1.5. Міжнародне та українське законодавство про використання інформаційно-комунікаційних технологій в процесі соціалізації та реабілітації інвалідів

Аналіз нормативно-правової бази необхідно розпочати з констатації фундаментальних положень міжнародного правового стандарту, який проголошує права кожної особи на повний перелік особистих, політичних, економічних, соціальних, культурних, громадянських прав та свобод.

У преамбулі Загальної декларації прав людини, яка прийнята та проголошена в резолюції 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, акцентується увага на визнанні гідності, невід’ємності рівних прав, свобод та справедливості по відношенню до всіх членів людської сім’ї. У статті 1 говориться, що «всі люди народжуються … рівними у своїй гідності та правах», а у статті 2 підкреслюється обов’язкове право кожної людини «без якої б не було на те відмінності» на володіння всім спектром прав і свобод, проголошених у Декларації, що безсумнівно, стосується й осіб з обмеженими функціональними можливостями.

Отже, фундаментом здійснення процесів соціалізації та реабілітації інвалідів, основні підходи та напрями використання ІКТ в даних процесах повинні спрямовуватися на забезпечення вимог по реалізації рівних прав та можливостей для осіб з обмеженими можливостями в усіх сферах буття людини.

Результатом уваги ООН та інших міжнародних організацій до специфічних проблем осіб з обмеженими можливостями стала Всесвітня програма дій щодо інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю ООН у резолюції від 3 грудня 1982 р.

Мету розробки програми, за результатами 1981 року – Міжнародного року інвалідів, Консультативний комітет бачив у «сприянні ефективним заходам по попередженню інвалідності, відновленні працездатності та реалізації цілей «рівності» та «повної участі» інвалідів у соціальному житті та розвитку». У документі особливо підкреслюється, що інваліди не є однорідною групою, а тому вони зустрічаються в суспільному бутті з бар’єрами різного характеру, що з необхідністю вимагає специфічних шляхів для вирішення та подолання особливих проблем інвалідами різних нозологій. Виконання поставлених питань передбачає реалізацію цілеспрямованої соціальної політики держав та проведення ефективних реабілітаційно-організаційних заходів державними та недержавними соціальними службами, структурами, організаціями й окремими громадянами. Особливе місце у цій справі належить спеціальним послугам у галузі освіти, відновленні працездатності, проведенні професійно-технічної підготовки, звичайного працевлаштування або організації праці за спеціальним режимом, підкреслюється у документі.

Результатом реалізації поставлених задач повинне стати включення інвалідів у життя соціуму, загальний доступ інвалідів до усіх послуг, які надає суспільство. У цьому контексті значна відповідальність полягає на служби, органи та організації, перед якими стоять завдання по наданню інвалідам послуг такого характеру та рівня, які відповідають конкретним особистим потребам інвалідів різних нозологій. ІКТ виступають тим чинником, які у сучасних умовах розвитку спрямовують діяльність, визначену Всесвітньою програмою дій стосовно інвалідів у напрямку створення можливостей для розвитку, реабілітації особи з обмеженими можливостями, отримання інвалідом освіти та робочого місця, що є факторами формування активного члена суспільства, повноцінного суб’єкта діяльності[Всесвітня програма дій стосовно інвалідів / [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_427/print1363177876854626].

20 грудня 1993 р. на 48 сесії ООН міжнародна спільнота прийняла Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів в яких знайшли свій подальший розвиток проблеми реабілітації та соціалізації осіб з обмеженими потребами. У резолюції 48/96 Генеральної Асамблеї ООН «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» (від 20.12.1993 р.) зазначено, що правила передбачають суттєві морально-політичні зобов’язання держав, які добровільно взяли на себе повноваження по дотриманню норм міжнародних прав у забезпеченні рівних можливостей для інвалідів у сфері якості життя, всебічної участі у функціонуванні суспільства, рівності прав, свобод та обов’язків, що є «важливим внеском у загальні зусилля, спрямовані на мобілізацію людських ресурсів у всіх країнах світу».

Базуючись на Всесвітній програмі дій по відношенню до осіб з особливими потребами в Правила включені для реалізації такі концепції: інвалідність та непрацездатність, попередження інвалідності, реабілітація, забезпечення рівних можливостей. Умовами для рівноправної участі інвалідів у суспільному житті визначаються та реалізуються в рамках правил: 1) поглиблення розуміння проблеми; 2) медичне обслуговування; 3) реабілітація; 4) допоміжні послуги; 5) доступність; 6) освіта; 7) зайнятість; 8) підтримка доходів та соціальне забезпечення, 9) сімейне життя та свобода особистості[Стандартные правила обеспечения равных возможностей для инвалидов / [Електронный ресурс]. – Режим доступу: _{http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_306}].

