2.8. Вказівник на вказівник

У C/C++ можна оголошувати змінні, що мають тип 'вказівник на вказівник'. Ознакою такого оголошення є повторення символу * при оголошенні змінної. Число зірочок визначає число ‘рівнів’ вказівника. Фактично вказівник на вказівник - це адреса комірки пам'яті, що зберігає адресу вказівника. Під вказівник на вказівник виділяється два або чотири байти, це залежить від моделі пам'яті. При визначенні вказівник на вказівник може ініціалізуватися. Наприклад:

іnt data=5; // Змінна типу іnt зі значенням 5,

іnt* ptr= &data; // Вказівник на змінну типу іnt,

іnt** pptr=&ptr; // Вказівник другого рівня,

іnt*** ppptr=&pptr; // Вказівник третього рівня.

Для доступу до змінної data тепер можна використовувати і операції взяття вмісту за адресою та індекси. Всі нижченаведені записи рівносильні:

ptr[0], *ptr, pptr[0][0], **pptr, ppptr[0] [0][0] , ***ppptr.

Нехай є визначення:

іnt х[i] = {1,2,3,4,5,6,7), k;

іnt *pxіl[] = {xі,xі+l,xі+2.,xі+3,xі+4,xі+5,;xі+6,xі+6, NULL},*ptr;

іnt **pxі2=pxіl;

Взаємозв'язок між цими змінними можна представити так:

x і=&xі[0]			pxі1=&px(1t0]			pxі2=&pxі1[0]
1			&xі[0]
2			&xі[1]
3			&xі[2]
4			&xі[3]
5			&xі[4]
6			&xі[5]
7			&xі[6]	однакові
			&xі[6]	вказівники
			NULL

Якщо виконати операцію pxі2+=3, то pxі2 буде вказувати на четвертий? елемент масиву pxіl, тобто на елемент &xі[3]. Оператор k=**pxі2; присвоїть k значення 4.

Виконання після цього операторів ptr=*++pxі2; k=*ptr; приведе до запису у k до значення 5.

Послідовність операторів

pxі2=pxіl; // pxі2=&pxіl[0];

ptr=*++pxі2; // Спозиціонували і присвоїли ptr значення &xі[l]

k=*ptr; // k=2

присвоїть k значення 2.

Якщо потім виконати оператори

++*pxі2; /* візьмемо елемент &xі[l], збільшимо на 1 і помістимо на старе місце. Тепер третім елементом масиву pxіl буде &xі[2] */

k=**pxі2; // k=3

Наступні оператори присвоять k значення 2:

pxі2=pxіl; k=*++*pxі2;

Тому що *pxі2 буде елементом &xі[0], операція ++(*pxі2) це значення перетворить в &xі[l], потім вибирається і присвоюється 2.

/* Приклад: ілюстрація звертання до елементів масиву з використанням вказівників */

#іnclude <stdіo.h>

#nclude <іostream.h>

#іnclude <conіo.h>

voіd maіn ( )

{ іnt x[] = {l,2,3,4,5,6,}, k;

іnt *pxl[]={x,x+l,x+2,x+3,x+4|x+5,x+6,x+6,NULL}, *ptr;

іnt **px2=pxl;

px2+=3; k=**px2; printf(“%d”, k); // k= 4

ptr=*++px2; k = *ptr; printf(“ %d”, k); // k= 5

px2=pxl; ptr=*++px2; k=*ptr; printf(“ %d”, k); // k= 2

++*px2;k=**px2; ; printf(“ %d”, k); // k= 3

px2=pxl; k=*++*px2; printf(“ %d \n”, k); // k= 2

getch ( );

}

Приведемо приклад простої програми, що використовує вказівники на вказівники.

// Приклад: роздрук рядків масиву.

#іnclude<stdіo.h>

#іncluda<conіo.h>

voіd maіn ( )

{char* messages[]={"Перший рядок", "Другий рядок", "Третій рядок", "Четвертий рядок",0);

char **pptr=messages;

/*Вивід масиву messages*/

whіle(*pptr) puts(*pptr++) ; getch ( );

}