Чорна книга

За народними віруваннями, загадкова Чорна книга зберігалася на дні моря, під палаючим каменем-алтарем. Одного разу, ще в незапам’ятні часи, злий чорнокнижник, ув’язнений у Мідній країні, отримав заповіт від старої відьми знайти книжку. Коли була зруйнована Мідна країна, чорнокнижник, звільнившись від ув’язнення, спустився на дно моря і дістав Чорну книгу. Відтоді вона й гуляє по білому світу. За іншим давнім переказом, Чорна книга існувала з початку світу і була збережена після потопу, але її знищив небесний вогонь. У народі вважали, що чорнокнижники навчаються від чортів, а тому все своє життя залежні від них. Уклавши з бісами угоду, вони отримують від них Чорну книгу, списану замовляннями й чарами. Помираючи, чорнокнижник зобов’язаний передати її наступникові.

Нині вислів «чорна книга» частіше вживають у складі фразеологізму «записати в чорну книгу»: запам’ятати, зафіксувати (записати) погані вчинки, дії, висловлювання певної людини. Виник синонімічний вираз «чорний список» — перелік осіб чи організацій, які часто не дотримують своїх зобов’язань.

Чорним по білому

Чорний і білий — контрастні кольори, які дуже чітко вирізняються на тлі один одного. Тому для письма і друкування текстів найчастіше використовують білий папір і темне (переважно чорне) чорнило. Ще у Київській Русі для писання використовували спеціально приготовлений сік із горішків, що наростали на дубових листках. Цей сік мав буро-чорний колір, тому його так і називали: чорнило.

Писати чорним по білому означає писати чи викладати зміст чітко, виразно, зрозуміло.

Чорні дні

Давні люди вірили, що існують особливі дні, коли нечиста сила може заподіяти велике лихо. Їх називали чорними і в році налічували сімнадцять; крім того, понеділки і п’ятниці також вважали важкими, або чорними, днями. Тоді слід бути обережним, бо про що погане думає людина — обов’язково здійсниться. Несприятливим був і останній день Масниці — чорна неділя, після якої починається Великий піст.

У переносному значенні чорними днями називають дуже важкий час, сповнений неприємних клопотів, страждань, нужди.

Чудеса в решеті

У середньовічній Європі та деяких країнах Азії були поширені ворожіння з решетом. За його допомогою викривали злодіїв. Решето підвішували на мотузках так, щоб воно могло повільно обертатися. Ворожбит тримав його за мотузку. На обручі решета робили помітки, а імена підозрюваних, написані на окремих папірцях, розкладали колом. На чиє ім’я вкаже зупинившись помітка решета, той і злодій.

Також на ярмарках ворожбити носили решета з різнобарвними зернами бобів, гороху, сочевиці, мигдалю тощо. Струшуючи решето, вони за розташуванням зерен передбачали майбутнє. Щоб надати ворожінню більшої магічної сили, щось шепотіли, викрикували, жестикулювали. Намагаючись заробити якнайбільшу суму, складали неймовірні історії, пророкуючи простодушним слухачам щасливе одруження, неочікуване багатство чи незвичайні події та пригоди — всілякі чудеса. Таке шарлатанство й називали чудесами в решеті.

Нині фразеологізм зазвичай уживають для вираження захоплення чимось або здивування з приводу чого-небудь.