
- •1 Об‘єкт регулювання та стан сфери алкогольно-тютюнової продукції у 2012 році
- •2 Економічна необхідність державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •3 Межі державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •4 Стратегічні цілі державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •5 Cуб’єкти державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •6 Засоби державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •7 Основні засади обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів
- •8. Прогалини у функціонуванні системи державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
- •3. В Украине отменена госмонополия на алкоголь и табак [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vodka.Com.Ua/news/ukraine/769.Htm
- •9. Міністерство доходів і зборів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minrd.Gov.Ua/media-tsentr/novini/
4 Стратегічні цілі державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначає дві основні стратегічні цілі державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами:
1) Забезпечення високої якості алкогольних напоїв та тютюнових виробів та захист здоров'я громадян.
2) Посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України [5].
5 Cуб’єкти державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначаються суб’єкти державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції представлені
Кабінет Міністрів України;
Міністерство доходів і зборів (в законі визначається як центральний орган виконавчої влади уповноважений законом або Президентом України);
регіональні представництва Міністерства доходів і зборів (в законі визначається як орган виконавчої влади уповноважений законом);
суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності [5].
Чинна організаційна структура суб`єктів державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції на нашу думку не у повній мірі відповідає цілям та завданням економічного зростання та соціального розвитку України, оскільки політика держави зі збільшення надходжень до бюджету від реалізації алкоголю і тютюну веде до масштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить до непередбачуваних негативних наслідків, що в свою чергу потім призводить до неминучого вимивання цих надходжень з бюджету ще в більших обсягах, на подолання цих неминучих негативних наслідків у соціальній сфері країни.
Закон не прописує участі у процесі регулювання зазначеної сфери саморегулівні організації.
6 Засоби державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції
Перелік основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання визначено в ч. 2 ст. 12 ГК. Засоби державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції:
- ліцензування;
- сертифікація та стандартизація;
- регулювання цін.
Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлено, що суб’єкти, що здійснюють:
- виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, за умови наявності ліцензії;
- виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), біоетанолу, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах за наявності у них ліцензій;
- імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров'я та підприємствами (організаціями) зооветеринарного постачання незалежно від форм власності.
Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.
Суб'єкти господарювання, виробничі цехи, дільниці, лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і контроль за виробництвом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, підлягають обов'язковій атестації на відповідність вимогам органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства. За підсумками проходження атестації виробники отримують сертифікат якості.
Аналітичні та вимірювальні лабораторії атестуються також центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства.
Контроль за роботою та технічним станом приладів обліку виробництва спирту алкогольних напоїв забезпечується центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Президентом України [5].
Контроль за дотриманням норм Закону „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Регулювання цін відбувається за рахунок високих акцизів на даний товар для того щоб ціною обмежити надмірне споживання даного типу продукції.
Як засоби державного регулювання сфери алкогольно-тютюнової продукції не передбачаються наступні засоби виходячи із специфіки продукції:
- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
- державне замовлення;
- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
- застосування нормативів та лімітів.