10 Клас
Художня культура
Тема: Міфологія давніх слов’ян. Збруцький ідол.
Мета: ознайомити учнів із особливостями давньослов’янської міфології, з уявленням словян про світ, з призначенням Збручанського ідола; розвивати вміння сприймати інформацію на слух та переробляти її, практично застосовувати; виховувати ціннісні. естетичні, художні смаки, сприяти формуванню духовних потреб.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Форма уроку: лекція
Обладнання: ілюстрації
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь
Запитання до учнів:
Яке значення має для вас культура східних слов'ян ?
чим характеризується життя давнього слов’янина?
ІІІ. Засвоєння нових знань
Особливості української міфології
Розповідь вчителя
Особлива сторінка духовної культури слов'ян - міфологія. Життя слов'ян великою мірою залежало від природних явищ. Вони обожнювали природу, наділяли її людськими властивостями.
Українські міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Їхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини і дочки, їхня худоба та лани. У найархаїчніших колядках і щедрівках можна зустріти звеличення не якоїсь конкретної родини людей, але швидше – відгомін прославлення сім'ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, зірок, дрібного дощу і т. п.
Люди жили в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні істоти були для них природними та рідними. Візантійські міфи на початок християнської доби були чужі і незрозумілі стародавнім українцям, тому вони і намагалися зберегти свою таємну віру, часто ховаючись по глухих лісах та хащах, недоступних для місіонерів нової віри. На жаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося.
Характерною особливістю української міфології є пантеїзм, тобто філософсько-релігійні вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. В Україні існувала своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стояли найстарші Боги, котрі керували всім життям, далі йшли нижчі рангом Боги, а також демони, які надавали послуги старшим Богам; у самого «підніжжя» були люди, наділені достатньою силою для того, щоб побороти демонів.
У деяких народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих. В українській міфології існує відносна байдужість до такого розподілу, адже добро і зло, які несуть духи, визначаються не стільки природою самих духів, скільки їх роллю в даній ситуації. Тому наші предки приносили жертви різним духам, що могли нести зло, аби задобрити їх, відвернути від себе небажані випадки та явища. Навіть після прийняття християнства, як і в старі часи, так і через тисячі років, українець завжди ладен діяти по принципу: «Бога люби, але і чорта не гніви».
У древніх слов'ян існувало багатобожжя, вони поклонялися багатьом богам. Головним богом був бог блискавки і грому Перун, Дажбог - бог добра, Велес - бог худоби, Сварог - бог вогню, Стрибог - бог вітру та бурі, Хорс - бог сонця. Широко був розповсюджений культ предків. Прочиталися Боги роду - Бог-Отець та Богиня-Мати. Стародавні язичеські культи слов'ян боготворили сили природи - воду, вогонь, землю, рослини, звірів. Східні слов'яни поклонялися озерам, рікам,деревам, тваринам. Вони вважали, що в лісах та будинках живуть духи, в озерах, потоках та водоймах - русалки. Вони приносили їм в жертву хліб, худобу та іншу їжу.
Міфологічні персонажі за характером їхніх зв'язків з колективом, важливістю для людини поділяються на декілька рівнів. До найвищого рівня належали боги з найзагальнішими функціями (ритуально-юридична, військова, господарсько-природнича). До таких богів відноситься головний бог у слов'ян-язичників - Сонце, або Дажбог. Пізніше - це Хоре. На честь Сонця слов'яни влаштовували велике свято влітку, коли були найдовші дні. Богом грози вважався Перун, богом вітру - Стрибог, покровителем скотарства - Велес, богом вогню та ковальства - Сварог, богинею мудрості й краси - Лада. У дохристиянську пору для слов'ян було характерним об'єднання доброго й злого начала в образі одного й того самого бога. Наприклад, образ Велеса уособлював як добро (покровитель скотарства), так і зло (демон, який приносить смерть).
