Контрольні питання

1. Визначте сутність життєвого циклу проекту.

2. З яких фаз складається життєвий цикл проекту? Дати їм характеристику.

3. В чому сутність аналізу альтернативних варіантів проекту?

4. Що слід відносити до основної діяльності за проектом?

5. Які підходи використовують у практиці проектного аналізу?

6. На які шість фаз розподіляють життєвий цикл проекту?

7. Назвіть та схарактеризуйте стадії фази проектування та фази впровадження життєвого циклу проекту.

8. Чим може бути обумовлена ідея проекту?

9. Назвіть причини відхилення варіантів проекту від плану.

10. Що вимагає комерційна експертиза проекту?

11. Що вимагає технічна експертиза проекту?

12. Що вимагає екологічна експертиза проекту?

13. Що вимагає соціальна експертиза проекту?

14. Що вимагає інституційна експертиза проекту?

15. Що вимагає фінансова експертиза проекту?

Тема 3.Управління проектами Лекція 3

3.1. Сутність та особливості управління проектами

3.2. Об'єкти управління в проекті

3.3. Методи управління проектом

3.1. Сутність та особливості управління проектами

Управління проектом (УП) у широкому розумінні - це професійна творча діяльність, заснована на використанні сучасних наукових знань, навичок, методів, засобів і технологій і орієнтована на одержання ефективних результатів у творчій діяльності шляхом успішного" здійснення проектів як цілеспрямованих змін.

Управління проектом - мистецтво керівництва і координації людських і матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів по складу й обсягу робіт, якості та задоволення учасників проекту.

Той факт, що УП по суті професійне управління змінами, ставить методи і засоби УП у ряд ефективних методів організаційно-економічного управління в умовах соціально-економічного середовища, що змінюється, і особливо в умовах переходу до ринкових відносин.

У поняття «управління» входять такі ознаки:

1. Окремий індивідуум не може справитися з вирішенням великого обсягу завдань. Це потребує об'єднання спеціалістів і поділу праці. Звідси випливає необхідність у соціально-технічній системі або системі управління, що має на меті визначені цілі.

2. Щоб досягти визначених цілей, потрібні ресурси, що необхідно забезпечити, скомбінувати, скоординувати і використовувати.

3. Дії щодо забезпечення досягнення цілей позначають словом «менеджмент» (управління). З одного боку, структура системи управління повинна розвиватися планово, з іншого боку - необхідно організовано оформити протікання процесів її роботи, комунікацій і прийняття рішень як усередині системи, так і за її межами.

4. Організація як соціально-технічна система визначає рамки, усередині яких управління (як інститут) може вирішувати свої завдання (управління як функція).

Усі виділені ознаки управління мають силу для усіх видів проектів, а також для заходів, що мають ознаки проекту.

Управління проектами - це синтетична дисципліна, що об'єднує як спеціальні, так і непрофесійні знання.

Спеціальні знання відображують особливості тієї галузі діяльності, до якої відносяться проекти (будівельні, інноваційні, екологічні та ін.)- Водночас справді самостійною дисципліною "Управління проектами" стало завдяки знанням, отриманим у результаті загальних закономірностей, властивим проектам у всіх галузях діяльності, завдяки методам і засобам, що використовуються для самих різних проектів.

Оскільки УП пов'язане зі змінами, здійснюваними, як правило, усередині підприємства, то дуже важливо визначити, у чому розбіжність і що спільного між різними сферами управлінської діяльності, а саме:

• управління стаціонарними процесами, наприклад внутрішньо фірмове управління);

• управлінням технологічними процесами (технічне управління, управління виробництвом та ін.);

• управлінням проектом (управління нестаціонарними динамічними процесами, управління змінами);

• допоміжними і підтримувальними дисциплінами і функціями. Очевидно, що всі чотири сфери знань перетинаються та УП містить у собі елементи усіх сфер його оточення.

З цього можна зробити загальні висновки.

1. Сфера УП мас свою унікальну галузь знань, що частково перетинається із сусідніми галузями.

2. Сфера загального управління містить знання, що варто мати кожному менеджеру проекту.

3. Сфера технічного управління містить спеціальні знання в конкретній галузі діяльності. Це те, що робить менеджера проекту спеціалістом у цій галузі.

4. Допоміжні та підтримувальні дисципліни допомагають менеджеру проекту краще виконувати свої функції.

Основний зміст управління проектом складається з процесів із здійснення проекту. У системі УП реалізуються дві групи процесів таких, як:

• проектно-орієнтовані процеси. Вони пов'язані з об'єктом УП, або самим проектом, виконуються виконавцями робіт проекту і спрямовані на досягнення результатів проекту - створення нового продукту або послуги;

• процеси управління проектом. Вони пов'язані із суб'єктом УП, або командою управління проектом і її діяльністю по описанню, плануванню, організації та координації робіт у проекті для забезпечення успішного завершення проекту.

Проектно-орієнтовані процеси відносяться переважно до виробничих, технологічних. Вони звичайно визначаються життєвим циклом проекту і залежать від сфери доповнення, типу і виду проекту.

Процеси управління проектом відносяться переважно до організаційно-економічних (управлінських) процесів і спрямовані на вирішення управлінсь­ких завдань, пов'язаних із реалізацією різноманітних функцій управління проектом.

Численність процесів управління проектом, що застосовуються до більшості проектів, може бути розділена на п'ять груп, кожна з яких включає один або декілька процесів:

• процеси ініціації - формальне визнання того, що проект або його чергова фаза повинні бути введені в дію. Вони включають усі необхідні для цього роботи і заходи;

• процеси планування – розробка плану проекту і діючої організаційно-технічної системи управління для успішного досягнення мети і результатів проекту;

• процеси здійснення – координація людських і матеріальних ресурсів для виконання плану проекту;

• процеси контролю – відстежування ходу виконання проекту і досягнення цілей шляхом моніторингу, кількісної оцінки прогресу проекту і здійснення необхідних коригувальних впливів для ліквідації небажаних відхилень від плану проекту;

• процеси закриття – формальне прийняття виконаного проекту або його окремої фази, закриття контрактів і завершення проекту.