1 Гравець першого Уряду

Починає раунд. Головна задача - задати тон грі, чітко визначити площину, у якій буде відбуватися дискусія. Для цього він повинний зробити наступні кроки: по-перше, він повинний висунути інтерпретацію (звуження) теми. Вдалим звуженням теми вважається:

Інтерпретація в рамках тематики турніру (місцеве самоврядування)

Інтерпретація чесна для обох сторін - опозиція й уряд знаходяться приблизно в однакових положеннях

Інтерпретація, що не вимагає спеціальних знань (тематика, освітлена в інформаційному пакеті не вважається «спеціальними знаннями»)

Гравець не тільки повинен запропонувати інтерпретацію, а й обов'язково пояснити обране звуження. Пояснення повинне бути коротким - не більш 1 хв., чітким і переконливим. Після цього гравець приступає до найголовнішої стадії своєї промови - власне аргументів. Гравець повинний почати це з т.зв. «бачення» командою проблеми, тобто окреслити головні проблеми ситуації і:

надати пояснення, чому проблема може бути / повинна бути вирішена;

показати шлях вирішення проблеми

Команда при підготовці, звичайно, може зневажити одним з цих пунктів, зосередивши свою увагу лише на одному, але вони повинні пам'ятати, що такий крок може бути (і буде) використаний як опонентами, так і другим Урядом.

Гравець повинен також використовувати підтримку до своїх аргументів - факти, історичні приклади, цитати відомих людей, і т.п.

Гравець може залишити частину своїх аргументів другому гравцю своєї команди, попередньо попередивши про це суддю.

1 Гравець першої Опозиції

Перше завдання гравця - відреагувати на інтерпретацію попереднього гравця. Він може:

Погодитися з нею, але при цьому вся його лінія аргументації повинна відповідати цій інтерпретації.

Відкинути інтерпретацію, як таку, що не відповідає вищенаведеним вимогам і висунути власну. Помітимо, що таку можливість мають і наступні гравці.

Наступним кроком цього гравця буде відбиття (спростування) аргументів опонентів. При цьому гравець не просто вказує на невірність тези опонентів, а атакує лінію аргументації, доводить, що точка зору саме його команди є вірною. При спростуванні аргументів можна користуватися наступними стратегіями:

атакувати тезу (сам аргумент) = твердження, висунута опонентами, не є вірним

атакувати підтримку = факти/приклади опонентів не відповідають дійсності чи не важливі в цій грі.

порівнювати аргументи опонентів зі своїми - “так, така проблема існує, але вона не така страшна, як...”, показуючи, що ваша точка зору більш виправдана в даній ситуації.

Після спростування аргументів опонентів гравець береться за висування власної лінії аргументації. Бажано, щоб це була незалежна лінія аргументації, тобто така, у якій присутні нові ідеї.

2 Гравець першого Уряду

Починаючи з цього гравця застосовується правило: якщо попередній гравець не погодився з інтерпретацією і висунув свою, даний гравець повинний відреагувати на це - погодитися з однією з попередніх, чи висунути свою. Якщо ж у попередніх промовах суперечки з приводу інтерпретації не було, не треба витрачати свій час на пояснення того, чому саме треба погодитися з інтерпретацією.

Завдання цього гравця - відбити аргументи Опозиції, відновити свою лінію аргументації, спростувавши точку зору опонентів. Якщо було заплановано, продовжити лінію аргументації новими аргументами, якщо ні - підкріпити вже існуючими новими прикладами, фактами тощо.

Необхідно пам'ятати ще одну річ – граючи, як одна команда, гравці не повинні заперечувати один одному і завжди підтримувати свого партнера по команді.