До наступного рівня могли відноситись божества, пов'язані з господарськими циклами, сезонними обрядами та цілісністю замкнених колективів. Це - Рід, Ярило, Купала, більшість жіночих божеств, з-поміж яких виділяється Мокоша. Нижчий рівень за функціями, що їх виконували божества, був най-абстрактнішим, оскільки характеризував загальні поняття: Доля, Лихо, Смерть, Правда, Кривда тощо. Більшість з цих міфологічних персонажів входило до казкових сюжетів. Казкові герої ймовірно, виступали як учасники ритуальних дійств у їх міфологічному образі: баба-яга, кощій, чудо-юдо тощо. Найнижчий міфологічний рівень представлений неіндивідуалізованими істотами: духами, нечистю, тваринами, рослинами, джерелами, горами, камінням. Вони просторово співіснували з людиною і уособлювалися домовиками, лісовиками, водяниками, русалками, мавками, кікіморами тощо. Людина вписувалася в міфологічний світ, була його складовою. Однак з оточуючого міфологічного середовища її виділяла наявність душі, духу. Універсальну, синтезовану функцію, що узгоджувала всі міжрівневі стосунки, виконувало райське дерево. Біля нього приносили жертви, воно поєднувало світ людей і світ богів, землю і небо. Це було світове дерево, світова вісь, центр світу і втілення світу в цілому. У фольклорних текстах, прислів'ях, загадках, обрядах, замовляннях у цьому образі виступає Вирій, райське дерево, береза, явір, дуб, сосна, горобина, яблуня. Трьом головним частинам райського дерева відповідали різні тварини: гілкам та верховіттю - птахи, стовбуру - бджоли, корінню - плазуни тощо.
Міфологічну роль виконували також камені – символи міцності та вічного існування.
Світ в уявленнях давніх слов'ян
Світ тодішніх язичників складався з чотирьох частин: землі, двох небес і підземно-водної зони.
У багатьох народів земля зображувалася як округла площина, оточена водою. Вода конкретизувалася або як море, або ж у вигляді двох річок, що омивають землю. Судячи з фольклору, слов'янські подання про море не мали закінченого вигляду. Море десь на краю землі.
Для язичників був дуже важливий аграрний аспект землі: земля – ґрунт, що народжує урожай, «Мати – сира – земля», ґрунт, насичена вологою, що живить коріння рослин, «матінка-земля», з якою пов'язаний цілий ряд обрядів і заклинань. Тут майже непомітна грань з уявним підземним казковим світом. Богинею плодоносному землі-ґрунту, «матір'ю урожай» була Макошь, введена в 980 р. як богиня родючості.
Небо, у прямій залежності від системи господарства, по-різному сприймалося первісними людьми:
Подання землеробів про небо і його ролі в природі і в людському житті суттєво відрізнялися від поглядів мисливців. Якщо мисливцям потрібно було знати зірки й вітри, то землеробів цікавили хмари («товсті», що сприяють родючості дощові хмари) і сонце. Непізнане процесу випаровування земної води, утворення хмар і туману («роси») призвела до своєрідного поданням про постійні запаси води десь високо над землею, на небі. Ця небесна волога іноді, у непередбачуваний час, може прийняти вигляд хмар і пролитися на землю у вигляді дощу, «утучніть» її і сприяти росту трав і урожаю. Звідси один крок до уявлень про господаря небесної води, який розпоряджається дощами, грозовими зливами та блискавками. У додаток до двох архаїчним Рожаниця з'явився могутній Рід, володар неба і всього Всесвіту, великий жізнедавец вдувають життя у все живе за допомогою дощових крапель.
Сонце теж було цінуємо землеробами, як джерело світла і тепла і умова зростання за все в природі, але тут був виключений елемент випадковості, елемент примх божественної волі – сонце було втіленням закономірності. Весь річний цикл язичницьких обрядів був побудований на чотирьох сонячних фазах і підпорядкований 12 сонячним місяцях.
Сонце в образотворчому мистецтві всіх століть було для хліборобів символом добра, знаком світла, що розгониться пітьму. Стародавні слов'яни, як і багато інших народів, брали геоцентричну модель світу.
В
ажливою
частиною уявлень про підземний світі
є загальнолюдська концепція підземного
океану, в який опускається на заході
сонце, пливе вночі і випливає на іншому
кінці землі вранці. Нічне просування
сонця здійснювалося водоплавними
птахами (качками, лебедями), а іноді
діючою фігурою був підземний ящір,
заковтують сонце ввечері на заході і
виригівавшій його вранці на сході. Днем
сонце по небу над землею вабили коні
пли потужні птиці на зразок лебедів
Повідомлення учнів. Збруцький ідол.
