АНаліз господарської дяльності 1 частина
1. Економічний аналіз можна вважати наукою, якщо він:
1) вивчає основи громадського виробництва і закони його функціонування та розвитку;
2) досліджує проблеми виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ на макрорівні;
3) спираючись на теорія пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини;
4) здійснює «нагляд», наступний контроль за правильністю складання звітів про фінансові результати, а, головне, глибокого дослідження цих результатів.
2. Теорія пізнання, виступаючи як методична основа усіх галузей науки, визначає й для економічного аналізу його…
1) об’єкт і суб’єкт пізнання;
2) сутність, необхідність і послідовність;
3) методи і прийоми дослідження;
4) можливості отримання конкретних результатів.
3. Теоретичною основою економічного аналізу, що визначає його зміст як на мікро- так і на макрорівні, є…
1) загально-наукові принципи, методи організації й методика дослідження економічних явищ;
2) закони економічного розвитку в сфері економіки країни;
3) наукові підходи контролю, ревізії та перевірки результатів фінансово-господарської діяльності;
4) система товарно-грошових відносин, через яку реалізується один з основних економічних законів – закон вартості.
4. Яка зі складових економічного аналізу не є частиною аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства?
1) Управлінський (господарський) аналіз;
2) Фінансовий аналіз;
3) Техніко-економічний аналіз;
4) Стратегічний аналіз.
5. Що не входить до об’єктивних вимог, які обумовлюють економічний аналіз як функціональну науку?
1) Відповідність потребам практики;
2)Розвиток самої науки в цілому та її окремих галузей;
3) Необхідність досягнення нового ступеню знань;
4)Отримання позитивних результатів досліджень.
6. За ступенем охоплення вивчаємих об’єктів відрізняють такий вид аналізу
1) оперативний;
2) вибірковий;
3) попередній;
4)функціональний.
7. За методом вивчення об’єкту виділяють вид аналізу, як:
1) Факторний;
2) Підсумковий;
3) Зовнішній;
4) Фінансовий.
8. Головними завданням економічного аналізу є:
1) Об’єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів підприємств і дотримання нормативів;
2) Оцінка діяльності підприємства з метою пошуку та визначення внутрішньогосподарських резервів;
3) Виявлення недоліків з фінансово-господарській діяльності підприємства, з’ясування причин їх виникнення;
4) Оцінка конкурентоспроможності підприємства і продукції.
9. Предметом економічного аналізу є:
1) дія загальних, часткових і специфічних законів на розвиток економічних процесів в конкретних умовах галузі або конкретного підприємства;
2) кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, які відбуваються у господарській діяльності;
3) причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів всебічної діяльності підприємств;
4) кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності підприємств.
10. До об’єктів предмета економічного аналізу не входять
1) обсяги виробництва і реалізації продукції;
2) обсяги інвестицій та їх використання;
3) закони розвитку природи та суспільства;
4) фінансовий стан підприємства.
11. Під економічним методом досліджень розуміється:
1) необхідність постійних порівнянь;
2) діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку;
3) максимальна деталізація вивчаємих явищ і процесів та їх систематизація;
4) необхідність вивчення позитивних та негативних сторін кожного явища або процесу.
12. До особливостей методу економічного аналізу не входить:
1) отримання позитивних результатів при дослідженні економічного явища або процесу;
2) використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;
3) вивчення причин зміни економічних показників;
4) виявлення та вимір взаємозв’язку між економічними показниками.
13. Методика економічного аналізу являє собою…
1) систему факторів досліджуваного явища;
2) систему показників, що всебічно характеризує досліджуване явище або процес;
3) систему найбільш цілеспрямованих правил, принципів, прийомів, напрацьованих практикою і наукою, для вивчення предмету і об’єкту досліджень;
4) систему прийомів і методів, за допомогою яких вивчається певний об’єкт або явище.
14. Факторний аналіз являє собою:
1) причинно-наслідкові зв'язки економічного явища ;
2) методику комплексного і системного вивчення та кількісного виміру впливу факторів на розмір результативного показника;
3) методику визначення тенденцій зміни результативного і факторних показників;
4) прийоми визначення співвідношення величини одного явища з величиною будь-якого іншого.
15. Факторний аналіз не передбачає:
1) поступовий перехід від початкової факторної системи до кінцевої факторної системи;
2) розкриття повного набору прямих, кількісно вимірюваних факторів, які впливають на зміну результативного показника;
3) поступовий перехід від кінцевої факторної системи до початкової факторної системи;
4) визначення відносних темпів зростання та приросту показників за кілька років до рівня базисного року.
16. Зворотний факторний аналіз характеризує дослідження причинно-наслідкових зв'язків від окремих їх факторів до узагальнюючих, тобто методом:
1) синтезу;
2) індукції;
3) дедукції;
4) порівняння .
17. Методика дослідження факторів, взаємозв'язок яких із результативним показником має функціональний характер, відображає:
1)детермінований аналіз;
2) стохастичний аналіз;
3) кореляційний аналіз;
4) вірогідний аналіз.
18. До часового факторного аналізу не входить:
1) ретроспективний;
2) перспективний;
3) статичний;
4) оперативний.
19. Факторний аналіз, який вивчає вплив різноманітних факторів у даний момент, відносять до:
1) ретроспективного;
2)оперативного;
3) вибіркового;
4) підсумкового.
20. Факторна модель, яка відображає результативний показник як алгебраїчну суму факторів, називають:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3)кратна;
4) змішана.
21.
Визначити
тип факторної моделі, якщо залежність
результативного показника (у)
від факторів (хі)
має
вигляд:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
22. Які типи факторних моделей не знайшли відображення в наведеній змішаній моделі?
у=(х1+х2)*(х3-х4)
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
23. Рівень рентабельності можна відобразити через факторну модель:
1)адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
24. Валовий збір окремої культури можна виразити через факторну модель типу:
1) адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
25. До методів елімінування не відносять технічний прийом як:
1) метод ланцюгових підстановок;
2) кореляційний метод;
3) спосіб абсолютних різниць;
4) індексний метод.
26. За допомогою якого метода, окрім ланцюгових підстановок, можна проводити розрахунок впливу факторів, якщо економічна ситуація описана такою факторною моделлю: Р=а(в-с)?
1) абсолютних різниць;
2) пропорційного ділення ;
3) індексний;
4) правильної відповіді немає.
27.
Як визначити вплив кількісного фактора
(b)
на зміну результативного
показника
(
)у
моделі типу:
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
28. Який з наведених алгоритмів вірно відображає методику визначення впливу фактора "b" на зміну результативного показника (Р) в моделі: y=a∙b∙c∙d (а, с, d - фактори).
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
29. Як визначити вплив фактору "а" у факторній моделі Р=а(b-с) на зміну результативного показника (Р)
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
30. Індекси не використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника в моделях:
1) мультиплікативних;
2) кратних;
3) змішаних типу а:(b+с) ;
4) немає правильної відповіді.
31. До основних принципів організації економічного аналізу не входить:
1) чіткий розподіл зобов’язань з комплексного аналізу діяльності між окремими підрозділами, службами і працівниками;
2) забезпеченість економічності та ефективності аналітичної роботи;
3) регламентація і стандартизація аналітичної роботи;
4) планування виробничої програми підприємства.
32. Принцип уніфікації (стандартизації) організації аналітичної роботи передбачає створення типових форм і таблиць, стандартних програм, що забезпечує
1) співставність результатів аналізу на усіх рівнях аналізу;
2) можливість виявлення недоліків в організації виробництва;
3) своєчасність і повноту надання необхідної інформації керівництву підприємства;
4) вивчення причин невиконання плану виробництва.
33. Процес підготовки економічної інформації до аналізу не включає
1) перевірку вихідної інформації на достовірність;
2) приведення показників у співставний вигляд;
3) виявлення факторів, що впливають на окремі показники;
4) спрощення цифрових даних.
34. При оформленні результатів аналізу, як правило, не використовують
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
35. При використанні результатів аналізу внутрі підприємства складають
1) звіт;
2) пояснювальну записку;
3) довідку;
4) заключення.
36. У випадках, коли результати аналізу надаються вищестоящим органам управління, то для їх оформлення складають
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
37. Результати аналізу, який проводиться вищестоящою організацією або іншими органами, оформлюють у вигляді
1) звіт;
2) довідки;
3) пояснювальної записки;
4) заключення.
38. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити на:
1) внутрішню та зовнішню групи;
2) планово-обліку та поза облікову;
3) оперативну та підсумкову;
4) усі відповіді вірні.
39. Теза: «інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє або повністю втратить свою корисність» - характеризує одну з вимог до інформації в економічному аналізі
1) повнота і різноманітність даних;
2) оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних;
3) якість і вірогідність даних;
4) доступність, гласність даних.
40. До джерел зовнішньої інформації не входить:
1) наукові публікації;
2) аналітичні журнали;
3) дані аналітичних заключень підприємства;
4) довідники та інструкції.
41. До джерел внутрішніх даних не входять:
1) планово-нормативні інформація;
2) дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку;
3) звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань;
4) дані особистих спостережень аналітика.
42. При аналізі структури площі сільськогосподарського призначення враховують таки види земельних угідь:
1) рілля, пасовища, ліси, чагарники, багаторічні насадження;
2) рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті;
3) рілля, багаторічні насадження, пасовища, землі під водою;
4) рілля, багаторічні насадження, землі під водою.
43. Як визначити трудомісткість 1 ц кормових одиниць?
1) затрати праці на 1 га поділити на урожайність;
2) затрати праці на 1 ц корму помножити на урожайність;
3) затрати праці на 1 ц корму поділити на вміст в 1 ц кормових одиниць;
4) затрати праці на 1 ц корму помножити на вміст в 1 ц кормових одиниць.
44. З метою оцінки ступеню інтенсивності використання земель в господарстві необхідно:
1) розрахувати структуру посівних площ підприємства;
2) розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь в площі с.-г. угідь і їх зміну по роках;
3) розрахувати показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь;
4) розглянути динаміку площ окремих видів земельних угідь.
45. При аналізі структури посівних площ оптимальною вважається структура, яка дозволяє підприємству:
1) забезпечити всі внутрігосподарські потреби в продукції рослинництва;
2) виконати усі договірні зобов'язання, забезпечити внутрігосподарські потреби при умові мінімальних затрат праці і отримати максимум чистого прибутку;
3) отримати максимум виручки від реалізації продукції рослинництва;
4) виконати усі договірні зобов'язання підприємства по продукції рослинництва.
46. З метою оцінки економічної ефективності вирощування товарних культур необхідно розрахувати групу таких показників:
1) отримано доходу з 1 га, собівартість 1 ц, середня ціна реалізації 1 ц;
2) отримано з 1 га прибутку, затрати праці на 1 ц, урожайність;
3) отримано з 1 га кормових одиниць, доходу і трудомісткість;
4) отримано прибутку з 1 га і на 1 люд.-годину, затрати праці на 1 га, рівень рентабельності.
47. Для оцінки економічної ефективності виробництва кормових культур обчислюють такі показники:
1) одержано прибутку, чистого доходу з розрахунку на 1 ц кормових одиниць;
2) вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць з 1 га, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць;
3) вихід з 1 га кормових одиниць, прибутку, собівартість 1 ц кормів, затрати праці на 1 ц кормів;
4) урожайність, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць.
48. При оцінці економічної ефективності товарних с.-г. культур рівень рентабельності визначається як:
1) добуток урожайності на ціну;
2) часне від ділення грошово-матеріальних витрат на 1 га на урожайність;
3) добуток ціни на затрати праці на 1 га;
4) часне від ділення прибутку на 1 га на матеріально-грошові витрати на 1 га.
49. При оцінці економічної ефективності вирощування товарних с.-г. культур прибуток на 1 га визначається як:
1) добуток урожайності на різницю між ціною і собівартістю 1 ц;
2) добуток урожайності на собівартість;
3) часне від ділення витрат на 1 га на урожайність;
4) сума виручки від реалізації і витрат.
50. З метою оцінки економічної ефективності вирощування кормових культур необхідно взяти вихідні дані:
1) за планом звітного року;
2) фактичні за звітний період;
3) фактичні за попередній рік;
4) в середньому за 3-5 років.
51. При аналізі заходів поліпшення земель ефективними вважають ті, коли
1) вартість додатково одержаної продукції покриває або перевищує додаткові витрати;
2) сума додаткових витрат збільшується при зниженні урожайності;
3) виручка від реалізації не покриває загальних витрат на виробництво продукції;
4) сума додаткових витрат змінюється пропорційно зміні вартості продукції.
