3. Функції права

Функції права — це основні напрямки його впливу на суспільні відносини.(13,140) Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити роль права в грома­дянському суспільстві з точки зору його впливу на суспільні від­носини між людьми.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.

4. Принципи права

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.(12,45)

Принципи права відіграють вагому роль в процесі підготовки нормативно-правових актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог, вони є основним критерієм для правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності державних органів.

Від рівня дотримання правових принципів залежить стабільність та ефективність правової системи.

Принципи права залежать від багатьох чинників, вони об'єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в певній країні, соціальною природою держави і права, характером пануючого політичного і державного режиму, основними принципами побудови і функціонування політичної системи певного суспільства.

Як правило, принципи права закріплюються прямо в законодавчих актах (статтях, преамбулах конституцій, законів) або ж випливають зі змісту конкретних правових норм.

Принципи права відображають систему цінностей суспільства і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення.

Залежно від функціонального призначення і об'єкта відображення принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові.

Соціально-правові принципи відображують систему цінностей, що властиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму виразу і забезпе­чення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). (9, 13)

Спеціально-правові принципи узагальнюють за­сади формування та існування власне права як спе­цифічного соціального явища і поділяються на загальноправові,   міжгалузеві,   галузеві  принципи,   принципи інститутів.(9,14)

Загальноправовими принципами є:

1) принцип гуманізму — перевага системи невід'ємних природних прав і свобод людини;

2) принцип рівності громадян перед законом — всі гро­мадяни незалежно від національної, статевої, релігійної й іншої належності, посадового стану мають рівні загально­громадянські права і обов'язки, несуть рівну відповідаль­ність перед законом;

3) принцип демократизму — право, законодавство відображують волю народу, формуються через безпо­середню і представницьку форми демократії;

4) принцип законності (правності) — здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування грома­дянського суспільства, громадян на основі і у відповідності з нормами права, природними правами і обов'язками людини;

5) принцип взаємної відповідальності держави і особи —вони пов'язані взаємними правами і обов'язками.

Міжгалузеві принципи на відміну від загальноправових діють не в усіх галузях права, а в певних їх групах. Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом чи принцип матеріальної відповідальності. Галузеві прин­ципи притаманні окремим галузям права. Дія принципів правових інститутів відповідно обмежена їх предметом ре­гулювання.

1. Форми (джерела) права

При вивченні і розгляді поняття право, вагомим питанням є з’ясування суті терміну «форма (джерела) права».

Форма права - це зовнішнє оформлення змісту за­гальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно вста­новлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством.(12,50)

Правовий звичай - це історично обумовлене неписане правило поведінки і діяльності людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства.(12,50) Правовий звичай в окремих випадках санкціонується державою. Зважаючи на прогрес розвитку правової думки, і правової системи вцілому, на сьогоднішній день, така форма права у нас майже не збереглася. Пра­вові звичаї були поширені в родоплемінному суспільстві, рабовласницькому і феодальному суспільствах.

Правовий прецедент - це рішення суду чи адміністра­ції з конкретної справи, яка розглядалась вперше, і яка мала загальнообов'язковий характер для вирішення на­ступних аналогічних справ.(12,50) Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того, хто приймав це рішення. Ця форма права розповсюджена в США і країнах Британської співдружності. Іноді таке право називають прецедентне право або англосаксонська система права.

Нормативно-правовий договір - це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин до­мовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в усній або письмовій формі. (12.50) Нормативно-правовий договір може мати міжнародний і внутрішньонаціональний характер.

Нормативно-правовий акт - це юридичний документ, який приймається органами державної влади або упов­новаженими державою іншими суб'єктами, має формаль­но-визначений, загальнообов'язковий характер і охороня­ється державною владою від порушень.(12.50) Це основна, а іноді єдина форма права визнана в багатьох державах, у т. ч. і в Україні.

Нормативно-правові акти поділяються на зако­ни і підзаконні акти, які складають систему писаного пра­ва.