Висновки

Отже, в основі своїй «Празька весна» була суспільним рухом широких мас чехів і словаків, членів КПЧ і безпартійних, робітників та інтелігенції, що визрів у надрах держави, яка, вражена економічними проблемами та бюрократичним деспотизмом, втрачала динаміку, не зумівши подолати травматичного спадку сталінізму. Фактично рух оновлення і реформ ініціювали всередині компартії Чехословаччини діячі і групи номенклатури (ініціативні «технократи») і лівоорієнтовані представники інтелігенції, яких активно підтримала молодь та робітники, котрі розраховували на реальну участь в економічному та політичному управлінні.

У будь-якому випадку, це була не зловісна змова таємничих «реакційних сил, що задумали змінити державний і суспільний лад в ЧССР» (як би не силкувалися представити це пропагандисти, яким ЦК КПРС секретною постановою наказав нашвидкуруч зліпити із фальсифікацій і підтасованих фактів «Білу книгу» про «контрреволюцію у Чехословаччині») і не «прагнення повернутися до спільноти ліберальних демократій із ринкової економікою».

«Празька весна» була зламана — зрештою, як і її аналоги на Заході, — однак залишила по собі живу пам’ять, що відобразилася в популярній культурі (аж до того, що відомий чеський хокеїст Яромір Ягр навіть виступав у НХЛ під номером «68» у пам’ять про чи не найвідомішу подію в історії своєї країни, а її відголоски шукають навіть в одному із випусків відомого чехословацького мультфільму про кротика, де той протистоїть бульдозеру). Попри свою поразку, «Празька весна» як складова світової революції шістдесятих залишила слід у літописі боротьби людства за свободу та солідарність. Іскринка 1968 року далі надихає людей, переконаних, що не підпорядкування і конкуренція, а свобода і солідарність мають бути змістом суспільних відносин.

Список використаної літератури

1. Волков В. К. Инстинкт самосохранения: советская партократия и "пражская весна" // Конфликты в послевоенном развитии восточноевропейских стран. Москва, 1997.

2. Клеванский А.Х., Марьина В.В., Мыльников А.С., Поп И.И. Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1988.

3. Курлански Марк. 1968. Год, который потряс мир. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА; Владимир: ВКТ, 2008. – С. 350.

4. Мандель Эрнест. Социальный, экономический и политический фон чехословацкого кризиса. // ДСНО. – С. 35.

5. Майоров А. М. Вторжение. Чехословакия, 1968. Свидетельства командарма. – М.: 1998. – С. 78.

6. Пілаш Д. Празька весна та глобальні революційні процеси 1968 року :[Электрон. ресурс]. – http://commons.com.ua/?p=15321#return-note-15321-12.

7. Фалбер Ройбн. Чехословацкий кризис 1968 — изнутри Компартии Великобритании. // ДСНО. — С. 61.

8. Чеклина Т. Чехия: накопление неблагоприятных тенденций // МЭМО. 1998. № 9.

9. Яровий В.І. Новітня історія південних та західних слов’ян. – К., 2006.

10. Яровий В. І. Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн. 20 століття – К.: Ґенеза, 2005. – С. 604.

26