1.2 Інтелектуальна власність

Особлива роль у розвитку матеріальної і духовної сфер суспільства належить інтелектуальній власності.

Інтелектуальна власність - сукупність економічних та правових відносин між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання продуктів інтелектуальної діяльності.

Продуктами інтелектуальної діяльності та об'єктами інтелектуальної власності є: твори науки; твори літератури та мистецтва; записи на носіях інформації; права на копіювання та розповсюдження, патенти, ліцензії, знаки на товари та послуги; права на винаходи, промислові чи наукові зразки, креслення, моделі, схеми програмних засобів та ін.; права на інформацію щодо промислового, комерційного та наукового досвіду («ноу-хау»).

Особливістю об'єктів інтелектуальної власності є те, що вони як продукти інтелектуальної діяльності (на відміну від речових продуктів праці) за своєю субстанцією є мисленим, ідеальним образом (подобою) певних природних, соціально-економічних та культурних процесів і явищ. Саме ця обставина обумовлює особливість відносин належності об'єкта інтелектуальної власності, який, на відміну від речей, не відчужується від свого творця. «Викарбовуючись» у його розумі, пам'яті, продукт інтелектуальної діяльності (сформульовані закони природознавства, економічні закони, поетичні та музичні твори тощо) є належністю творця. Відчужується лише право належності продукту інтелектуальної діяльності іншим особам, як і право ним володіти, розпоряджатися та використовувати. Це означає, що економічний рух продуктів інтелектуальної діяльності не такий як речових: залишаючись належністю свого творця, об'єкт інтелектуальної власності не відчужується, а поширюється серед індивідів суспільства, тобто усуспільнюється. Це означає, що продукт інтелектуальної діяльності має не приватну, а суспільну природу, і тому інтелектуальна власність за своїм соціально-економічним характером є суспільною власністю.

Усуспільнення продукту інтелектуальної діяльності є його економічним рухом. Внутрішню структуру економічного руху об'єкта інтелектуальної власності утворюють реальні (економічні) відносини володіння, розпоряджання та використання інтелектуального продукту між творцем (виробником), якому він належить, та іншими індивідами суспільства. У суспільстві з ринковою організацією господарства ці відносини набувають юридичної форми і виступають як право інтелектуальної власності, у тому числі авторське право. Правом інтелектуальної власності захищаються авторські та майнові права творця та інших суб'єктів володіння, розпоряджання та використання інтелектуального продукту. Різні форми доходів, які одержує творець інтелектуального продукту, суб'єкти, що спеціалізуються на його поширенні, а також ті, хто використовує інтелектуальний продукт у процесах його виробничого споживання, утворюють форми економічної реалізації інтелектуальної власності.

Будучи ідеальним образом сутнісних властивостей природи, суспільства та самої людини, продукт інтелектуальної діяльності може «зрощуватися» та «зрощується» з речовиною природи (папером книги, кіноплівкою, компакт диском тощо), тобто уречевлюється у тих чи інших речах, насамперед - у засобах виробництва (автоматизованих системах машин тощо). Це є типовим для техніко-технологічного способу виробництва постіндустріального або інформаційного суспільства.[12]