- •Накопичення етнографічних знань і становлення науки.
- •Розвиток української етнології від другої половини хіх ст. До сьогодні.
- •Історико-етнографічне районування України.
- •Загальні риси етнографічних груп українського народу.
- •Етнічний склад населення в другій половині хх – на початку ххі ст.
- •Сучасні етнічні процеси в Україні. Національні меншини.
- •Етнографічна історія Кримського півострову.
- •Великі етноси Криму.
- •Антропологічні дослідження українців.
- •Сучасні антропологічні типи українців.
- •Структура і функції громади. Молодіжні громади й ініціації.
- •Громадське самоврядування українців.
- •Звичаєві норми спілкування. Традиційна етика громадського життя. Традиції колективної взаємодопомоги.
- •Осередки громадського дозвілля. Колективні громадські трапези
- •Система спорідненості українців.
- •Статевовікова стратифікація.
- •Історичні типи і форми української сім’ї.
- •Структура і функції сім’ї. Розлучення.
- •Селянський двір.
- •Українська хата та інтер’єр.
- •Господарські будівлі та виробничі споруди.
- •Будівлі громадського центру.
- •Вівчарство та скотарство українців.
- •Птахівництво та бджільництво українців.
- •Мисливство, рибальство та збиральництво українців.
- •Чумацтво, лісорубство, виробництво вугілля, виготовлення драниці та гонту українців.
- •Загальні відомості про промисли і ремесла українців.
- •Художні промисли українців: ткацтво, килимарство, вишивка, в’язання, художнє плетіння, писанкарство.
- •Художня обробка шкіри, деревообробництво, гончарство, гутництво, художній метал.
- •Водний транспорт.
- •Сухопутні шляхи сполучення і транспорт українців.
- •Повсякденне харчування українців. Харчові заборони й обмеження українців.
- •Обрядово-ритуальна їжа українців.
- •Етапи формування календарно-побутової обрядності українців.
- •Українська обрядовість зимового циклу.
- •Зустріч весни. Українська обрядовість весняного циклу.
- •Літні звичаї та обряди українців.
- •Українській осінній цикл народного календаря.
- •Народження дитини та обряди перших років життя.
- •Дівування й парубкування. Дошлюбне спілкування української молоді.
- •Шлюбні звичаї українців.
- •Похоронні та поминальні обряди українців. Голосіння.
- •Загальні відомості про одяг українців.
- •Найдавніший одяг на теренах України.
- •Вбрання України-Русі х – хііі ст.
- •Український народний стрій хіv – хvііі ст..
- •Регіональні риси традиційного вбрання українців хіх – на початку хх ст.
- •Традиційний український дитячий одяг.
- •Весільне вбрання українців.
- •Класифікація, типи й види головних уборів українців.
- •Світогляд українського народу.
- •Особливості української міфології.
- •Український Олімп.
- •Поняття про духів, демонів, демонологію.
- •Народний календар. Метеорологія.
- •Медицина і ветеринарія.
- •Метрологія, математика.
- •Етноботаніка і зоологія. Грунтознавство.
- •Космогонія і астрономія.
- •Жанри українського дитячого фольклору.
- •Етнопедагогіка – національна система виховання дітей.
- •Складники національної системи виховання.
- •Народні музичні інструменти.
- •Пісенний фольклор і музичне мистецтво.
- •Українські етнографічні музеї під відкритим небом.
- •4. Львовский этнографический музей под открытым небом
- •5. Черновицкий музей под открытым небом
- •6. Закарпатский музей народной архитектуры и быта
- •7. Музей народной архитектуры, быта и детского творчества в селе Прелестное
Селянський двір.
Это понятие включает в себя жилье, хозяйственные постройки и прилегающий к ним с производственной площадки. Вместе с садом и огородом такой двор образовывал усадьбу. Структура усадьбы (т.е. наличие или отсутствие сада или огорода), ее размеры, конфигурация, размещение в поселении зависели как от геограческих, так и от социально - экономических факторов. В украинском, в отличие от других восточнославянских народов, в частности русских, существовали исключительно открытые дворы, в которых пространство между жилыми и хозяйственными постройками не перекрывалось крышей.
Развитая структура хозяйственных занятий, значительная по раз - мерами этническая территория с неоднородными природно- климатическимми условиями и местные строительные традиции, имели определенную локальную специфику, вызвали формирование в украинском денескольких типов застройки дворов. В основу определения того или иного типа застройки положен характер присоединения хозяйстственных сооружений двора к жилью. Соответственно этому на территории Украины известны три типа застройки дворов: свободный, сомкнутый и замкнут.
При свободном типе застройки двора жилье и хозяйственные постройки размещались отдельно друг от друга. Свободно застроен двор использовался на территории всей Украины из самыхдревних времен. Он отличался простотой и приспособленностью к природно - климатическим условиям Украины. Обособленные от жилья хозяйственные постройки, особенно предназначенные для скота (конюшни, хлева, сажи и др.), обеспечивали соблюдение элементарных санитарно - гигиенических норм.