Розгляд ілюстрацій
Згідно із поглядами Рибакова, із чотирьох боків ідола під спільною шапкою багатоликого Світовида витесали верховних слов’янських богів — Ладу, Мокошу, Перуна й Дажбога.
Перстень тримає Лада — богиня весни, врожаю і кохання. Була опікункою шлюбу.
Із рогом у руці — богиня долі Мокоша. До неї по заступництво зверталися породіллі.
Меч-блискавка й кінь — на зображенні Перуна — покровителя грози, грому й інших небесних явищ, а також війни. Такі самі символи мав і Світовид.
На четвертій постаті ледь помітно проступає колесо-сонце. Це атрибут Дажбога — покровителя плодовитості та сонячного світла, чи навіть самого сонця. Також це божество із солярним символом може бути визначене як Хорс, бог Сонця (а також Місяця). Швидше за все, зображено саме Дажбога, для якого сонячне коло було лише визначальним символом, через що Сонце зображено не в руках, а на одязі божества.
Середній ярус заввишки 40 см містить витесані фігурки чоловіків і жінок, що ніби ведуть хоровод. Під Ладою й Мокошею розташовані жіночі фігурки (видно груди), під Перуном і Дажбогом — чоловічі.
Н
ижній
ярус має висоту 67 см. На ньому - вусатий
чоловік, що стоїть навколішки й ніби
підпирає верхні яруси (тримає на руках).
Припускають, що це Велес — покровитель
підземного царства мертвих, а також бог
скотарства й торгівлі. Він зображений
як основа, на якій тримається світобудова.
Кумир (ідол) відповідає слов'янському Роду-Святовиту, Хоросу, Дажбогу, як головному сонячному божеству, що зображали з чотирма обличчями .
Особливий інтерес становить Збруцький ідол, що є своєрідним зображенням цілого пантеону язичницьких богів. Стовпоподібна триярусна конструкція Збруцького ідола та ієрархічність його окремих частин ілюструють космогонічні уявлення східних слов'ян. Всесвіт розподілявся ними на небо - світ богів, землю - світ людей та підземний світ. Головне місце серед зображень верхнього ярусу займає богиня родючості, бог Перун, зображений як воїн із шаблею, та ще дві фігури із суворими очима. Богів верхнього ярусу об'єднує шапка, що, можливо, відображує різні іпостасі єдиного слов'янського бога. У середньому ярусі зображена земля з хороводом жінок і чоловіків, у нижньому підземні боги. У східних слов'ян-язичників не було храмів. Дерев'яні зображення богів стояли просто неба. Сюди люди приносили дарунки. Навколо них танцювали і співали, просили багатого врожаю, успіху на полюванні, гарної погоди. Головними святами у слов'ян були Новий рік, Масниця, Івана Купала. Ці та інші свята уособлювали різні важливі події в житті людей. Відображуючи певні пори року, вони стверджували глибоку віру в добро і щасливе життя, радість, перемогу над ворогом і нечистою силою. Після прийняття християнства у слов'ян новий рік збігся з Різдвом і Святками. Люди складали колядки - пісні-побажання, ворожили про майбутній врожай і долю, дівчата мріяли дізнатися ім'я свого судженого. Давні слов'янські свята дійшли й до наших днів - Коляда, Івана Купала, зустріч весни. У складних історичних умовах слов'янські народи створили самобутню культуру, що стала основою їх консолідації, виникнення державності, збереження і примноження духовних традицій. Стародавня слов'янська культура на українських землях формувалася протягом тривалого часу; у цьому процесі значну роль відігравали, з одного боку, традиції автохтонних народів, передусім антів, з іншого, - культурні зв'язки із сусідніми народами. Ця культура характеризується цілісністю і самобутністю. На її основі виникла культура Київської Русі.
ІУ. Закріплення нових знань
- Назвіть особливості міфології українців.
- Яким був світ в уявленні давніх слов'ян?
- У чому призначення Збручанського ідола?
Практичне завдання
Намалювати Збручанського ідола
У. Підсумки уроку.
Заключне слово вчителя
УІ. Домашнє завдання
Опрацювати конспект уроку.
Зробити презентацію до теми « Язичницький світ східних слов'ян»