке виконання команд і розпоряджень, відсутні скарги на нездужання.

Середня втома: значне почервоніння шкіри, велика пітливість (особливо лиця), значно прискорене дихання (періодично глибокі вдих і видих), порушення координації рухів, біль у м'язах, серцебиття, скарги на втому.

Перевтома: різке почервоніння, блідість обличчя, значна пітливість і виділення солі на шкірі, різке поверхове, аритмічне дихання, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, скарги на шум у вухах, біль голови, нудота.

Інформативність зовнішніх ознак втоми можна вважати достатньою для регулювання навантаження на уроках.

Прийоми регулювання навантаження на уроці.

1. кількість повторення вправ - використовують поки рівень підготовленості школяра невисокий;

2. амплітуда виконання вправ;

3. зміна ваги вантажу, який підіймає учень;

4. умови виконання вправ (біг по твердій доріжці чи по піску; біг вгору чи згори);

5. опір партнера і само опір;

6. швидкість виконання вправ (підвищення швидкості збільшує навантаження, сприяє вихованню швидкісної витривалості, швидкісно-силових проявів);

7. час виконання вправ (формується витривалість - ч/з кілька занять учень пробіжить за 5 хвилин більшу відстань);

8. тривалість перерв і зміна їхнього характеру перед виконанням наступного завдання.

9. ускладнення вправ шляхом їхнього поєднання з іншими вправами; 10. часткова зміна способу виконання вправ (силові вправи - виконання із статичного В.п. із маху);

11. темп виконання вправ;

12. зміна В.п.

Регулюючи навантаження можна одночасно користуватися не одним прийомом (змінюючи В.п. можна змінити темп виконання вправ і обтяження).

Навантаження залежить від сумарної кількості виконаної роботи на уроці від інтенсивності цієї роботи. Тому інтегральною умовою його досягнення є оптимальна щільність заняття.

На кожному уроці виконується багато дій: рухових, обслуговуючих, розумових, пов'язаних із відпочинком. Обговорюючи ефективність дій учителя на уроці, не можна обмежуватися лише оцінкою рухової активності дітей, треба всебічно визначити доцільність тих чи інших дій педагога, його зусиль, спрямованих на забезпечення освітнього, оздоровчого і виховного впливу.

Усі дії учнів можна поділити на педагогічно виправдані та недоцільні.

Педагогічно виправлені дії учнів на уроці (активна робота учнів на уроці): - виконання фізичних вправ;

• слухання педагога;

• спостереження за виконанням вправ учителем і товаришем;

• участь у взаємо навчанні;

• осмислення того, що сприймається;

• планування наступних дій;

• аналіз виконаних рухів;

• взаємоконтроль, оцінювання, обговорення;

• розстановка і пересування приладів;

• підготовка місць занять;

- відпочинок.

Недоцільні дії - це дії, які не сприяють розв'язанню завдань уроку, підвищенню його ефективності.

Для всебічної оцінки використовують хронометрування і пульсометрію уроку.

Для цього спостерігають за одним „середнім" учнем. Секундомір вмикають по дзвінку і не зупиняють до кінця уроку. Хто проводить хронометрування послідовно записує у спеціально підготовлений протокол усі дії, в яких бере участь обраний учень. Кожні 4хв результати вимірів пульсу заносяться у графік, де по вертикалі відзначено ЧСС, а по горизонталі - хвилини уроку. Перша реєстрація ЧСС проводиться після попереднього уроку і вважається нормою, друга - на першій хвилині, остання - після закінчення уроку.

Спочатку хронометрист заносить у графу 2 протоколу дані секундоміра, а потім в графу 1 - чергову дію.

Час витрачений на кожну дію, визначається шляхом віднімання попереднього показника, зареєстрованого у графі 2 від чергового показника секундоміра. У протоколі фіксуються усі педагогічно виправдані дії і недоцільні дії. Педагогічно виправдані дії можуть бути раціональними і нераціональними (шикування і рапорт, - допоміжні дії - для неї витрачено 2хв45с, а достатньо було б - 1хв45с під знак „+"(раціонально витрачений час), а під 1хв під час „-"(нераціонально використаний час). Одержані результати використовують для визначення щільності уроку.

Дія на уроці	Час Закін. дій	Переважно рухлива робота	Переважно розумова робота	Допоміжні ДІЇ	Відпочи­нок	Недоціль­на витрата	Приміт­ки
	хв	+	+	+

Загальна щільність уроку визначається шляхом порівняння часу витраченого раціонально (зі знаком „+"), з усією тривалістю уроку (45хв).

Рзаг= сума раціонально витраченого часу *100%.

45 хв

Учитель повинен прагнути до 100% загальної щільності уроку.

Крім загальної щільності уроку визначають ще й моторну щільність.

Р(моторна) = сума часу витраченого на використання вправ * 100%

45 хв

Моторна щільність основної частини тренувального уроку (удосконалення вивченого матеріалу) може досягати 70-80%, а навчального (вивчення нового матеріалу)- 50-60%.

Для повного аналізу уроку необхідно визначити щільність уроку загалом і окремих його частин. Підготовча, основна і заключна частини уроку мають неоднакові організаційні можливості й умови.

Фактори від яких залежить щільність уроку:

1. кількість учнів у групах (чим менша, тим краща);

2. якість матеріальної бази (наявність приладів, кількість доріжок для розбігу, для стрибка у довжину з розбігу і т.д.);

3. кількість інвентарю;

4. використання продуктивних методів організації занять, способів виконання вправ і управління класом;

5. інтенсифікація допоміжних дій на уроці і підготовка місць занять до його початку;

6. ефективна діяльність активу учнів, щодо організації заняття, залучена до діяльності організації занять тимчасово звільнених від уроків учнів;

7. стислість пояснень, зауважень, обговорень, їхнє вміле поєднання з виконанням вправ;

8. широке використання додаткових завдань.

Отримана інформація дає змогу швидше позбутися хиб, збагатити власний досвід.

План аналізу уроку:

• Оцінка умов і обставин проведення уроку, місце проведення, інвентар та обладнання, форма одягу учнів, санітарно-гігієнічний стан місця проведення уроку.

• Оцінка плану - конспекту уроку, його відповідність календарному плану і матеріалу програми, логічний зв'язок плану-конспекту даного уроку з попереднім і наступним уроком. Чіткість визначення завдань уроку, відповідність змісту уроку його завданням і умовам проведення, відповідність добору матеріалу віковим анатомо-фізіологічним та психологічним учнів, визначення часу кожної частини уроку і дозування фізичного навантаження.

• Оцінка і проведення уроку - дотримання плану-конспекту, відповідність методів навчання завданням уроку фізичного навантаження, індивідуальний підхід, методи організації учнів. Щільність уроку, страхування і допомога, виховна робота на уроці, дисципліна учнів, оцінювання учнів, д/з.

• Стиль роботи вчителя - зовнішній вигляд, мова, тон, звертання до учнів, темп проведення уроку, правильність вибору місця на уроці, чіткість і правильність показу вправ, правильність і надійність страхування учнів, виправлення помилок, використання технічних засобів навчання і нестандартного обладнання, використання учнівського активу.

• Висновок щодо проведення уроку - виконання завдань уроку, успішність учнів, набуття учнями певних умінь і навичок, вихований вплив, загальна оцінка уроку.

Уроки фізкультури мають багато характеристик. Ми розглядаємо різновиди шкільних уроків , які найчастіше трапляються у практиці роботи школи.