- •Накопичення етнографічних знань і становлення науки.
- •Розвиток української етнології від другої половини хіх ст. До сьогодні.
- •Історико-етнографічне районування України.
- •Загальні риси етнографічних груп українського народу.
- •Етнічний склад населення в другій половині хх – на початку ххі ст.
- •Сучасні етнічні процеси в Україні. Національні меншини.
- •Етнографічна історія Кримського півострову.
- •Великі етноси Криму.
- •Антропологічні дослідження українців.
- •Сучасні антропологічні типи українців.
- •Структура і функції громади. Молодіжні громади й ініціації.
- •Громадське самоврядування українців.
- •Звичаєві норми спілкування. Традиційна етика громадського життя. Традиції колективної взаємодопомоги.
- •Осередки громадського дозвілля. Колективні громадські трапези
- •Система спорідненості українців.
- •Статевовікова стратифікація.
- •Історичні типи і форми української сім’ї.
- •Структура і функції сім’ї. Розлучення.
- •Селянський двір.
- •Українська хата та інтер’єр.
- •Господарські будівлі та виробничі споруди.
- •Будівлі громадського центру.
- •Вівчарство та скотарство українців.
- •Птахівництво та бджільництво українців.
- •Мисливство, рибальство та збиральництво українців.
- •Чумацтво, лісорубство, виробництво вугілля, виготовлення драниці та гонту українців.
- •Загальні відомості про промисли і ремесла українців.
- •Художні промисли українців: ткацтво, килимарство, вишивка, в’язання, художнє плетіння, писанкарство.
- •Художня обробка шкіри, деревообробництво, гончарство, гутництво, художній метал.
- •Водний транспорт.
- •Сухопутні шляхи сполучення і транспорт українців.
- •Повсякденне харчування українців. Харчові заборони й обмеження українців.
- •Обрядово-ритуальна їжа українців.
- •Етапи формування календарно-побутової обрядності українців.
- •Українська обрядовість зимового циклу.
- •Зустріч весни. Українська обрядовість весняного циклу.
- •Літні звичаї та обряди українців.
- •Українській осінній цикл народного календаря.
- •Народження дитини та обряди перших років життя.
- •Дівування й парубкування. Дошлюбне спілкування української молоді.
- •Шлюбні звичаї українців.
- •Похоронні та поминальні обряди українців. Голосіння.
- •Загальні відомості про одяг українців.
- •Найдавніший одяг на теренах України.
- •Вбрання України-Русі х – хііі ст.
- •Український народний стрій хіv – хvііі ст..
- •Регіональні риси традиційного вбрання українців хіх – на початку хх ст.
- •Традиційний український дитячий одяг.
- •Весільне вбрання українців.
- •Класифікація, типи й види головних уборів українців.
- •Світогляд українського народу.
- •Особливості української міфології.
- •Український Олімп.
- •Поняття про духів, демонів, демонологію.
- •Народний календар. Метеорологія.
- •Медицина і ветеринарія.
- •Метрологія, математика.
- •Етноботаніка і зоологія. Грунтознавство.
- •Космогонія і астрономія.
- •Жанри українського дитячого фольклору.
- •Етнопедагогіка – національна система виховання дітей.
- •Складники національної системи виховання.
- •Народні музичні інструменти.
- •Пісенний фольклор і музичне мистецтво.
- •Українські етнографічні музеї під відкритим небом.
- •4. Львовский этнографический музей под открытым небом
- •5. Черновицкий музей под открытым небом
- •6. Закарпатский музей народной архитектуры и быта
- •7. Музей народной архитектуры, быта и детского творчества в селе Прелестное
Вівчарство та скотарство українців.
Можно предположить, что одомашнивание животных произошло за пределами современной этнической территории, а попали они к нам в процессе миграции древних палеолитических племен.
Безусловно, что давно выработалось особенно уважительное отношение волов как основной тягловой силы. С топором - и в поле тянуть плуг, и в лес по дрова, на волах видпроваджувалы покойника в последний путь.
В украинской семье всегда бережно заботились о корове - свою кормилицу.
Лошадь в хозяйстве служил транспортная тягловая сила (его запрягали в телегу или сани), а в основном его испольвали под седло для верховой езды. Можно считать, что лошадей у древних хозяйствах было немного.
Применение тягловой силы животных началось с тех пор, когда прирученную животное запрягли в плуг, чтобы освоить большие площади под хлеб. Это знаменовало собой прогресс человеческой цивилизации вообще и аграрной культуры в частности.
Вторым поворотным пунктом моментом в рациональном использовании животных для развития земледелия, а также сближение этих вагоновных форм человеческой деятельности стало применение органического животного удобрения для подкормки почвы.
Конюшни основном служили для содержания в зимнее время крупного рогатого скота, овец, коз и даже лошадь. Для свиней складывалось отдельное помещение («сажали»,»куча»). Практиковалось сооружения помещений для лошадей (конюшни), а также для овец (открытого типа без крыши). Отдельно удервали волов (в волярнях).
Для крупного рогатого скота в долинах выбирали лучщи пастбища. Пасли стадом, как правило, волы и лошади отдельно от коров. Бытовало в Украине и вигинна форма летнего слуписания скота.
В крестьянских хозяйствах Украине разводили различные породы коров. Одни из них были характерны для лесостепного и степного массивов (Холмогорская, ярославская, лебединская, черкасская), а другие - для горного.
Различали коров молочного и мясного использования.
В хозяйствах украинских крестьян были распространены определенные породы лошадей. Преимущественно их использовали для верховой езды - военных походов, дальних поездок и т.д., а также в качестве тягловой силы для участников различных земледельческих и хоких работ.
Отдельной отраслью животноводства в Украине было овцеводство, где в течение длительного времени формировались интересные традиции. Ведь овец разводили издревле, поскольку они обеспечивали крестьян необходимым: с кож и шерсти изготовляли одежду ; мясо и молоко были ценными продуктами питания ; литування в овчарнях на рильных площадях способствовало удобрения грунта.
Овцеводство в украинском крестьянском хозяйстве УЗГОджувалось с устоявшимся направлением и основами шаровтуры хозяйствования. Земледельческие основы хозяйств на боль -шинства территории Украины и в значительной степени ландшафт предопределяетвали особенности выпаса скота в целом и овец частности. Если для крупного скота были характерны Выгинный, от - Гинно и даже смешанный типы (когда коров оставляли в деревне, а волы и лошади стационарно литувались на соответствующих пастбищах), то для овец бытовало отгонного форма выпаса и только в степной зоне преобладала вигинна.
Главным персонажем в отгонное овцеводстве был старший пастух, которого больше знают в народе как старший. Именно на него возлагались обязанности по организации литування не только овец, но и всей скота, выпасался в долинах.
Традиционно сложилось, что выгоняли скот на пастбища («долинный ход») в конце мая. Это действо получило статус настоящего общественного праздника. А до этого времени слу - сали скот на толоках в селе. В течение мая хозяева готовили овцы, которых стригли и довольно своеобразно обозначали: надрезая каждой овцы ухо или закладывая в ухо дротик с пуговицей и т.п.. Тогда же выполнялись и оберигальний действа.
