Питання 1.2

“Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого або затриманого”.

Ст. 3 Загальної декларації прав людини:

“Кожна людина має право на життя, на свободу та особисту недоторканність”.

Ст. 9 Загальної декларації прав людини:

“Ніхто не може бути підданий свавільному арешту, затриманню або вигнанню”.

Ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права:

1. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути підданий свавільному арешту або триманню під вартою. Ніхто не повинен бути позбавлений свободі інакше, як за тих підстав і відповідно до тієї процедури, які встановлені законом.

2. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в негайному порядку повідомляється будь-яке пред'явлене йому звинувачення”…

Ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод:

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як:

а) законне ув'язнення особи після її засудження компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законної вимоги суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, передбаченого законом;

с) законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню неюправопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою припровадження його до встановленого законом компетентного органу;

е) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіков або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи, здійснені з метою запобігання її незаконному в'їзду в країну, чи особи, щодо якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.

2. Кожного заарештованого має бути негайно поінформовано зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту с пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або затримання, має право на судовий розгляд, при якому суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування”.

Принципи 9, 12 Сукупності принципів захисту всіх осіб, котрі піддаються затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі:

“Органи влади, які заарештовують особу, утримують її під вартою або слідством, повинні використовувати лише ті повноваження, що надані їм відповідно до закону, і повинна існувати можливість для оскарження використання цих повноважень у суді або іншому органі влади” (принцип 9)

“ 1. Мають бути належним чином зареєстровані:

(а) причини арешту;

(b) час арешту і доставки заарештованої особи до місця ув'язнення, а також час її першого з'явлення перед органом судової або іншої влади;

(с) відомості про посадових осіб правоохоронних органів, які причетні до даної справи;

(d) точна інформація стосовно місця ув'язнення”

Кримінально-процесуальний Кодекс України (ст. 106, 155, 156; 157):

“Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: