Тема 5: Роль керівництва в управлінні змінами

1. Ефективне лідерство.

2. Матриця взаємозв'язків: організація та необхідний тип керівництва.

3. Стилі та навички керівника змін.

4. Менеджери та лідери: спільне та відмінне

5. Самоаналіз та внутрішні ресурси управлінця змінами.

1. Ефективне лідерство.

Слово «лідер» багатозначно, перекладається з англійської мови на російську як:

- Ведучий, керівник;

- Корабель, який очолює групу, караван суден;

- Спортсмен або спортивна команда, що йдуть першими у змаганні;

- Їде попереду велосипедиста мотоцикліст (гонка за лідером).

У менеджменті лідерство є ключовою ситуаційної змінної, визначається якостями керівника, і підлеглих, ситуацією. Лідерство - управлінські взаємини між керівником і послідовниками, засновані на ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямовані на спонукання людей до досягнення загальних цілей. Виділяють формальне і неформальне лідерство. У першому випадку вплив на підлеглих виявляється з позицій займаної посади. Процес впливу на людей через особисті здібності, вміння та інші риси характеру отримав назву неформального лідерства.

Рішення проблем, що виникають перед групами людей при досягненні ними спільної мети, вирішувалося шляхом згуртування навколо одного лідера. У підприємництві цей тип лідерства є основним. Це дозволяє за рахунок концентрації влади в одних руках вирішувати складні завдання виживання. Однак такий спосіб взаємодії в рамках організації має й слабкі сторони:

• проведення організаційних змін залежить тільки від думки всього одну людину;

• досягнувши мети, лідер прагнути зберегти свою владу, що не завжди відповідає інтересам інших членів організації;

• догляд лідера різко знижує якість управління на невизначений час.

У цілому лідерство керівника визнається послідовниками тоді, коли він вже довів свою компетентність і цінність для окремих працівників, груп та організації в цілому. Найбільш характерними рисами ефективного лідера є:

• бачення ситуації в цілому;

• здатність до комунікацій;

• довіру співробітників;

• гнучкість при прийнятті рішень.

Таким чином, слід зробити висновок, що лідер є домінуючим особою будь-якого суспільства, організованої групи, організації. Лідера відрізняють ряд якостей, що характеризують цей тип людей.

Лідерство - це тип управлінської взаємодії , заснований на найбільш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Сила і примус при лідерстві часто заміняються спонукою і натхненням . В результаті лідерського підходу вплив грунтується на прийнятті людьми вимог лідера без явного або прямого прояву влади . Здатність лідера впливати на людей дає йому можливість використовувати владу і авторитет , одержувані від його послідовників.

Розглядаючи ефективність різних стилів лідерства, дослідники часто ґрунтуються на класифікації, котру запропонували ще наприкінці 30-х pp. XX ст. К. Ленін, P. Ліпіт і Р. Уайт. В основу цієї класифікації покладено такий важливий компонент поведінки лідера, як його підхід до прийняття рішення. Вирізняють такі стилі лідерства:

• Авторитарний. Лідер приймає рішення одноосібно, визначає всю діяльність підлеглих і не дає їм можливості виявити ініціативу.

• Демократичний. Лідер залучає підлеглих до процесу прийняття рішення шляхом групової дискусії, стимулюючи їхню активність, делегуючи їм повноваження.

• Вільний. Лідер уникає якої-небудь власної участі в прийнятті рішення, самоусувається, підлеглим надається повна свобода приймати рішення самостійно.

Дослідження, проведені під керівництвом К. Левіна на базі експериментально створених груп, виявили найбільшу перевагу демократичного стилю лідерства.

У західній психології багато праць присвячено аналізу порівняльних даних ефективності різних стилів лідерства. Зібраний емпіричний матеріал привів дослідників до такого запитання: "Чи не можуть у поведінці одного й того ж лідера співвідноситися елементи різних стилів залежно від ситуації?".

На підставі досліджень Е. Хелпін і Б. Уїнер виділили дві найважливіші категорії поведінки лідера: "категорія уваги", і "налагодження структури".

