2.Як птиця гавкала

Я дав слово у неділю приїхати до мого друга, лісника Василя Петровича. Він живе у лісі, кілометрів за тридцять від міста. Удома в нього є на що подивитися. Неначе само собою виходить, що як тільки потрапить до нього якась лісова тварина чи птах - скоро стає ручною

Ми сиділи у великій світлій кімнаті, в якій я вже був не раз. Раптом десь з кутка, з-під стелі, щось загавкало. Я від несподіванки аж здригнувся і давай шукати очима – що б це могло бути? Ну, точнісінько, як оце гавкав у дворі пес Букет, тільки якось хрипкувато і ніби протяжніше.

Тут з-за печі вилетів птах, трохи менший за галку і на нижчих ногах. Колір його був чудесно синій, а крила блищали світло-блакитними пір’їнами. І дзьоб майже такий, як у галки – довгий і не дуже гострий.

Звичайно, я відразу впізнав ракшу. Її завжди можна зустріти на узліссі.

Птиця сіла на плече Василю Петровичу і знов закричала так, наче гавкав Букет.

- Як це? – здивовано спитав я. – Ракша звичайно кричить, як сорока, тільки тихіше і коротко, а тут здається, що гавкає. Де ви таку взяли?

- Знайшов у лісі з перебитим крилом ранньої осені, коли птахи збираються мандрувати у теплі краї. Довго вона видужувала, поки й похолодало. Крило загоїлось, але випускати вже не можна було. Загине десь, думаю собі. Та й звикла вона до мене й приручилась зовсім. Оце бачите, їсти просить…

Ракша сиділа на плечі у Василя Петровича, дзьобом ворушила йому волосся, не перестаючи кричати так, ніби справді гавкав Букет. Вперше в житті я бачив ракшу в неволі, та ще й ручну. Я сказав про це Василю Петровичу.

- Я й сам не думав, що вона приручиться, - відповів він. – Спочатку я їй черв’ячків приносив. Потім холодно стало, думаю – чим її годуватиму? Сиру не їсть, насіння не приймає, про хліб і говорити нічого… Одрізав тоненький шматочок м’яса, показав їй. Ех, вона як кинулась, вмить проковтнула. Оце зараз м’яса просить… А гавкає знаєте чому? Бо у нас Букет, коли голодний, забігає в хату й починає гавкати – просить їсти. Яким чином второпала це ракша, сам не розумію. Але раптом почала й собі подавати голос, мов Букет. Спочатку несміливо, а далі, як став я її щоразу годувати після такого, сказати б, прохання, вона перейняла собаче гавкання.

Василь Петрович узяв порізане на тоненькі шматочки м’ясо і почав давати синьому птахові, що жадібно ковтав смачну їжу.

Наївшись, ракша полетіла в свій куток. Там було прибито полицю, де стояла вода і було приладнано тоненьку гіллячку, на яку птиця й сіла. Ракша знала своє місце.

Я сказав другові, що він якийсь секрет знає, а Василь Петрович сміється у відповідь. Який там секрет, просто, мовляв, часу треба багато вільного, от і все. І любити треба кожну тваринку…

Часу небагато у Василя Петровича, а що любить він тварин – це правда… (За О.Копиленком; 450 сл.).

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Чим зацікавив оповідача лісник Василь Петрович?

а) був вправним мисливцем;

б) чудово розказував про мисливські пригоди;

в) у нього завжди жили приручені тварини.

2. У кімнаті раптом щось загавкало:

а) з-під печі;

б) з-під ліжка;

в) з кутка з-під стелі.

3. Птах був схожий на:

а) перепілку;

б) коноплянку;

в) галку.

4. Ракшу можна зустріти:

а) у лісових хащах;

б) на узліссі;

в) біля річки чи озера.

5. Де взялася у лісника ракша?

а) подарували друзі;

б) підібрали пташеням діти;

в) знайшов з перебитим крилом.

6. Василь Петрович годував ракшу

а) хлібом;

б) насінням;

в) м’ясом.

7. Просити їсти ракша “навчилась”

а) у Сірка;

б) у Пірата;

в) у Букета.

8. Місце ракші було

а) на полиці в кутку під стелею;

б) у шпаківні в кутку;

в) на полиці над дверима.

9. “Секрет” Василя Петровича полягав у

а) великій кількості вільного часу;

б) спеціальній освіті біолога;

в) любові до тварин.

10. Головна думка прослуханого тексту - це

а) схвалення милосердного ставлення до тварин;

б) захоплення дружбою оповідача та лісника;

в) захоплення красою природи.

11. У ставленні людини до живої природи має переважати

а) прагнення підкорити природу власній волі;

б) намагання отримати практичну користь;

в) прагнення співіснувати в повній гармонії.

12. Любов людини до тварин і рослин засвідчує

а) схильність до природничих наук;

б) гуманність і доброту;

в) невміння спілкуватися з людьми.

* Робота з підручником. Виконання вправи 8 (І).