4. Аналітичні аспекти співвідношення змінних та постійних витрат

Впровадження на підприємстві розрахунків витрат з поділом їх на постійні та змінні дозволить керівнику використати ту технологію управлінської діяльності, що давно і з успіхом застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Мається на увазі перш за все класичний аналіз беззбитковості діяльності.

На практиці доведено, що в багатьох ситуаціях на результати господарської діяльності впливають не стільки розмір витрат, скільки співвідношення між постійними і змінними цих витрат.

Загальну суму витрат за певний період можна визначити за формулою:

де – змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

– обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

– постійні витрати за даний період, грн.

Тоді, загальні витрати на одиницю продукції:

З формули видно, що зі зростанням об’єму виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок постійних витрат.

Існує так звана критична точка (точка беззбитковості) обсягу виробництва (N_кр), за якою виручка від реалізації всієї продукції дорівнює витратам на її виготовлення, тобто відсутні прибуток або збитки:

,

де – маржинальний прибуток на одиницю продукції (виручка мінус змінні витрати).

Приклад:

• ціна виробу Ц = 9 грн.;

• змінні витрати в собівартості одиниці продукції В_зм = 5 грн.;

• постійні витрати (загальні) – В_пост = 2000 грн.

од.

Щоб побудувати лінію змінних витрат виберемо будь-який обсяг виробництва, наприклад 1000 од. Даному обсягу відповідає т. А: 5 х 1000 = 5000 грн.

Щоб побудувати постійні витрати, треба від 5000 грн. відкласти 2000 грн. (С) і з’єднати т. В і С. Лінія виручки проходить через т. Д (9 х 1000 = 9000 грн.).

Після досягнення N_кр виробництво стає рентабельним.

Існує ще один варіант зображення змінних і постійних витрат. Лінія загальних витрат буде однаковою за двох підходів. Але І варіант є зручнішим, тому що краще видно розмір маржинального прибутку.

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому виразі, що є більш прийнятним для багатопродуктового виробництва:

де k_м – коефіцієнт маржинального прибутку:

Чим більше обсяг виробництва за критичну величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється коефіцієнтом безпеки виробництва:

або

Наприклад: Підприємство виготовляє і продає за рік продукції на 200 тис.грн. Витрати на її виготовлення і продаж становлять 180 тис. грн., в т.ч. змінні витрати – 120 тис. грн., постійні – 60 тис. грн.

- коефіцієнт маржинального прибутку:

;

- критична програма (точка беззбитковості):

тис. грн.

- коефіцієнт безпеки виробництва:

k_б свідчить про те, що зменшення фактичного обсягу виробництва на 25% зрівняє його з критичною величиною і в цьому разі підприємство не матиме жодного зиску. Подальше зменшення об’єму виробництва приведе до прямих збитків.