"Категорія уваги" — це доброзичливість лідера у взаєминах з підлеглими, довіра, готовність пояснити їм свої дії і вислухати їх, підтримання їхніх інтересів. Ця категорія характеризує, як лідер уважний до підлеглих, якість взаємовідносин з ними.

"Налагодження структури" — це планування, розподіл завдань і визначення шляхів їх виконання, роз'яснення організаційних ролей підлеглих, вимога виконання певних стандартів діяльності, критика незадовільної роботи. Ця категорія характеризує, як лідер зорієнтований на виконання офіційного завдання, котре стоїть перед групою.

Учені зазначають, що не варто ці категорії розглядати як два різних стилі лідерства. Хоча ці категорії поведінки лідера вважають незалежними одна від одної, але вони не є взаємозаперечними, тобто наявні в кожного лідера в різних співвідношеннях. Менеджер може мати високі чи низькі оцінки з обох категорій або низькі оцінки в одній з них і високі в іншій.

Співвідносячи ці категорії поведінки лідера з іншими, У. Френч зазначає, що "демократичне лідерство" охоплюватиме високий ступінь "уваги" й обмежуватиме високий ступінь "налагодження структури". І автократичне, і бюрократичне лідерство можна охарактеризувати високим ступенем "налагодження структури" і низьким ступенем "уваги". Вільне лідерство характеризується майже цілковитою їх відсутністю.

Найвідоміші дослідження, в яких використовували вищезазначені категорії поведінки лідерів, проводили Е. Флейшман і Е. Харіс. Вони простежували значимий взаємозв'язок між поведінкою майстра і такими характеристиками поведінки підлеглих, як скарги і плинність кадрів. Чим вищий ступінь "налагодження структури" з боку майстра (відповідно до даних сприймання її підлеглими), тим більша кількість скарг і вищі показники плинності. Цей зв'язок виявляється як криволінійна залежність: кількість скарг і показники плинності були незначно пов'язані з "налагодженням структури" лише до певного її ступеня, а збільшення ступеня "структури" та кількість скарг і показників плинності різко зростали.

Управління організацією, підприємством чи суспільною групою є складним процесом, в якому управління людьми є однією з найважливіших складових. Людський фактор – це унікальний ресурс та джерело ризику одночасно. Вміння організовувати людей, вести до поставленої мети є умовою успішного управління на всіх рівнях. Надбанням людства стало усвідомлення здатності окремих осіб впливати на оточуючих незалежно від формального становища та забезпечувати цілеспрямоване використання людського ресурсу.

Дж. Террі зазначив, що лідерство – це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети [1]. Основу лідерського впливу складає низка особистісних якостей окремої особи. Саме ця вроджена або розвинута здатність впливати на людей відображає головну змістовну різницю між категоріями «керівник» та «лідер».

Науковці визначають низку критеріїв для розмежування зазначених категорій, систематизація підходів до розмежування змісту наведена в таблиці 1 [1,2].

Таблиця 1

Порівняльна характеристика категорій «керівник» та «лідер»

Критерій	Керівник	Лідер
Відносини з групою впливу	«керівник-підлеглий»	«лідер - послідовник»
Становлення в групі	призначається в групу	висувається групою стихійно
Наявність прав та обов’язків, обумовлених нормативно-правовими актами	права та обов’язки визначені нормативно-правовими актами	відсутні
Вплив на групу	здійснюється на основі зазначених прав та обов’язків, наявні офіційно встановлені санкції, використання яких дозволяє впливати на підлеглих	здійснюється на основі авторитету та здатності особистого впливу
Сфера активного впливу	керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків	у сфері своєї активності обмежений в основному внутрігруповими стосунками
Динаміка прояву особистих якостей	якості сприймаються як стабільні	необхідність постійно підтверджувати особисті якості

При цьому треба зазначити, що ефективний менеджер не завжди є лідером, а ефективний лідер не завжди є ефективним менеджером. Поряд з тим, сучасні умови управління економічними та соціальними системами передбачають значний вплив характеристик особи-керівника на ефективність діяльні колективу в процесі досягнення мети на всіх рівнях управління, від управління підприємством до управління державою.

Результативність управління значно покращується в умовах, коли керівник є лідером для своїх підлеглих, та коли лідер є кваліфікованим менеджером.