• Характеристика технологічного обладнання і шкідливих речовин, що виділяються.

Валовий вихід шкідливої речовини від технологічного обладнання підприємства визначається за формулою

М= (q_пт*t*N*k*3600)/10⁶,

де q_пт – питомі виділення шкідливих речовин від технологічного обладнання, т/рік;

t – години праці обладнання за рік, год/рік (значення за таблицею варіантів);

N – кількість одиниць обладнання, шт.;

k – коефіцієнт завантаження обладнання (у проекті допускається приймати рівним 1).

Приклад розрахунку.

М_ацетон=(0,14*1200*2*1*3600)/10⁶=0,121 т/рік

М_аміаку=0,015, М_{бензолу}=0,151, М_{етилацетат}=0,014, М_{спирт етиловий}=0,047.

(Валовий вихід шкідливої речовини розраховується окремо для кожної речовини).

Результати розрахунків зводимо в таблицю,наприклад:

№ п/п	Назва речовини	Кількість шкідливих речовин
		qі, т/рік	М, т/рік
11	Аміак	0,014	0,015

Загальна кількість шкідливих речовин, що виділяються у т/рік, визначається шляхом складання всіх забруднень за розрахунковою формулою

М_∑=∑М_і,

де М_∑ - кількість забруднюючих речовин, т/р;

М_і – кількість шкідливих речовин, які виділяються в усіх технологічних процесах.

Приклад розрахунку.

М_∑=0,121+0,151+0,014+0,015+0,047=0,348 т/рік.

• Розрахунок розсіювання шкідливих речовин від одиночного точкового джерела викиду.

Розрахунок розсіювання забруднюючих речовин у повітрі здійснюється на основі визначення концентрації шкідливих речовин у приземному шарі повітря. Величина максимальної концентрації кожної речовини С_м, мг/м³, у приземному шарі атмосфери не повинна перевищувати величини максимально разової гранично допустимої концентрації (ГДК), яка встановлена санітарними нормами і правилами проектування промислових підприємств. Приземні максимальні концентрації шкідливих речовин не повинні перевищувати 0,8 ГДК.

Величина максимальної приземної концентрації шкідливих речовин визначається за формулою:

С_м= А*М*F*n*К/Н^4/3,

де

К= D/(8*V₁)

А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери, який визначає умови вертикального та горизонтального розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі. Коефіцієнт А приймається для несприятливих умов, за яких концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі від джерела викиду досягають максимального значення: для субтропічної Середньої Азії – 240, для Казахстану, Кавказу, Молдавії – 200, для Уралу, України -160, для центральної частини Європейської території – 120. Для інших територій коефіцієнт А приймається за східними кліматичними умовами турбулентного обміну в цих регіонах;

F – безрозмірний коефіцієнт, який ураховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосферному повітрі, приймається за 1;

М – кількість шкідливої речовини, що викидається в атмосферу, г/с;

n – безрозмірні коефіцієнти, які враховують умови входу газоповітряної суміші з устя джерела викиду( у проекті приймається за 1)

Н – висота джерела над рівним землі, м(таблиця варіантів);

V₁ – об’єм газоповітряної суміші, яка викидається в атмосферу, визначається за формулою

V₁=(D²*π*w)/4

де D – діаметр устя джерела викиду, м (таблиця варіантів);

w – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з устя джерела викиду, м/с (12 м/с);

ΔТ – різниця між температурою газоповітряної суміші і температурою навколишнього атмосферного повітря, яка приймається рівною середній температурі зовнішнього повітря заданого місяця року(таблиця варіантів).

Приклад розрахунку.

См_{ацетону}=160*0,121*1*1*0,005/30^4/3=0,0011 мг/м³

К=2,5/8*58,875=0,005 V₁=(2,5²*3,14*12)/4=58,875