Значним внеском міжнародної спільноти у вирішення питань та проблем інвалідів є «Конвенція ООН про права інвалідів», яка підписана 13 грудня 2006 р., ратифікована Україною 16 грудня 2009 року та набрала чинності у нашій державі 6 березня 2010 року. Мету конвенції світова громадськість бачить у «заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства»[Конвенція ООН про права інвалідів / [Електронный ресурс]. – Режим доступу: _{http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_g71/print1361275139936823}].

Практика суспільного буття надає нам приклади існування різних бар’єрів на шляху інвалідів до участі в житті суспільства як повноправних членів спільноти, активних суб’єктів діяльності. Часто зустрічаються випадки порушення прав осіб з обмеженими потребами, не забезпечуються інвалідам рівні можливості у суспільному житті.

У переліку заходів і напрямів діяльності країн та суспільств, які визначені у Конвенції по подоланню проблем інвалідів й досягненню задекларованих цілей, визначених документом, особливе місце належить феномену сучасності – інформаційно-комунікаційним технологіям, які для інвалідів є фактором розвитку, соціалізації та реабілітації. Так у міжнародному акті зазначається, що термін «спілкування» для цілей Конвенції має ознаки доступності мультимедійних та аудіо засобів, підсилювальних і альтернативних методів, доступних інформаційно-комунікаційних технологій. Для реалізації прав і свобод інвалідами всіх нозологій держави учасниці крім загальних зобов’язань планують «проводити або заохочувати … розробку … інформаційно-комунікаційних технологій, засобів, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжних технологій». Для інвалідів ІКТ виступають суттєвим чинником доступності до інформації, зв’язку, освіти, професійної підготовки. Тому завдання полягає у заохоченні доступу інвалідів до нових ІКТ і систем, зокрема Інтернету, проектування, розробка, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій.

Особливе значення, звертає увагу Конвенція, ІКТ мають у забезпеченні індивідуальної мобільності інвалідів з максимально можливим ступенем їхньої самостійності на основі сучасних електронних пристроїв. Доступ до світової Мережі, орієнтування, пошук необхідної інформації, відпочинок інвалідів багато у чому залежить сьогодні від надання інформації через Інтернет на рівні доступності для осіб з особливими потребами. Надзвичайно актуальна сформульована проблема для людей, які мають глибокі порушення зору.

Одним з основних елементів буття людини виступає сфера праці, особливо важливим цей аспект є для осіб з обмеженими можливостями. Тому Генеральна конференція Міжнародної організації праці ухвалила 20 червня 1983 року Конвенцію про професійну реабілітацію інвалідів, основна мета якої полягає у забезпеченні «інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції» [Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_065]. Використання ІКТ значно розширює спектр можливостей, відкриває нові шляхи та надає додаткові методи особам із специфічними потребами під час працевлаштування.

Отже, міжнародна спільнота вирішенню проблем інвалідів надає особливу увагу, а ІКТ, підкреслюється в документах ООН, виступають важливим чинником соціалізації та інтеграції осіб із специфічними потребами в активне суспільне життя. Особливе значення інформаційно-комунікаційним технологіям міжнародна спільнота відводить при вирішенні питань освіти, професійної підготовки, працевлаштування, доступу інвалідів до інформаційних ресурсів, загального розвитку, що надає можливість інвалідам стати суб’єктами суспільної діяльності.

Європейська спільнота також дуже уважно ставиться до вирішення питань соціалізації та суспільної інтеграції інвалідів, створення умов для формування активних суб’єктів буття.

Європейською соціальною хартією (переглянутою), прийнятою 3 травня 1996 року та ратифікованою Україною 14 вересня 2006 року визначені основні права та принципи, які країни континенту визнають метою своєї політики та зобов’язуються запроваджувати усіма відповідними засобами, необхідними для реалізації прав і свобод кожною особою в повному обсязі. Права та свободи, зазначені Хартією є обов’язковими для країн, що взяли на себе ці зобов’язання у сферах: права на працю, на її безпечні та здорові умови зі справедливою винагородою, права на створення організацій, укладання колективних договорів, професійної орієнтації та підготовки, охорони здоров’я та материнства, права на соціальне забезпечення та допомогу, користування послугами соціальних служб, захист сім’ї, дітей, підлітків та осіб похилого віку у соціальній, правовій, економічній сферах та інших фундаментальних галузях суспільного буття.