Відомо декілька варіантів вільно забудовань двору. В основу визначення того чи Іншого варіанта покладено розташо -вання у дворі житла и господарських будівель. Наприклад, на Гуцульщині БУВ Поширення безсистемних вариант Вільної за - Будови двору, при якому размещения господарських споруд відносно житла часто діктувалося умів Гірського рельєфу и НЕ виявляв якоїсь чіткої закономірності, тоб Було безсистемних.
При Гподібному варіанті Вільної забудови господарські приміщення розташовуваліся под прямимо кутом до житла. Побутувалі такоже Варіанти, при якіх УСІ Будівлі розміщаліся в один або два паралельних ряди. Останній вариант БУВ особливо Поширення: напроти житла (Наприклад, хата - сіні - комора) розташовуваліся в ряд господарські споруди (стодола, хлів, стайня та ін.), Які могли буті як окрем, так и частково або Повністю зблокованих между собою.
Для заможніх верств українського селянства були характерних вільно забудовані двори Із П -подібним, або пери- метральніт, розташуванням житлових та господарських буді - вель. Вибір того чи Іншого варіанта вільно забудовань двору БУВ зумовленості заможністю конкретного господарства, наяв - ністю земли та господарськими потребами.
Особлівість зімкнутого типу забудови двору пролягав у тому, что Житло та господарські Будівлі блокуваліся между собою и вкріваліся спільнім дахом. Відомо декілька варі - антів цього типу: однорядовій (найбільш Поширення), Г- подіб -ний і П -подібний, Який зустрічався спорадично у заможніх селян. Даній тип найбільш характерних для Карпат, зокрема західної Бойківщини, східної та центральної Лемківщини, побутував и на Поліссі. Такоже зрідка траплявся у ряді районів центральної та східної України, проте не утворював там ареалів Поширення.
Сомкнутый двор развился из свободного типа застройки и был приспособлен к хозяйствованию в сложных природно - кли - климатических условиях (труднопроходимые болотные дебри Полесья, горные районы Карпат с суровыми продолжительными зимами и большим количеством осадков и т.п.). Например, распространенный в бойков созамкнутой однорядный двор («хижина под одной побоев»), объединяюили под общей крышей чаще дом, сени, чулан, конюшню, сарай и некоторые другие помещения, позволял хозяину («хозяину») в морозный или дождливый день выполнять ряд необходимых хозяйственных работ, в том числе по уходу за скотом, практически не выходя из своей»хищные». Из сеней он мог попасть в овин («боища») или конюшни. Кроме того, такая ком - компактного застройка двора способствовала утеплению жилья и помещений для скота. Важное значение при таком типе застройки должна также экономия земельных участков, которые использовались для приусадебного хозяйства.
Во дворе замкнутого типа жилье, хозяйственные при - щения и прочные высокие ограждения, блокируясь между собой, замыкали со всех сторон двор в которое можно было попасть только через ворота или калитку. Внешне такой двор напоминал небольшую, но надежную крепость. Замкнутые дворы существовали на Полесье («пидварок»), в высокогорных районах Гуцульщины («гражда»), характерны они и для казацких хуторов Юга Украины.
Замкнутый тип берет свое начало с свободныхно застроенного двора. При его формировании, кроме естественно - клима - тических факторов, важного значения приобрела разобщенность в расленные многих Полиских и гуцульских сел и казачьих хуторов. В усло-виях, когда соседние хозяйства или хутора были расположены на значительном друг от друга, такие замкнутые дворы -»форкурник папке»защищали жителей и скот не только от холодных ветров и атмосферных осадков, но и от хищных зверей и непрошеных гостей.
Кроме названных типов застройки, существовали еще и переходные, например между свободным и сомкнутым или свободным и замкнутым. Это касается также и вариантов застройки дворов. Определенное влияние на застройку двора мало вмешательства в народное сельское строи-тельство государственного законодательства. В частности, российские и австро - венгерские строительные законы и инструкции XVIII -XIX вв. регламентировали местонахождение на усадьбе определенных зданий (сараев, риг), расположение двора по дороги или улицы, вносили определенные коррективы в народное строительство. Коллективизация и стои- Варской»розселювання»украинских крестьян в 30- е - 40 - е годы XX в. ощутимо повлияли на дальнейшее формирование усадьбы и двора. Сокращение объемов сельскохозяйственного производства в личных крестьянских хозяйствах сделало хламними ряд традиционных хозяйственных построек двора, в частности многочисленных помещений для содержания скота, хранения и обработки зерновых и т.д..
На современном этапе типы застройки дворов и их варианты в значительной мере утратили свою локальную специфику, что обусловлено как социально - экономическими факторами, так и появлением стандартных, унифицированных строительных материалов, типовых проектов застройки. Это повлекло существенное ограничение народного архитектурного творчества на селе.
