За ступенем терміновості:

• невідкладні – проекти, які втрачають привабливість або є зовсім нездійснимими у майбутньому, наприклад, якісь придбання;

• ті, що можуть бути відкладеними – проекти, привабливість яких не залежить від негайності здійснення.

За ступенем зв’язку:

• альтернативні – проекти, існування яких виключає можливість існування інших. Як правило, це проекти-конкуренти за певні ресурси фірми.

• незалежні – проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші;

• взаємопов’язані – проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оцінюють як один та приймають єдине рішення.

Мета проекту має свою структуру, яка може бути подана як ієрархія цілей проекту. Розрізняють генеральну ціль (місію) проекту від цілей першого, а можливо й інших рівнів, а також підцілей/завдань, дій та результатів.

Місія – це генеральна ціль проекту, чітко визначена умова його існування. Вона деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для певних цілей наступних рівнів, а також стратегії на різних організаційних рівнях.

Місія – це основне завдання проекту з точки зору його майбутніх послуг та виробів, його важливіших ринків та технологій (рис. 1.5).

Стратегія проекту – центральний ланцюг у розробці напрямків дій з ціллю одержання визначених місій і системою цілей результатів проекту.

Місія ПК

Забезпечення сукупністю робіт та послуг у відповідності до контрактів та нормативних вимог за умов рентабельності робіт усіх структурних підрозділів та підприємства в цілому

Сценарій розвитку

Оптимістичний сценарій

Збереження існуючого положення

Песиміс-тичний сценарій

Цілі ПК

Доля ринку

Досягнення конкурентних вад, створення позитивного образу

Прибут-ковість

Стратег. досягнення цілей

Міжна-родний марке-тинг

Використання методів реструктуризації підприємств та управління проектами

Багатоваріантні сценарії

Напрям-ки дій

Освоєн-ня нових видів проектів

Розвиток проекту-вання об’єктів інфра-струк-тури

Вихід на нові ринки

Підви-щення цін на нові види проектної продукції

Інші

Резуль-тати

Вихід на міжнародні ринки

Підви-щення рента-бельності

Розши-рення частки ринку

Стабільні обсяги робіт

Фінан-сова стабіль-ність

Рис. 1.5. Взаємозв’язок місій, цілей, сценаріїв та стратегій розвитку проектного комплексу

Підготовку стратегії проекту можна умовно підрозділити на три послідовних процедури:

1. Стратегічний аналіз

2. Розробка та вибір стратегії

3. Реалізація стратегії

Стратегічний аналіз починають з аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Зі сторони зовнішнього середовища можна очікувати чи загрози, чи можливості для реалізації проекту.

До чинників основних зовнішнього середовища, що підлягають дослідженню відносять:

• технологічні (рівень існуючих, наявність нових технологій);

• ресурсозабезпеченість;

• економічні;

• обмеження державного рівню;

• соціальні;

• політичні;

• екологічні;

• конкуренти.

Внутрішнє середовище містить в собі :

• цільові ринки;

• маркетингові дослідження;

• збут;

• мережі розподілу;

• виробництво (обладнання, технологія, площа);

• персонал (кваліфікація, чисельність, мотивація, корпоративна культура);

• постачання (постачальники, умови та системи постачань);

• дослідження та розробки;

• фінанси (структура капіталу, ліквідність, обертання, фінансовий стан);

• номенклатура продукції (ступінь диверсифікації).

Виходячи з місії, цілей організації, на основі детального аналізу розробляється стратегія.

Розробка та вибір стратегії здійснюється на трьох різних організаційних рівнях:

1. Корпоративна стратегія (загальний напрямок дій тобто стратегія росту, скорочення чи збереження)

2. Ділова стратегія (стратегія конкуренції певного товару на певному ринку)

3. Функціональна стратегія (розробляється для кожного функціонального підрозділу з ціллю конкретизації обраної стратегії проекту).

Таким чином, під час визначення стратегії проекту треба насамперед урахувати наступні аспекти:

• географічне місцерозташування, у якому діє проект;

• вибір корпоративної стратегії;

• вибір позиції на ринку та розрахунок часу, який потребує для досягнення даної цілі;

• встановлення співвідношення “продукт—ринок” для розробки концепції маркетингу;

• функціональне призначення запланованої до випуску продукції;

• вибір оптимальної групи клієнтів;

• основні якості продукції з урахуванням фактичних або потенційних конкурентів;

• використання виключно власних засобів для підсилення положення на ринку або об’єднання з іншими компаніями.

Реалізація стратегії – це необхідність певних змін в організаційній структурі та організаційній культурі. Тому виникає необхідність створення спеціальних координаційних механізмів у доповнення до організаційної структури управління: проектні, міжпроектні, венчурні групи.