Особливе значення акту, в контексті дослідження, належить статті 15 документу, у якій «з метою забезпечення інвалідам … ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства» встановлюються конкретні зобов’язання країн, що ратифікували Хартію, по реалізації заходів для забезпечення інвалідам можливості орієнтуватися в просторі, соціумі, інформаційному потоці, в отриманні якісної сучасної освіти, професійній підготовці, сприянні доступу до роботи. У справі поглиблення інтеграції та участі осіб з особливими потребами у життєдіяльності соціуму документ акцентує особливу увагу на необхідності забезпечення «технічної допомоги» інвалідам, яка спрямовується на подолання перешкод та бар’єрів на їхньому шляху до активної суспільної діяльності, повної реалізації прав і свобод [Європейська соціальна хартія (переглянута) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: _{http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_062/page}].

Акцентуючи особливу увагу на проблемах інвалідності, необхідності проведення послідовної політики і скоординованих дій країн Європи по забезпеченню права людей з обмеженими можливостями на незалежність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства, Комітет міністрів Ради Європи 5 квітня 2006 року на 961-му засіданні Постійних представників міністрів затвердив Рекомендацію Rec(2006)5 Комітету міністрів державам-членам про План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках [Рекомендація Rес(2006)5 Комітету міністрів державам-членам про План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mlsp.gov.ua/document/79299/Неофіційний переклад.doc].

У рекомендації особливо підкреслюється наступність Плану дій Ради Європи по вирішенню проблем інвалідів. Звертається увага, що Малагська міністерська Декларація стосовно людей з обмеженими можливостями «Просування до забезпечення повноправної громадянської участі людей з обмеженими можливостями», ухвалена на Другій європейській конференції міністрів, відповідальних за політику інтеграції людей з обмеженими можливостями 7-8 травня 2003 року, у формі Рекомендації № К(92)6 про послідовну політику, спрямовану на підтримку людей з обмеженими можливостями, принесла позитивні результати як на національному, так і на міжнародному рівнях. Але з того часу у суспільстві відбулися значні зміни, які вимагають нових підходів, розробки нових стратегій для вирішення проблем людей з особливими потребами, визнання та реалізації їхніх соціальних прав та прав людини. Тому мета Плану дій спрямовується саме на організацію захисту прав людини, заборону дискримінації, забезпечення повноправної громадянської участі у суспільному житті людей з обмеженими можливостями. Документ «покликаний стати «маршрутною картою» у реалізації політики країн Європи в зазначеному напрямі.

Основоположними принципами функціонування Плану дій визначаються наступні положення: дотримання прав людини і відмова від дискримінації, підвищення рівня автономії, свобода вибору і якості життя осіб з обмеженими можливостями, закріплення у суспільстві усвідомлення того, що «інвалідність є складовою частиною розмаїття людського суспільства», врахування відповідних міжнародних та європейських документів, забезпечення гарантій користування своїми правами найбільш уразливих категорій населення (дітей, молоді, мігрантів, інвалідів, осіб похилого віку), зобов’язання суспільства по відношенню до всіх громадян по мінімізації наслідків інвалідності, включення їх в активне соціальне буття. Методами вирішення поставленої мети та реалізації завдань, зазначених у Плані дій є задоволення потреб «людей з обмеженими можливостями через надання якісних та інноваційних послуг».

Напрямки дій, які є основою складу Плану, охоплюють фундаментальні сфери суспільного та особистого існування людини. Зупинимось на сферах суспільного життя, використання ІКТ в яких є найбільш доцільним та ефективним: «Інформація і комунікація», «Освіта», «Зайнятість, професійна орієнтація і професійна підготовка», «Реабілітація». Але зазначений тезис ні в якому разі не заперечує і не виключає необхідності, можливості та обов’язковості використання функціональних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій по реалізації інших напрямів Плану дій.

