Магістрант повинен знати:

• загальні питання організації наукової роботи;

• етапи виконання наукової роботи;

• вимоги до категоріального термінологічного аппарату;

• вимоги до оформлення наукової роботи;

• вимоги до педагогічного наукового дослідження;

• вимоги до методичного наукового дослідження;

• основні та допоміжні методи дослідження в педагогіці;

• основні та допоміжні методи дослідження в методиці навчання іноземних мов;

• процедуру захисту наукової роботи відповідного типу;

• процедуру подання заявки та участі у науковій конференції;

• регламент проведення конференції і правила поведінки її учасників.

Магістрант повинен уміти:

• дотримуватися графіка виконання наукового дослідження;

• ефективно та раціонально опрацьовувати наукову літературу;

• дотримуватися вимог до категоріального термінологічного апарату;

• обирати релевантні методи наукового дослідження у відповідній галузі;

• користуватися основними та допоміжними методами педагогічного дослідження;

• користуватися основними та допоміжними методами дослідження в методиці навчання іноземних мов;

• дотримуватися сучасних вимог до оформлення рукопису наукової роботи;

• дотримуватися процедурних правил під час захисту наукової роботи;

• оприлюднити результати свого наукового дослідження на науковій конференції;

• підготувати статтю чи тези за результатами свого наукового дослідження та подати їх до публікації.

Дуже коротко, але треба згадати й про загальні питання організації наукової роботи, а саме: про робоче місце, технічне оснащення, гігієну розумової праці.

Загальновідомо, що для досягнення дійсно вагомого результату виконавцеві необхідно мати досконалий інструмент. Неможливо написати шедевр чи зіграти витончений музичний твір, не маючи під рукою високоякісних фарб і пензля чи гарного музичного інструмента. Як зазначають у своїй праці «Методика організації науково-дослідної роботи» (2000 р.) Г.І. Артемчук, В.М. Курило і М.П. Кочерган, для успішної наукової роботи дослідник має також подбати і про належне оснащення свого робочого місця, дотримуватися правил гігієни розумової праці.

Ці елементарні речі відомі кожному студентові ще зі шкільної лави. Всі чули про те, що світло повинно падати на робочу площину стола зліва; що освітлення має бути достатнім (не занадто сильним, але й не занадто слабким); що стілець має бути зручним, а коліна під час сидіння мають утворювати прямий кут; що книжки і необхідні довідники мають розташовуватися під рукою; олівці, ластики, лінійка й інші канцелярські прилади повинні бути на своєму постійному місці, щоб не витрачати дорогоцінний час на їх пошуки. Також усі знають про те, що треба робити перерви під час напруженої розумової діяльності; треба провітрювати приміщення, бо мозок потребує багато кисню; треба достатньо спати, бо від перевтоми послаблюється увага і падає продуктивність розумової праці. І ще багато правил, яких ми не завжди дотримуємося, а порушивши їх, переконуємося, що вони були вироблені нашими попередниками недаремно.

Виконуючи домашні завдання, ми можемо інколи дозволити собі відволіктись, бо це не дуже вплине на нашу загальну успішність. Коли ж ми працюємо над серйозною науковою проблемою, нам потрібно сконцентрувати всю увагу, утримувати в пам’яті дуже багато інформації різного рівня складності, шукати логічні зв’язки між різними поняттями, поглядами і судженнями, співставляти, систематизувати, класифікувати, робити узагальнення й умовиводи. Думка плинна, і її дуже легко втратити. Її важко утримати, а ще важче точно сформулювати і зафіксувати на папері / у комп’ютері. Комп’ютер – геніальний витвір людського розуму. Він дає можливість не лише вербалізувати думку, але й з часом повернутися до неї, щоб уточнити, допрацювати її формулювання.

Науковцеві, на відміну від письменника, постійно треба дбати не лише про точність формулювань, але й про їх обсяг. Формат наукових творів – статті, тез, дисертації та ін. – ставить досить жорсткі вимоги до обсягу, яких треба дотримуватися. Наприклад, беручи участь у міжнародних конференціях, треба бути готовим одночасно з заявкою на участь послати не лише тему, але й анотацію майбутньої доповіді. При цьому вказується обсяг анотації – не менше 50 і не більше 70 слів. Тези доповіді не мають перевищувати 300 слів, а стаття – 20 000 знаків з пробілами. Іншими словами, науковець має думати не лише про тему та зміст свого твору, але й про відповідність його формату.

Все це вимагає дійсно великого розумового напруження. Тому все, що відволікає увагу (музика, сторонній шум, розмови, телефонні дзвінки тощо), створюють додаткові перепони і гальмують процес мислення. Звідси втрати часу і, зрештою, результативності розумової роботи. Отже, висновок один – треба дослухатися до порад тих, хто вже пройшов цей тернистий шлях, і скористатися їхнім досвідом, втіленим у правилах гігієни розумової праці.