52. Комплексна оцінка ефективності використання с.-г. угідь проводиться за допомогою:
1) системи натуральних показників;
2) показників обсягу виробництва валової продукції рослинництва і рівня рентабельності;
3) системи узагальнюючих, натуральних (або часткових) та відносних показників;
4) системи відносних показників.
53. До активної частини основних виробничих засобів не входять:
1) будівлі, споруди і передавальне устаткування;
2) робочі машини і устаткування;
3) робоча і продуктивна худоба;
4) багаторічні насадження.
54. При аналізі складу основних засобів необхідно обчислити:
1) показники руху;
2) структурні показники;
3) показники якісного стану;
4) рівень фондооснащеності підприємства.
55. До показників руху при аналізі основних засобів відносять наступну групу:
1) коефіцієнти оновлення, зносу, придатності;
2) коефіцієнти росту, оновлення, фондоозброєності;
3) коефіцієнти росту, оновлення, вибуття;
4) коефіцієнти зносу, вибуття, забезпеченості.
56. Аналіз якісного стану основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) коефіцієнтів фондовіддачі і фондозабезпеченості;
2) коефіцієнтів зносу і придатності;
3) коефіцієнтів фондооснащеності;
4) коефіцієнтів фондовіддачі і фондомісткості.
57. Економічний показник, який відображає вартість основних виробничих засобів з розрахунку на одного працюючого, називається:
1) фондовіддача;
2) фондозабезпеченість підприємства;
3) фондоозброєність праці;
4) матеріалонасиченість.
58. Аналіз економічної ефективності використання основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) урожайність плодових насаджень, продуктивності продуктивної худоби;
2) фондозабезпеченість підприємства та фондоозброєність праці;
3 фондовіддача та фондомісткість;
4) коефіцієнти зносу та придатності.
59. При багатофакторному кореляційному аналізі можна підрахувати можливі (перспективні) резерви підвищення фондовіддачі в цілому і за рахунок кожного фактору. Для цього необхідно:
1)
можливий приріст кожного фактора (
)
помножити
на
відповідний коефіцієнт у факторній
моделі;
2) можливий приріст кожного фактора ( ) поділити на відповідний коефіцієнт у факторній моделі;
3) вважати резервом негативний вплив на результативний показник окремих факторів;
4) вважати резервом результат, який одержано за рахунок зміни кожного фактора на одиницю.
60. Ефективність використання матеріальних виробничих засобів можна проаналізувати за допомогою показника норми прибутку (НП), який обчислюється за формулою:
1) НП = П : (ОВЗ - ОЗ) ;
2) НП = П х (ОВЗ + ОЗ) ;
3) НП = П : (ВВЗ + ОЗ) ;
4) НП = П х (ОВЗ - ОЗ) ,
де П - чистий прибуток;
ОВЗ - вартість основних виробничих засобів;
ОЗ - вартість оборотних матеріальних засобів.
61. До складу енергетичних потужностей не входять:
1) механічні двигуни;
2) електроенергія;
3) робоча худоба;
4) продуктивна худоба.
62. Відношення енергетичних потужностей до площі с.-г. угідь характеризує рівень:
1) енергоозброєність;
2) електроозброєність;
3) енергозабезпеченість;
4) електрозабезпеченість.
63. Рівень механізації виробничих процесів визначається як:
1) різниця між загальним обсягом робіт і обсягом механізованих робіт;
2) добуток загального обсягу робіт на коефіцієнт фондоозброєності праці;
3) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;
4) Відношення загального обсягу робіт до площі с.-г. угідь.
64. Які з наведених факторів безпосередньо впливають на зміну загального обсягу механізованих робіт?
1) кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік і змінний виробіток;
2) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за день;
3) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за рік;
4) кількість відпрацьованих м/змін за день і виробіток на 1 трактор за день.
65. Логічна підвпорядкованість факторів, які впливають на загальний обсяг механізованих робіт має таку послідовність:
1) коефіцієнт використання робочого часу, виробіток на 1 трактор за день, кількість відпрацьованих м/днів, число тракторів;
2) кількість відпрацьованих м/днів по МТП, виробіток 1 трактора за зміну, число тракторів;
3) число тракторів, виробіток на 1 трактор за день, коефіцієнт змінності;
4) число тракторів, кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік, |коефіцієнт змінності, виробіток 1 трактора за зміну.