У документі зазначається, що у сучасному світі проблема доступу до інформації та комунікації є основним чинником для людини з обмеженими можливостями у розвитку і використанні свого творчого та інтелектуального потенціалу. Завдання полягає у створенні умов при яких інвалідам державними та недержавними службами, організаціями, структурами забезпечується можливість «одержувати та поширювати інформацію на рівних умовах в порівнянні з іншими членами суспільства». Тому увага акцентується на новітніх технологіях, за допомогою яких громадяни забезпечують взаємне спілкування, керують своїми справами, отримують доступ до системи послуг та інформації, здійснюють комунікацію в цілому, такими як: Інтернет, оn-лайнові системи спілкування, відеотелефони і т. ін. Використання досягнень технічного прогресу всіма громадянами, особливо людьми з обмеженими можливостями, виступає суттєвим фактором інтеграції інвалідів у сучасне суспільство.

Рівний доступ до освіти є базовою вимогою до урядів держав по досягненню «соціальної інтеграції та незалежності людей з обмеженими можливостями», а зайнятість, професійна орієнтація і професійна підготовка є «основними чинниками соціальної інтеграції та економічної незалежності» інвалідів, підкреслюється в документі.

Елементами позитивного вирішення поставлених проблем є прогресивні перетворення, які зазнала Європа наприкінці ХХ століття. Особливе значення серед них надається розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, які відкривають нові методичні та організаційні підходи до вирішення проблем інвалідів, наприклад, запровадження дистанційної освіти. У сфері праці інвалідів є технічна можливість забезпечення дистанційного доступу до робочого місця на основі комп’ютерних технологій, доступу до інформації в питаннях зайнятості тощо.

Новітні технології значно підвищують рівень особистої автономії людей з обмеженими можливостями, науково-технічні досягнення та сучасні розробки здатні забезпечити економічну незалежність осіб з особливими потребами, дозволяють їм досягти реалізації фізичних, психічних, соціальних і професійних можливостей.

Отже, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, поряд з іншими прогресивними перетвореннями та досягненнями сучасності, створюють можливість заміни парадигми медичного підходу до проблем інвалідності на соціальний, в основу якого покладено права людини, а також реалізовується основна ціль – повне включення інвалідів в активне життя суспільства в якості повноправних суб’єктів діяльності.

Важливим кроком у справі соціалізації та реабілітації інвалідів, просування захисту політичних, цивільних, соціальних, культурних і освітніх прав стала Рекомендація СМ/Rес(2009)8 Комітету міністрів державам-членам щодо досягнення повноцінної участі завдяки Універсальному проектуванню і дизайну, яка прийнята Комітетом міністрів 21 жовтня 2009 р. на 1068-му засіданні представників міністрів [Рекомендація CM/Rec(2009)8 Комітету міністрів державам-членам щодо досягнення повноцінної участі завдяки Універсальному проектуванню і дизайну / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coe.int/t/e/social_cohesion/soc-sp/CMRec(2009)8%20UD%20Ukrainien.pdf].

У рекомендації підкреслюється, що використання принципів Універсального проектування і дизайну не обмежується вирішенням проблем більшої доступності будівель для інвалідів, а є невід’ємною складовою політики та планування доступності для інвалідів в усіх галузях суспільного життя, таких як транспорт, послуги, туризм, продукти та товари, працевлаштування та освіта тощо. Особлива увага в документі звертається на реалізацію політики «рівних можливостей» в процесі використання інвалідами систем інформаційно-комунікаційних технологій та отримання інформації. Завдання полягає у забезпеченні для осіб з обмеженими можливостями всеохоплюючого доступу до систем комунікації та інформаційних ресурсів.

У галузі освіти принципи Універсального проектування і дизайну вимагають створення навчальних матеріалів в такій формі, щоб вони відповідали можливостям сприйняття та використання в навчальному процесі інвалідами всіх нозологій. Вирішення поставленої проблеми піднімає значення ІКТ в реалізації концепції Універсального проектування і дизайну. Питання стосується також доступності самих інформаційних технологій і процесу комунікації, що особливо актуально для осіб з глибокими порушеннями зору та важливо для малорухомих груп інвалідів.

