Робота вчителя

1) висунення завдань на певний урок;

2) визначення напрямків їх розв’язання;

3) створення умов для виконання;

4) учитель спостерігає за діяльністю учнів, оцінює і корегує їхні дії, дозує навантаження, управляє поведінкою.

Результатом діяльності дітей спрямованої вчителем є зміни у фізичному і психічному стані учнів у їхніх знаннях , уміннях, навичках і поведінці.

Зміст уроку планує вчитель, але він не може завчасно передбачити всі деталі, ситуації та умови спілкування з дітьми, тому в практиці розрізняють зміст уроку, спроектований і реальний (що склався у процесі його проведення ). Зміст реального уроку не збігається повністю із спроектованим.

Вимоги до сучасного уроку фізкультури:

Головними вимогами до сучасних уроків фізичної культури мають бути: вироблення інструктивних навичок і умінь самостійно займатися фізичними вправами, розвиток пізнавальних інтересів, здійснення міжпредметних зв’язків, виконання системи домаш­ніх завдань.

Урок фізкультури повинен мати чітку спрямованість, викликати інтерес до занять і спонукати учнів до активної діяльності, мати зв'язок з попереднім і наступним уроками; передбачати різноманітні вправи і способи їх виконання; мати достатню ущільненість і забезпечувати оптимальне фізичне навантаження учнів.

Основні показники якісного уроку - це виконання плану-конспекту уроку й досягнення - намічених результатів.

Основні вимоги до уроку:

1. Урок повинен містити певні загальні завдання, виконання яких забезпечується всім процесом навчання і серіями уроків, а також завдання, що вирішуються на кожному конкретному уроці.

2. Мати конкретне і чітке формулювання завдань.

3. Мати правильну методичну побудову, що враховує фізичний розвиток і підготовленість учнів та всебічно впливає на гармонійний фізичний розвиток їх.

4. Мати цілісну будову (але бути послідовним продовженням попереднього уроку і підготовкою до наступного).

5. Мати виховний характер.

6. Містити цікаві для дітей методи навчання і організації, що б спонукати дітей до активності.

7. Поєднувати показ і пояснення вправ з практичним виконанням їх учнями.

8. Подавати теоретичні відомості під час практичного виконання вправ.

9. Мати чітке визначення домашнього завдання.

10. Правильно поєднуватись з іншими уроками у розкладі навчального дня і тижня.

Із кожного року учні повинні виносити нові знання і вміння, повинні бачити, що в процесі цілеспрямованих занять фізичними вправами удосконалюється їхній розвиток.

Мета виховання школярів - до закінчення шкільного курсу навчання сформувати вміння управляти життєво необхідними руховими діями в різних умовах діяльності (вміння вищого порядку) та виховати потребу до систематичних занять фізичними вправами протягом життя.

Метою кожного навчального року є опанування матеріалу, передбаченого програмою відповідного класу (тактична мета).

На навчальну чверть метою служить оволодіння конкретними вправами (оперативна мета).

Кожна з названих цілей реалізується шляхом послідовного висунення і розв'язання конкретних завдань на кожному уроці.

Усі завдання об'єднуються в методиці фізвиховання у три групи:

- освітні, оздоровчі, виховні.

Освітні завдання: озброїти учнів необхідними знаннями, вміннями і навичками виконувати фізичні вправи і застосовувати їх в повсякденному житті, у процесі самовдосконалення, а також сприяти розвитку особи учня.

При вирішенні освітніх завдань йдеться про:

• піднесення розвитку рухових здібностей учня;

• оволодіння широким набором рухових умінь (створити рухову базу);

• виховання здатності управляти рухами з умінням оцінювати виконувані рухи в часі, просторі і за рівнем м'язових зусиль;

• взаємно погоджуваність рухових дій (веслування, синхронне плавання).

Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, спрямовують навчальну діяльність, дають змогу передбачати конкретні результати уроку.

Важливе значення для конкретної постановки завдань має логіка процесу навчання і його етапів (розучування, засвоєння, закріплення).

Конкретним вважається таке освітнє завдання у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку і яке дозволить кожному учні в кінці уроку відповісти собі на запитання: чого навчився, чи додав до знань та вмінь такі, якими ще не володів учора. При постановці завдань вживають „дієслова": „навчити", „засвоїти", „закріпити", „удосконалити".

