Отич о. Художньо-естетичний розвиток майбутнього фахівця у системі професійної освіти

Кардинальні зміни у системі освіти України, спричинені утвердженням її нової гуманістичної парадигми, зумовлюють посилення культурологічної і аксіологічної спрямованості професійної підготовки фахівців і актуалізують проблему формування особистості професіонала, який не лише володіє значним обсягом спеціальних знань, умінь та навичок, але й має широкий світогляд, розвинені естетичні якості та художні здібності, естетичне ставлення до оточуючого світу і потребу жити й творити у ньому за законами краси. Це закономірно привертає увагу науковців до проблеми художньо-естетичного розвитку особистості професіонала.

Різноманітні аспекти даної проблеми розглядаються у працях Г. Васяновича, І. Зязюна, М. Лещенко, В. Рибалки, О. Рудницької та ін.

Водночас, слід зазначити, що дані автори у своїх працях висвітлюють переважно методологічні та теоретичні питання художньо-естетичного розвитку особистості і не приділяють спеціальної уваги дослідженню його особливостей у системі професійної освіти. Тому завданням нашої публікації є висвітлення останніх на основі визначення сутності та виявлення специфіки художньо-естетичного розвитку особистості як засобу її професіоналізації.

Поняття, “художньо-естетичний розвиток” інтегрує у собі два компоненти (“художній” і “естетичний”), які перебувають між собою у певному співвідношенні. Художній розвиток, як “закономірні зміни художніх здібностей особистості, виражені в їх кількісних, якісних та структурних перетвореннях” [2, 268], розглядається вченими як часткове, видове поняття відносно естетичного розвитку як поняття родового. Художньо-естетичний же розвиток трактується науковцями здебільшого як естетичний розвиток особистості у процесі залучення її до різноманітних видів художньої діяльності й творчості. Він може розумітися як у широкому смислі (наведеному вище), так і у вузькому, що передбачає розвиток образотворчих здібностей і художньої культури особистості, подібно до того, як музично-естетичний розвиток спрямовується на вдосконалення її музичних здібностей і музичної культури.

За визначенням А.В. Голизової, художньо-естетичний розвиток особистості проходить під дією мистецтва на людину і включає в себе такий необхідний компонент як художня (мається на увазі мистецька – розрядка наша) освіта, яка дає можливість розуміти специфічну мову мистецтва та оцінювати оточуюче крізь призму естетичних категорій [1, 10].

Узагальнення означених підходів дозволило сформулювати нам власне визначення художньо-естетичного розвитку особистості як зумовленого впливом мистецтва зростання рівня її художньої та естетичної культури, сформованості естетичних якостей та художніх здібностей, естетичного досвіду та естетичного ставлення до оточуючого світу.

Особливістю художньо-естетичного розвитку особистості у системі професійної освіти є його не лише загальна, а й професійна спрямованість і детермінованість його змісту і напрямів вимогами професії до фахівця. Це зумовлює посилення уваги до формування тих естетичних якостей і художніх здібностей особистості, які є професійно значущими.

Але, слід сказати відверто, що на сьогоднішній день випускники професійних навчальних закладів далеко не завжди мають належний рівень сформованості означених якостей. І головною причиною цього вважаємо, передусім, недооцінку значення художньо-естетичного розвитку як учнями і слухачами ПТНЗ, так і педагогічними працівниками цих закладів, а також керівництвом професійною освітою у цілому.

Це виявляється у тому, що у змісті професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів майже відсутні предмети художньо-естетичного циклу, за винятком літератури і професійно орієнтованих предметів. Зокрема, у професійно-художніх, деревообробних, швейних, кулінарних та перукарських училищах вивчається ряд художніх дисциплін (історія образотворчого мистецтва, малюнок, ліплення тощо).

Разом з тим, психограми спеціалістів з даних професій не містять ніяких вимог щодо рівня їхніх художніх здібностей та естетичних якостей. Низькою є і мотивація майбутніх кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів до розвитку останніх, особливо у галузі музичного мистецтва.

З метою виправлення такого стану вважаємо за необхідне ввести до змісту професійної підготовки цих фахівців мистецький компонент, втілений у професійно орієнтованих навчальних курсах і спецкурсах із психології мистецтва, художньо-естетичного маркетингу, теорії та історії музичного мистецтва, сучасного мистецтва та мас-медіа, основ дизайну тощо.

У даній публікації ми лише підняли питання щодо необхідності художньо-естетичного розвитку фахівця у системі професійної освіти. Це вимагає подальшої розробки критеріїв і показників даного розвитку, обгрунтування його основних напрямів, засобів, методів і форм, що і стане предметом наших подальших наукових розвідок.