Значення ІКТ для вирішення питань соціалізації та реабілітації інвалідів в документах європейської спільноти особливо підкреслюється у реалізації процесу забезпечення участі осіб з обмеженими можливостями в політичному та громадському житті. У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи (2011)14 державам-членам, прийнятій 16 листопада 2011 року на 1126 засіданні заступників міністрів визнається, що з кінця ХХ століття в міжнародному праві інваліди вже не розглядаються, як пацієнти та об’єкти благодійності, а презентуються в якості суб’єктів прав і повноправних громадян, які при взаємодії з соціальними бар’єрами і бар’єрами середовища можуть стикатися з перешкодами відносно участі в житті суспільства. Для подолання бар’єрів та перешкод у громадянському та політичному житті необхідно, підкреслюється в рекомендаціях, реалізувати принципи: рівних прав і можливостей; доступності; недискримінації при здійсненні правової дієздатності; допомоги в ухваленні рішень і вільний вибір для інвалідів; освіта і підготовка в області участі в процесах демократії; включення інвалідів у процеси ухвалення рішень. Серед заходів, які пропонуються державам-членам Комітетом міністрів особливе місце належить ІКТ. Зазначається, що інформаційно-комунікаційні технології доцільно використовувати для запобігання будь-якій можливій дискримінації інвалідів шляхом надання відповідної інформації з питань участі у політичному та громадянському житті; відкриття доступу особам з обмеженими можливостями до комунікації, інформації, процедур і технічних засобів, пов’язаних з їхніми політичними та громадянськими правами.

Для реалізації принципу доступності, в першу чергу до інформації та в процесі комунікації, необхідно реалізовувати принципи універсального дизайну на реалізацію і поширення нових технологій, для чого доцільно включити «технології і устаткування допоміжного характеру, які могли б сприяти участі інвалідів в політичному і громадському житті» [Рекомендация CM/Rec(2011)14 Комитета министров государствам-членам об участии лиц с ограниченными возможностями в политической и общественной жизни/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk.].

Отже, європейські структури спрямовують зусилля на забезпечення повного обсягу прав та свобод інвалідам, прикладають значні зусилля для надання можливостей вільного користування досягненнями у політичній, громадській економічній сферах буття шляхом реалізації відкритого доступу до інформаційних ресурсів, створення та розповсюдження інформаційних матеріалів, забезпечення широкої комунікації. ІКТ у зазначених процесах виступають одним із важливих чинників успішного досягнення результатів процесів соціалізації та реабілітації інвалідів, інтеграції в активне життя соціуму.

Законодавство України у галузі соціалізації та реабілітації осіб з особливими потребами реалізує в повному обсязі рекомендації зазначені у рішеннях ООН та європейських міждержавних структур. У законах та підзаконних актах акцентується увага на функціональних можливостях ІКТ та їхньому місці в процесах інтеграції інвалідів в активне суспільне життя.

Нормативно-правова база нашої держави у цьому питанні ґрунтується на Конституції України і складається із Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (від 21.03.1991 року № 875-ХІІ), «Про соціальні послуги» (від 19.06.2003 року № 966-VI), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (від 06.10.2005 року № 2961-ІV), «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів» (від 22.12.2011 року, № 4213-VI) й інших нормативно-правових актів нашої держави та системи міжнародних документів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

В Конституції України, розділі ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», зазначено, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ст. 21). Також у статті 24 документу підкреслюється, що у нашій державі не можуть існувати обмеження ні за якими ознаками. Зазначені положення є основою життєдіяльності країни, принциповою позицією нашої держави, базою функціонування органів законодавчої, виконавчої влади, Президента України, центральних та місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування у справі вирішення питань соціалізації та реабілітації інвалідів.

Доцільно також акцентувати увагу на статті 34 Конституції України, яка кожній особі надає право на використання інформації у сприйнятий спосіб, що є основою для забезпечення вільного доступу до електронних ресурсів інвалідами різних нозологій, широкого використання ними можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.[Конституція України / [Електроний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua.]

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (від 21.03.1991 року № 875-ХІІ) визначаються основи соціального захисту осіб з обмеженими можливостями, гарантуються їм рівні з усіма іншими громадянами права для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, спрямовується державна діяльність на створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізовувати права та свободи людини і громадянина, вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.

У статті 4 закону підкреслюється, що діяльність державних соціальних органів, служб та організацій по соціалізації, реабілітації та соціальному захисту інвалідів спрямовується на виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі у сфері інформації та зв’язку. Зазначене положення спрямовує діяльність державних та недержавних структур на широке використання ІКТ для досягнення поставлених завдань. В законі акцентується увага на необхідності врахування індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів кожної особи до освіти, праці, культури і т.і., що особливо важливо для інвалідів та ефективно реалізується на основі функціональних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.