На кожний урок необхідно планувати такий обсяг матеріалу, який би засвоїли учні.

Завдання також можуть формулювати за допомогою слів: „ознайомити", „оцінити".

Визначеним завданням повинні відповідати всі методичні вирішення на уроці (засоби, методи, прийоми).

Оздоровчі.

Для розв'язання оздоровчих завдань вчитель здійснює комплекс заходів, що забезпечують сприятливий вплив виконуваних на уроці фізичних вправ на організм учнів.

Щодо цього велике значення має:

• правильне дозування ф/навантаження;

• належні гігієнічні умови проведення занять;

• організація занять у природних умовах;

• загартовуючі процедури;

• дотримання вимог до форми учнів, до стану обладнання.

Під час виконання ф/вправ слід приділяти увагу вихованню правильної постави й дихання. Від цього залежить оздоровчий ефект і успішне засвоєння вправ.

Розв'язання оздоровчих завдань потребує особливої організації занять з учнями віднесеними за станом здоров'я до спеціально медичної групи тимчасово звільнених від фіз. навантажень. Оздоровчий ефект занять передбачає усунення травматизму. Використання засобів профілактики, раціональна побутова уроків зводять до мінімуму явища травматизму.

Причини травматизму:

• недогляди в організації занять (нераціональний розклад уроків, пере навантаження спортивних споруд).

• недоліки в методиці проведення занять (відсутність індивідуального підходу, порушення правила поступового збільшення навантаження );

• погане матеріально-технічне забезпечення;

• порушення гігієнічних норм, несприятливі метеорологічні умови.

• недотримання вимог лікарського контролю;

• втома і зниження уваги учнів.

Оздоровчі завдання формулюють і записуються в конспекті окремо (перевірити поставу, вміння дихати під час виконання вправи, розучити правила загартовування).

Виховні вчитель на уроках фізкультури має необмежені можливості впливати на становлення особистості учнів. Ці можливості закладені у спеціальній специфіці предмета. Вчитель управляє цим процесом, висуває виховні завдання і досягає позитивною результату: прищеплює дітям культуру, інтелігентність, доброзичливість, милосердя, формує національні почуття.

Велике виховне значення мають традиційні форми організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору, висовуючи до учнів такі вимоги:

• ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне ставлення до навчального часу;

• дотримання трудової дисципліни на уроці - умови успішних спільних дій;

• дотримання норм етики у взаєминах - вираз взаємодопомоги;

• організація самоконтролю і взаємодопомоги - форма прояву колективізму;

• дбайливе ставлення до обладнання, інвентарю - вираз турботи про матеріальні цінності суспільства;

• чітке виконання команд, шикувань - умова успішних колективних дій;

• участь у підготовці і прибиранні приладів, місць занять - колективні дії самообслуговування;

• дотримання вимог єдиної форми - прояв почуття відповідальності;

• сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання, як елемент гуманізму.

Велике значення у виховній роботі на уроках мають традиції. На перших уроках формується основи свідомої дисципліни, правильні взаємовідносини в учнівському колективі, виробляється діловий ритм навчальної роботи, формуються взаємовідносини вчителя і учнів, певне ставлення юнаків і дівчат до слів вчителя. Вчитель повинен тримати себе впевнено, твердо, доброзичливо.

Отже, до виховних завдань виноситься виховання морально-вольових якостей учня (дисциплінованості, доброзичливості, гуманності, сміливості, рішучості, наполегливості, працелюбства, колективізму і т.д.).

Донесення завдань уроку до свідомості учнів.

• під час повідомлення завдань уроку вчитель повинен викликати у всіх учнів зацікавленість у їх розв'язанні;

• у процесі висунення завдань важливо створити у учнів чітке уявлення про шляхи їх вирішення (вказати декілька способів розв'язання поставлених завдань, а учень повинен вибрати кращий спосіб для себе);

• формулювання завдання повинна бути чітка, доступна;

• на кожному уроці розв'язується багато завдань, але акцент робиться на основних для певного заняття;

• учитель подає інформацію про виховну і оздоровчу значимість заняття.

• завдання уроку повинні бути тісно пов'язані з іншими формами фізичного виховання учнів, зокрема їх самостійною роботою.

Пам'ятайте: на формальну постановку завдання учні відповідають формальним ставленням до уроку.