6.Право і управління

Суспільство складна, цілісна, динамічно самокерована система. Управління суспільством - значить визначати поведінку людей і їхніх колективів, спрямовувати їх функціонування й розвиток, уводити його в певні рамки, цілеспрямовано його упорядковувати.(1, 76)

З поняттям управління тісно пов’язане і інше визначення, а саме - право. Неможливо уявити управління суспільством без чітких встановлених правил поведінки, а конкретніше без правових норм.

Право - це система норм, що виражені в законах, інших джерелах, які визнаються державою і є загальнообов'язковим для виконання.

Право – цс і засіб, і основний інструмент управління соціальними об'єктами й одночасно регулятор управлінської діяльності, який визначає правові основи організації і здійснення управління, компетенцію його органів, зміст, форми і методи їхньої діяльності.(10, 230 )

Серед науковців існують дві найпоширеніших концепції співвідношення права і управління.

Перша – нормативістська, бюрократична – канонізує роль права. Людина в суспільстві позбавляється будь-якої ініціативи, її діяльність повністю і всебічно регламентується.

Друга концепція – прагматична – навпаки, характеризується тим, що пропонує незалежність управління від права, так звану "волю рук".

Серед науковців були спроби підтримки як першої концепції так і другої.

Управління в цілому дуже рухлива сфера, і право покликане враховувати, відображати та інтегрувати все нове, що виникає в цій сфері.

Удосконалення й розвиток права в будь-якому суспільстві – об'єктивно необхідний процес, в ході якого аналізується і узагальнюється нове в суспільних відносинах, які потребують правового регулювання.

Потенційна роль права в управлінні суспільством дуже значна, але щоб з належною повнотою правильно й ефективно використовувати цей могутній інструмент, треба цілком ясно усвідомлювати, які саме обєктивні можливості права, які завдання воно може вирішувати в управлінні суспільством, а які – ні, тобто повністю зрозуміти співвідношення цих понять.

Дослідження і вивчення проблеми співвідношення права і соціального управління дає змогу виявити як загальні риси, так і відмінність цих явищ.

Щодо відмінних рис між правом і управлінням то товарто відзначити такі:

1. Навіть з урахуванням своїх динамічних якостей право має більш стабільний характер, ніж управління.

2. Відносна однаковість об'єктів впливу права і управління не знімає їх відмінностей за обсягом впливів на об'єкти. Тут треба мати на увазі такі моменти. По-перше, право регулює не тільки управлінські, але й інші види суспільних відносин, а управління використовує не тільки правові засоби регулюючого впливу. Значна частина відносин, які складаються в процесі управління, не регулюються і не можуть регулюватися правом. До них належать, наприклад, організаційно-технічні, психолого-недагогічні, соціально-психологічпі управлінські відносини. По-друге, право встановлює лише загальні межі управлінської доцільності (щоб вона не виходила за рамки законності), надаючи можливість широкого вибору шляхів і методів розв'язання соціальних проблем.(12,67)

3. Елементи механізму права не сходяться з механізмом управління. Механізм права – це сукупність правових засобів, які використовуються в процесі реалізації регулятивної функції права. Механізм же соціального управління включає в себе цілі, принципи, функції, методи управління.

4. Те ж саме стосується системи права і системи управління. Під системою права розуміють побудову права як нормативного утворення, тобто розподіл його на певні частини, які іменуються галузями та інститутами права. Під системою ж управління, у вузькому смислі, розуміють сукупність управляючої та керованої підсистем або сукупність динамічно пов'язаних між собою елементів: суб'єкта управління, об'єкта управління, каналів прямого та зворотного зв язку і навколишнього середовища.

5. Право і управління справляють різнохарактерний вплив на об'єкти. Правова норма, регламентуючи певні соціальні відносини, сама по собі ще не реалізує їх. Вони реалізуються в процесі управління.

Виходячи із аналізу перерахованих факторів, можливо зробити висновок: право і управління знаходяться в динамічному взаємозв'язку, активно впливають одне на одного, причому в праві відображаються основні закономірності управління, а закономірності розвитку права використовуються для вдосконалення управління.

Такий висновок сьогодні актуальний для нашого суспільства, яке перебуває на етапі реформування, суть якого зводиться до перетворення держави в правову.