Одним з принципових положень закону виступає тезис про застосування принципу універсального дизайну в процесі захисту, соціалізації та реабілітації інвалідів. Основним положенням універсального дизайну виступає доступність, а складовим елементом принципу доступності, в контексті впровадження універсального дизайну, виступають ІКТ, які займають у цьому процесі особливо важливе та принципове місце [Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» / [Електроннй ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua].

Систему організаційних і правових засад соціальних послуг, у тому числі й особам з обмеженими можливостями, у нашій державі регулює закон «Про соціальні послуги» (від 19.06.2003 року № 966-VI), який визначає основні засади і принципи надання соціальних послуг. Серед значного спектру державних заходів законодавець визначає ряд напрямів по вирішенню проблем осіб з обмеженими можливостями, якими виступають, наприклад, засади «створення умов для самостійного розв’язання життєвих проблем, що виникають». Серед принципів надання соціальних послуг доцільно звернути увагу на положення статті 3 закону, де підкреслюються принципи індивідуального підходу, «доступність та відкритість», реалізація яких в повному обсязі без використання інформаційно-комунікаційних технологій дуже проблематична

Також у законі, серед значного та всеохоплюючого переліку соціальних послуг, особливо акцентується увага на інформаційних послугах, які передбачають, згідно нормативно-правового акту, «надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги)» [Закон України «Про соціальні послуги» / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua].

Отже, без використання сучасних досягнень інформаційного суспільства у вигляді ІКТ та без включення в практичну діяльність всього переліку їхніх функціональних особливостей сьогодні не можливе в повному обсязі виконання зазначеного положення як на державному так і на регіональному рівні. Для вирішення поставленої задачі доцільна реалізація принципів універсального дизайну, які забезпечать доступ до інформаційних послуг (просвітницького та довідкового характеру в тому числі) інвалідам всіх нозологій на основі диференціації та індивідуального підходу.

На забезпечення вільного та широкого доступу кожної особи до інформаційних ресурсів і до Інтернету, вирішення актуальних завдань розвитку демократії, гласності та відкритості функціонування державних органів та структур спрямовані Укази Президента України («Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади» (від 17.05.2001 року № 325/2001), «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади» (від 01.08.2002 року № 683/2002) тощо та постанови Кабінету міністрів України («Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (від 04.01.2002 року № 3), «Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади» (від 29.08.2002 року № 1302) тощо).

У наведених документах висувається вимога гаранта Конституції України до органів виконавчої влади по розширенню можливостей доступу населення до інформаційних ресурсів, вдосконалення способів подання інформації, розвиток мережі Інтернет в Україні, що безумовно, є важливим складовим елементом соціалізації та реабілітації інвалідів в умовах інформаційного суспільства. Президент України акцентує увагу на «недопущенні обмеження права на отримання відкритої інформації», що є безпосереднім чинником забезпечення конституційних прав на інформацію кожної особи взагалі та осіб з обмеженими можливостями зокрема.

Президент України в указі «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 01.06.2005 року № 900/2005) вимагає від Кабінету міністрів України створити сприятливі умови «для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до інформаційного простору, зокрема шляхом адаптації інформаційно-комунікаційних систем до потреб людей з вадами зору та слуху» [Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua].

В указі «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 18.12.2007 року № 1228/2007) Президент ставить завдання Міністерстві транспорту та зв’язку України про необхідність вирішення питань «щодо надання особам з обмеженими фізичними можливостями послуг з доступу до глобальної інформаційної мережі Інтернет на пільгових умовах»[Указ Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua].

Отже, в рамках правотворчої діяльності Президента України вирішенню питань соціалізації та реабілітації інвалідів надається значна увага. Серед системи заходів, виконання яких гарант Конституції вимагає від виконавчої гілки влади, особливе місце належить функціональним можливостям, які вони надають.

Складовою частиною діяльності суспільства по вирішенню проблем осіб з обмеженими можливостями виступає реабілітація. Реабілітація – це процес відновлення, повернення фізіологічного статусу організмові після зміни функціонального стану до вихідного (або наближення до нього) стану відносної рівноваги. Соціальна реабілітація передбачає комплекс заходів, у тому числі й на основі інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на якнайшвидше і повніше відновлення прав людини, соціального статусу, здоров’я, дієздатності, зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, які були порушені чи обмежені внаслідок впливу певних обставин[Все про соціальну роботу [Текст]: [Навчальний енциклопедичний словник-довідник] / За науковою ред. В.М. Пічі. Вид2-ге,виправлене, перероблене та доповнене. – Львів: «Новий Світ», 2013. – 616 с., с. 369].

