
- •1. Поняття законності як багатоаспектної категорії
- •2. Вимоги законності
- •3. Принципи законності
- •8 Предмет теорії держави і права та його особливості
- •9. Право як межа державного втручання.
- •12. Методи та форми здійснення функцій держави.
- •За ступенем визначеності прав і свобод суб’єктів:
- •За способом розподілу права та обов’язків між суб’єктами:
- •За змістом:
- •13. Юридична відповідальність: поняття, природа та сутність
- •14. Функції юридичної відповідальності
- •15. Філософія права та теорія держави та права: співвідношення.
- •16. Предмет філософії права.
- •18. Функції філософії права.
- •19. Взаємозв’язок гносеології права з онтологією.
- •20. Способи обґрунтування права.
- •21. Феноменологічні концепції права засновуються на трьох підходах:
- •22. Правовий реалізм.
- •23. Онтологічна природа права.
- •24. Правова реальність.
- •25. Природне й позитивне право, як структурні елементи правової реальності.
- •26.Форми буття права, ідея права, закон, правове життя.
- •27. Соціальні цінності і право.
- •28. Рівність, свобода, справедливість як аксіологічні аспекти права.
- •29. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •2. Держава і особа проблеми співвідношення (роздруківка)
- •3. Ознаки держави. Проблеми визначення (роздруківка)
- •4. Еволюція становлення поняття функції держави
- •5. Завдання та функції держави проблеми співвідношення
- •6. Обєктивні фактори визначення меж державного втручання
- •7. Суб'єктивні фактори меж втручання держави
- •8. Держава і право : співвідношення (роздруківка)
- •9. Форма і джерело права: проблема співвідношення поняття
- •16 Нормативно-правові, правозастосовчі та інтерпретаційні акти
1. Поняття законності як багатоаспектної категорії
Законність – це комплексна політико-правова категорія, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічну взаємодію права та влади, права та держави.
Законність є складною категорією, що охоплює декілька аспектів її розуміння, сукупність яких і визначає зміст цього поняття:
І. Як принцип права законність визначається як ідея, положення та установка, що складає основу розвитку і функціонування права.
ІІ. Законність як принцип поведінки суб’єктів права характеризується як вимога добровільного виконання покладених обов’язків, реалізації суб’єктивних прав у встановлених формах та межах.
ІІІ. Законність як вимога діяльності органів держави та посадових осіб виявляється у вимозі здійснення владної діяльності у межах наданих повноважень, у відповідності до закону та за умови визнання верховенства прав і свобод людини.
IV. Законність як вимога державного управління суспільством.
Забезпечення управління суспільними відносинами пов’язується не лише з наявністю певних можливостей у держави, а і покладенням на неї певних зобов’язань та визначенням необхідних вимог.
V. Законність як принцип побудови системи нормативно-правових актів забезпечує ієрархічну підпорядкованість системи юридичних документів та їх взаємодію у процесі регулювання суспільних відносин.
VI. Законність як режим соціально-політичного життя держави характеризується як вимога точного і неухильного виконання законів і заснованих на них нормативних актів всіма суб’єктами права.
Отже, законність є складною категорією, що характеризується різними рівнями прояву та аспектами.
2. Вимоги законності
Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається. Деякі автори1 ототожнюють вимоги та принципи законності, хоча в дійсності ці категорії є різними як по суті, так і за обсягом.
Основними вимогами законності є наступні:
Верховенство права в житті суспільства та держави вимагає правової регламентації найважливіших сфер діяльності суспільства.
Верховенство закону виявляється у верховенстві його змісту над змістом інших нормативно-правових та індивідуальних актів, які приймаються на основі закону, у встановленому ним порядку та формі.
Рівність перед законом забезпечує надання всім суб’єктам рівних прав та покладення рівних обов’язків, створення рівних умов реалізації права, відсутність будь-яких привілей у сфері права, невідворотність відповідальності та боротьбу з правопорушеннями.
Неухильне дотримання правових актів всіма суб’єктами права передбачає необхідність реалізації державно-владних приписів та їх обов’язковість для всіх суб’єктів права.
Неухильна реалізація прав та свобод забезпечує необхідність конституційного закріплення прав та свобод, створення умов щодо їх реалізації; забезпечення механізму реального втілення прав, їх охорони, гарантування і поновлення.
Вірне та ефективне застосування норм права компетентними органами держави у межах повноважень, відповідно до закону, гарантоване можливістю застосування юридичної відповідальності.
Послідовна боротьба з правопорушеннями вимагає чіткого визначення та нормативного закріплення протиправної поведінки, встановлення відповідальності відповідно до санкції правової норми, своєчасного реагування на будь-яке правопорушення та неможливості ухилення від відповідальності за скоєне.
Неприпустимість свавілля в діяльності посадових осіб забезпечує реалізацію владних повноважень у відповідності до наданої компетенції, з врахуванням інтересів суспільства, в рамках закріпленої правової процедури.
Здійснення зазначених вимог і утворює законність та визначає її місце в суспільстві як засобу забезпечення стабільності правопорядку та ефективності правового регулювання.