Указом Президента України «Про заходи щодо створення сприятливих умов для забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації інвалідів» (від 27.12.2005 року № 1845/2005) процес реабілітації інвалідів визначається «одним із пріоритетів діяльності органів виконавчої влади» [Указ Президента України «Про заходи щодо створення сприятливих умов для забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації інвалідів» / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua].

Законодавчо основні завдання в сфері реабілітації інвалідів зазначені у Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (від 06.10.2005 року № 2961-ІV). Серед переліка поставлених задач у законі особлива увага звертається на заходи реалізація яких, у сьогоднішньому соціумі не можлива без інформаційно-комунікаційних технологій. До таких завдань реабілітації можемо віднести: «створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення та компенсація порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності», забезпечення безперервності та комплексності відновлювальних заходів і методик, а також «доступність технічних засобів реабілітації» тощо.

Законом ставиться завдання центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування по забезпеченню доступності інвалідам всіх нозологій інформації, участі зазначених структур влади у створенні і підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності, забезпечення професійної, трудової та соціальної адаптації інвалідів, забезпечення їхньої освіти та професійної орієнтації.

Стаття 24 закону визначає повний перелік реабілітаційних заходів для інвалідів. Серед зазначених положень звертаємо увагу на елементи системи реабілітації, що спрямовують увагу на технічний комплекс, складовою частиною якого необхідно вважати й засоби ІКТ – соціальну реабілітацію, соціальну допомогу, професійну орієнтацію, професійну адаптацію тощо [Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» / [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show].

Діяльність Кабінету міністрів України на забезпечення широкого використання ІКТ в процесах соціалізації та реабілітації інвалідів, інтеграцію їх у суспільне життя спрямовує Указ Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 19.05.2011 року № 588/2011). В документі підкреслюється необхідність «створення безперешкодного середовища для інвалідів по зору, слуху, з ураженнями опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення». Зазначений фронт дій Кабінету міністрів України спрямовується на виконання Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі в 2006-2015 роках (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи Rес(2006)5). А реалізація принципів Універсального дизайну й забезпечення доступності інвалідам в першу чергу до ресурсів «інформаційного середовища» створює додаткові умови для реабілітації та соціалізації інвалідів [Указ Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua].

Отже, розвиток інформаційного суспільства надає додаткові можливості для повноцінного вирішення проблем реабілітації та соціалізації інвалідів, відкриває нові шляхи, розробляє сучасні підходи та методики вирішення проблем інвалідів.

Інформаційні технології настільки швидко та всеосяжно інтегруються у життя суспільства, що з необхідністю постає проблема матеріального забезпечення інвалідів інформаційно-комунікаційними засобами у централізованому порядку. Наприклад, людей з глибокими порушеннями зору, тотально незрячим, а також малорухомі категорії інвалідів доцільно забезпечити, засобами електронного спілкування: спеціальними мобільними телефонами, планшетами, смартфонами, GPS-навігаторами, комп’ютерами з мобільними модемами для забезпечення роботи в Інтернеті або іншими персональними інформаційними засобами комунікації, які будуть сприяти підвищенню якості життя інвалідів, відкриють доступ до глобальних інформаційних ресурсів та до всіх видів інформаційних ресурсів.

На необхідності вирішення цього питання зупиняється Президент України, який в Указі «Про заходи щодо створення сприятливих умов для забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації інвалідів» (від 27.12.2005 року № 1845/2005) ставить перед Кабінетом міністрів України завдання про необхідність вжити заходи щодо опрацювання питання по розширенню номенклатури вітчизняних технічних та інших засобів реабілітації [Указ Президента України «Про заходи щодо створення сприятливих умов для забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації інвалідів» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ ].

Особи з обмеженими можливостями, як було зазначено вище, складають значну групу населення нашої країни. Згідно зі статтями 1 та 13 Закону України «Про захист прав споживачів» (від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ) захист інвалідами своїх прав у галузі споживання товарів та послуг, підписання договорів та здійснення необхідних правочинів, як і іншими категоріями громадян, передбачається у тому числі на основі використання засобів «дистанційного зв’язку-телекомунікаційних мереж, … телебачення, інформаційних мереж, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані». Законом також передбачено, що інформація про продукцію може доводитися «за допомогою засобів дистанційного зв’язку» (ст. 15), а у статті 17 підкреслюється, що «застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається» [Закон України «Про захист прав споживачів» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua].

Отже, спрямування діяльності органів влади, служб та організацій на розширення використання інвалідами ІКТ у сфері споживання товарів та послуг – один з аспектів забезпечення прав осіб з обмеженими можливостями, шлях до їхньої соціалізації, включення в суспільне буття в якості суб’єкта діяльності.

Важливе значення в контексті проблеми, що розглядається, мають положення частини другої статті 17 зазначеного закону. Справа в тому, що сьогодні все більш широке використання отримують можливості здійснення оплати товарів та послуг за допомогою електронних платіжних засобів, у тому числі за допомогою Інтернет. У документі підкреслюється, що «споживач має право … на вільне використання електронних засобів», що для осіб з обмеженими можливостями є суттєвим фактором активного включення в діяльність суспільства, забезпечення прав та свобод у сфері купівлі товарів та отримання послуг.

Широке використання ІКТ у справі соціалізації та реабілітації інвалідів законодавець передбачає у Законі України «Про доступ до публічної інформації» (від 13.01.2011 року № 2939-VІ) [Закон України «Про доступ до публічної інформації» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2939-17]. Нормативно-правовий акт «визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного (підкреслено нами) на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес» на основі прозорості та відкритості. Зазначені права гарантуються «обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати» її. ІКТ створюють можливість використати це право в повному обсязі, наприклад, інвалідами маломобільних нозологій та людьми з глибокими порушеннями зору. Принципи «рівноправності», «прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень», які зазначені у законі, забезпечують за допомогою офіційних веб-сайтів в мережі Інтернет реалізацію політичних, економічних, громадянських, культурних та соціальних прав інвалідів, як на регіональному так і загальнодержавному рівнях.

Документом, який спрямовує зусилля виконавчої гілки влади на забезпечення прав, а відповідно, на соціалізацію та реабілітацію інвалідів, виступає Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України (від 01.08.2012 року № 706). Одним із засобів забезпечення реалізації прав та задоволення потреб інвалідів, як і інших громадян виступають також ІКТ. Програма ставить завдання по забезпеченню доступу інвалідів «до об’єктів … інформації». Результат реалізації програми уряд бачить у забезпеченні до 2015 року доступності для «сприйняття особами з ураженням органів зору і слуху інформації, що міститься на офіційних веб-сайтах державних органів», у 100 % обсязі; розроблення програмного забезпечення для доступу інвалідів з ураженнями органів зору до україномовної текстової інформації на моніторі комп’ютера або дисплеї мобільного телефону; розробку, вдосконалення виробництва та використання засобів реабілітації, які підвищують індивідуальну мобільність. В умовах інформаційного суспільства доцільно до таких засобів віднести GPS-навігатори, смартфони та планшети, які оснащені мобільними засобами доступу до Інтернету, що забезпечує просторову орієнтацію та навігацію інвалідів, особливо з глибокими порушеннями зору та тотально незрячих.

Отже, міжнародне, у тому числі й українське законодавство, спрямовує скоординовану діяльність спільноти на послідовну реалізацію політики по переходу від медичної парадигми інвалідності до соціальної моделі.

Система нормативно-правових актів, які передбачають цілеспрямовані, послідовні заходи, морально-політичні зобов’язання державних й недержавних структур і служб по соціалізації та реабілітації інвалідів, спрямовує діяльність на широке використання функціональних можливостей ІКТ. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології у вирішенні поставлених завдань виступають додатковим чинником реалізації принципів універсального проектування та дизайну, подолання соціальних бар’єрів та бар’єрів середовища, забезпечення доступу інвалідів до всіх галузей суспільного життя, відкривають їм додаткові можливості для забезпечення рівних прав і свобод. ІКТ виступають чинником активної участі інвалідів у всіх сферах суспільного життя на умовах самостійності, суттєво впливають на здатність осіб з обмеженими можливостями вести повноцінний спосіб життя, згідно з індивідуальними здібностями. Суттєве значення у цьому аспекті отримує необхідність централізованого забезпечення інвалідів певних нозологій засобами доступу до сучасного інформаційного простору та пристроями цифрової комунікації з метою задоволення інформаційних потреб, підняття якості їхнього життя, формування суб’єктів діяльності нашого соціуму.